Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №758/1043/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1043/26

Категорія 68

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюб

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про розірвання шлюбу.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що 26.12.1998 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від даного шлюбу у подружжя є діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем у них не склалося, між ними виникли розбіжності в життєвих інтересах та відмінності в характерах, які унеможливлюють подальше спільне життя а тому шлюбні відносини фактично припинені з 2021 року. Подальше спільне проживання, збереження сім`ї та примирення подружжя є неможливим. У зв`язку з чим, просить розірвати шлюб у судовому порядку.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026 року справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

26.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у п.2, п.8, п.9 ч.3 ст.175 та ч.1 ст.177 ЦПК України, що було згідно із ч.1 ст.185 ЦПК України підставою для залишення позовної заяви без руху, а тому просить постановити ухвалу про залишення позовну заяву без руху. Водночас, просить відмовити у задоволенні позову з підстав можливого порушення позивачем вимог ч.2 ст.95 ЦПК України щодо подання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Також, обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначає, що, як з початку укладання шлюбу, так і по сьогоднішній день прикладає зусилля щодо збереження шлюбу. Вважає, винесення рішення про розірвання шлюбу може бути передчасним, а відтак, відповідач просить зупинити провадження по справі та надати сторонам строку для примирення шість місяців.

05.03.2026 року під позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач заперечувала проти прохання відповідача щодо відмови у задоволенні позову лише на підставі обґрунтованого припущення стосовно неналежного засвідчення позивачем копії свідоцтва про шлюб. Позивач також заперечила проти задоволення заяви позивача про примирення подружжя та надання строку на примирення з підстав, викладених у позовній заяві.

Щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст. 175 та ст. 177 ЦПК України, а саме відсутності відомостей про відсутність або наявність електронного кабінету, суд зазначає наступне. Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу.

Щодо порушення позивачем вимог щодо подання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, то відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідність копія свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , подана позивачем, підтверджується підписом останньої із зазначенням дати такого засвідчення, ініціалами позивача та словами "Згідно з оригіналом" (без лапок).

Враховуючи вищевказане, підстави для залишення позовної заяви без руху відстуні.

Що стосується надання строку для примирення, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 111 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду: від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц, від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.

Поряд з цим, Верховний Суд в Постанові від 08 березня 2023 р. по справі № 127/16963/22-ц, зазначає, що за наявності між сторонами невирішених спорів надання строку для примирення не відповідає меті цього інституту - сприяння примиренню подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливості зловживати процесуальними правами.

Вирішуючи спір у даній справі суд враховує категоричну позицію позивача щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, та неможливості примирення сторін, що не виправить стан їх шлюбних відносин. Позивач наголосила, що спроби примирення в минулому не принесли жодного результату. А тому, суд відмовляє у наданні строку для примирення подружжя.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.12.1998 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрованим Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського району м. Києва, актовий запис № 680 (а.с.3).

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті по цього Кодексу.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Причиною розірвання шлюбу є те, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини через відсутність взаєморозуміння між ними. Сторони мають різні погляди на життя та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, а позивач не бажає продовжувати шлюбні відносини та категорично заперечує проти збереження шлюбу, а відтак, суд приходить до висновку про те, що шлюб має формальний характер та підлягає розірванню у судовому порядку. Перешкод для розірвання шлюбу в судовому порядку судом не встановлено.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 277, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюб - задовольнити;

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.12.1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського району м. Києва, актовий запис № 680;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб;

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суддя В.В. Гребенюк