Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №201/12530/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/12530/25

Провадження № 2/201/1141/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Головко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 жовтня 2025 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 20.06.2023 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 150000,00 грн. зі строком повернення до 30.12.2023, про що відповідачем складена розписка. Відповідач у визначений умовами договору строк суму позики не повернув. Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на користь позивача суму позики у розмірі 157902,60 грн. з яких 150000,00 грн. сума заборгованості за договором позики, 7902,60 грн. - 3% річних.

Відповідач скористалась правом на подання відзиву в якому заперечувала проти позову, посилаючись на той факт, що вказані кошти були вилучені у неї під час обшуку. Відповідач зверталась до слідчого із заявами про повернення коштів, проте кошти на даний час не повернуті.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання надав заяву в якій просив розглянути справу без йчасті представника згідно вимог діючого законодавства.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Як встановлено судом, 20.06.2023 ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів в сумі 150000,00 грн. зі строком повернення до 30.12.2023, про що відповідачем (позичальником) складена розписка (а.с. № 4).

Відповідач у визначений умовами договору строк суму позики не повернув.

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу відповідач не виконав умови договору позики і не повернув позивачу грошового боргу, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Як видно з розписок, ними підтверджено факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, дату їх отримання (26.02.2021 в сумі 7 500 доларів США), що з урахуванням норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, доводить факт отримання відповідачем грошей у борг.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відсутності зобов`язання з повернення коштів у зв`язку з їх вилученням під час обшуку оскільки грошові кошти визначені родовими ознаками (кількість, номінал, валюта), а не індивідуальними, оскільки вони є замінними, а відтак поверненню підлягає така ж сума, а не ті ж самі купюри.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 20.06.2023 в сумі 150000,00 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних від вказаної суми необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача також три відсотки річних у розмірі 7902,60 грн. (відповідно до розрахунку наданому позивачем та перевіреному у судовому засіданні).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 1500 грн. 00 коп. та на користь держави 79 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 1047, 1048 ЦК України, Постановою ВП Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі № 373/2054/16-ц,Правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. № 6-63цс13, постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 24.10.2018р. у справі № 296/12238/15-ц (провадження № 61-29294св18), ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 274, 275, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 20.06.2023 в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та 3% річних від простроченої заборгованості в розмірі 7902 (сім тисяч дев`ятсот дві) грн. 60 коп., а всього 157902 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дві) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1500 (тисячу п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 79 (сімдесят девять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова