Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №466/7157/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/7157/17 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.

Провадження № 22-ц/811/4395/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – Саницького А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за договором позики від 17 липня 2008р. боргу в розмірі 25 000,00 доларів США.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що він з поважних та об`єктивних причин не прибув у судові засідання, про що заздалегідь повідомив суд, надавши докази його участі в інших судових засіданнях.

Крім того, він не ознайомився з матеріалами справи, оскільки в підсистемі «Електронний суд» Єдиної інформаційно-телекомунікаціної системи відсутні відскановані копії матеріалів справи.

Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

12 березня 2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, з огляду на те, що представник позивачки, позбавлений можливості особисто бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2026 року, з огляду на тимчасову непрацездатність та отримання необхідного лікування для подолання наслідків гострого респіраторного вірусного захворювання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом і матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду 06 жовтня 2025 року з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеної на 06 жовтня 2025р., представник позивачки ОСОБА_5 вказував на надання додаткового часу позивачці для прибуття в Україну для особистих пояснень та додаткових доказів, а також зазначав про перебування на лікарняному, хоча до клопотання долучив виписку з амбулаторної карти хворого від 01 жовтня 2025р., якою не підтверджується факт перебування на листку непрацездатності станом на 06 жовтня 2025р.

15 жовтня 2025р. представник позивачки ОСОБА_5 подав аналогічне за змістом клопотання про відкладення призначеного на 16 жовтня 2025р. судового засідання у справі, долучивши все ту ж виписку з амбулаторної карти хворого від 01 жовтня 2025р., якою не підтверджується факт перебування на листку непрацездатності станом на 15-16 жовтня 2025р.

10 листопада 2025р. представник позивачки ОСОБА_3 , який вступив до участі у справі, подав клопотання про відкладення призначеного на 10 листопада 2025р. судового засідання на січень-лютий 2026 р. не обґрунтувавши причини такого тривалого відкладення.

У наступне судове засідання 28 листопада 2025р. о 12:00 год. представник ОСОБА_3 не прибув повторно, подавши 27 листопада 2025р. клопотання про його відкладення через зайнятість у іншій кримінальній справі у Сихівському районному суді м.Львова.

Хоча судове засідання у кримінальній справі в Сихівському районному суді м.Львова було призначено на 28 листопада 2025р. на 10:30 год., Шевченківським районним судом м.Львова було продовжено перерву у даній справі до 03 грудня 2025 р. до 12:00 год.

У це судове засідання представник позивача ОСОБА_3 також не прибув, подавши 03 грудня 2025р. клопотання про його відкладення через зайнятість у розгляді справи Господарським судом Львівської області 03 грудня 2025р. о 13:00 год.

Проте, суд першої інстанції вважав, що дана обставина не перешкоджала представнику позивача прибути в судове засідання до Шевченківського районного суду м.Львова 03 грудня 2025р. на 12:00 год., приймаючи до уваги, що це третя його поспіль неявка в судове засідання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлені позивачка та її представник повторно не з`явилися в судові засідання без поважних причин, неявка позивачки та її представників в судові засідання є п`ятою поспіль, наведені у клопотаннях представників позивача причини неявки не виключали їх можливості участі у судових засіданнях у справі, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналогічний висновок неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 31 серпня 2021 у справі № 570/5535/17 та від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18.

Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Беручи до уваги висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 31 серпня 2021 у справі № 570/5535/17 та від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, колегія суддів наголошує, що для правової кваліфікації та підстави залишення заяви без розгляду значення мають два останні судові засідання, а саме 28 листопада 2025 року та 03 грудня 2025 року.

У справі, яка переглядається, у судові засідання, призначені на 28 листопада 2025 року та 03 грудня 2025 року, позивачка та її представник не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

27 листопада 2025р. представник Семиренко П.Я. подав клопотання про відкладення судове засідання призначеного на 28 листопада 2025р. о 12:00 год., через зайнятість у іншій кримінальній справі у Сихівському районному суді м.Львова.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зауважив, що засідання у Сихівському районному суді м. Львова було призначено на 10:30 год. того ж дня, що спростовує неможливість участі представника у даній справі.

У судове засідання, призначене на 03 грудня 2025 року о 12.00 год. позивачка та її представник ОСОБА_3 також не прибули, подавши 03грудня 2025р. клопотання про його відкладення через зайнятість у розгляді справи Господарським судом Львівської області 03 грудня 2025р. о 13:00 год.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені у клопотаннях представників позивача причини неявки не виключали їх можливості участі у судових засіданнях у справі.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139).

Тобто передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 у справі«Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Колегія суддів наголошує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивачка або її представник насамперед повинні були активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Сама реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивачки та її представника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені у клопотаннях представників позивача причини неявки не виключали їх можливості участі у судових засіданнях у справі.

Більш того, колегія суддів наголошує, що неявка позивача та її представника в судові засідання спричиняє затягування строків розгляду справи, що є порушенням як положень Цивільного процесуального кодексу України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.

Отже, оскільки поважність причин неявки позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, крім того при повторній неявці поважність причин неявки не має правового значення, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що необхідність відкладення розгляду справи була викликана наміром надати письмові докази, не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи. Представником позивачки не надано жодних доказів на підтвердження наявності об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали поданню письмових доказів у період з жовтня 2017 року (з моменту звернення до суду).

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності додаткового часу для приїзду позивачки з США з метою надання особистих пояснень колегія суддів не бере до уваги. Стаття 212 ЦПК України, гарантує право на участь у засіданні в режимі відеоконференції. Позивачка не була позбавлена можливості реалізувати своє право на надання пояснень дистанційно, що виключає необхідність тривалого відкладення розгляду справи та спростовує твердження про порушення її процесуальних прав судом першої інстанції.

Окрім цього, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що підставою заявленого ним клопотання про відкладення розгляду справи була необхідність ознайомлення представника позивачки з матеріалами справи, оскільки у системі «Електронний суд» відсутні скан-копії всіх матеріалів справи.

Колегія суддів зауважує, що технічна відсутність окремих скан-копій матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» не може розцінюватися як поважна причина неявки представника у судове засідання.

За наведених обставин, суд першої інстанції, встановивши, що належним чином повідомлені позивачка та її представник повторно не з`явилися в судові засідання без поважних причин, неявка позивачки та її представників в судові засідання є п`ятою поспіль, наведені у клопотанні представника позивачки причини неявки не виключали можливості участі у судових засіданнях у справі, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали, зробив правильний висновок, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

При цьому, судом першої інстанції роз`яснено, що залишення позову без розгляду не позбавляє сторону права на повторне звернення до суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.