Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №463/5209/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/5209/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/4314/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника Львівської міської ради – Тарасович О.І.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року Львівська міська рала звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 46.6 кв.м., житловою площею 20.8 кв.м. під літ. А-1 та приналежні до будинку сарай Б, господарські споруди 1-3, к за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року позов Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Прийнято до розгляду в межах справи № 643/5209/23 зустрічний позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 46.6 кв.м., житловою площею 20.8 кв.м. під літ. А-1 та приналежні до будинку сарай Б, господарські споруди 1-3, к за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при поданні позову Львівська міська рада сплатила судовий збір в розмірі 2684 грн, зважаючи на висновок про вартість майна від 18 травня 2023 року щодо об`єкта оцінки, а саме: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 46.6 кв.м. та приналежного до нього сараю літ. Б і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , судом прийнята позовна заява та відкрито провадження у справі, тому вимогам суду про сплату судового збору в розмірі 15000.99 грн є безпідставною а необгрунтованою.

Під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Суд безпідставно не взяв до уваги наданий нею висновок про вартість майна, виготовлений ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого вартість майна становить 220950 грн.

Наданий представником відповідача висновок не відповідає вимогам законодавства, оскільки не підтверджує вартість майна на дату подання позовної заяви, тому не може братися до уваги.

Вважає, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем житлового будинку, який витребовується, тому у Львівської міської ради відсутній обов`язок щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оскільки компенсація передбачена лише у разі витребування майна від добросовісного набувача.

Застосування частини четвертої статті 177 ЦПК України, яка не підлягає застосуванню при прийнятті справи до провадження у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна від недобросовісного набувача, може свідчити про незаконну відмову в доступі до правосуддя.

Питання про добросовісність чи недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення

Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівської міської ради – Тарасович О.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 – Кузьмича В.В. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Залишаючи без розгляду позовну заяву Львівської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом про витребування майна, Львівська міська рада не внесла на депозитний рахунок суду кошти в розмірі вартості цього майна, відтак провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, а позивачем не усунуто недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду .

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Львівської територіальної громади житловий будинок загальною площею 46.6 кв.м., житловою площею 20.8 кв.м. під літ. А-1, до якого приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3, к за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2023 року позовну заяву Львівської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року позов Львівської міської ради задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради житловий будинок загальною площею 46.6 кв.м., житловою площею 20.8 кв.м. під літ. А-1, до якого приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3, к за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду задоволено.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року скасовано, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви Львівської міської ради без руху у зв`язку з тим, що при поданні позовної заяви, Львівська міська рада не внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 1 500 099.00 грн, що становлять вартість спірного майна, а також не сплачено судовий збір в повному розмірі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року позовну заяву позовну заяву Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без руху для усунення недоліків, а саме: доручення доказів, що підтверджують сплату судового збору в сумі 15000.99 грн та внесення на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова грошових коштів в сумі вартості спірного майна, що становить 1500099 грн і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії ували про залишення позовної заяви без руху.

Львівська міська рада отримала увалу Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху 26 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в її електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (т. 2 а.с. 102).

На виконання вимог ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху Львівська міська рада подала заяву, в якій зазначила, при поданні позову сплатила судовий збір, виходячи з вартості майна на день подання позову, а обов`язку щодо внесення на депозитний рахунок суду коштів в розмірі вартості майна у неї не виникало, оскільки вважає, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем житлового будинку.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року позов Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.

09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п`ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Крім того не застосовуються положення частини п`ятої статті 390 ЦК України у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі 127/8274/24.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про залишення позову без розгляду з підстав невнесення на депозитний рахунок суду коштів в розмірі вартості спірного майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується мудрий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пред`являючи позовні вимоги, Львівська міська рада долучила до позовної заяви висновок про вартість майна від 18 травня 2023 року, наданий ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації», згідно з яким ринкова вартість житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Липківського, В, митрополита 44 становить 139 302 грн (т. 1 а.с. 27).

Платіжною інструкцією № 321 від 01 червня 2023 року підтверджується, що Львівська міська рада сплатила судовий збір в розмірі 2684 грн (т. 1 а.с. 28).

Отже, на момент подання позовних вимог сума сплаченого судового збору за подання позову відповідала вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Отже, встановивши дійсну вартість спірного майна, яка є відмінною від заявленої вартості майна, суд може стягнути недоплачену суму судового збору при вирішенні спору по суті, тому висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, залишення без розгляду позову Львівської міської ради з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для залишення без розгляду позовної заяви Львівської міської ради не було, а тому оскаржувану ухвалу в частині залишення позову Львівської міської ради необхідно скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради – задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року в частині залишення позову Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння – скасувати та справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.