Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №756/98/26 — Оболонський районний суд міста Києва

20.03.2026 Справа № 756/98/26

Унікальний номер 756/98/26

Номер провадження 2/756/3411/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Козловець Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат в порядку регресу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму витрат понесених за сплату спожитої електроенергії за період з жовтня 2019 року по жовтень 2025 року в розмірі по 7436,58 грн. з кожного.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням суду у справі №756/11902/18 від 03 жовтня 2019 року встановлений порядок користування квартирою, яка на праві спільної сумісної власності належить сторонам.

За період з жовтня 2019 року по жовтень 2025 року позивач одноосібно сплатив заборгованість за електропостачання в розмірі 22309,75 грн, що доводиться квитанціями. Просить суд стягнути з відповідачів, як співвласників по 1/3 частці сплачених коштів.

В добровільному порядку відповідачі вимоги претензії не виконали, кошти не сплатили.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2026 року головуючим суддею по цій справі визначено Шролик І.С.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання по справі призначено на 11 лютого 2026 року. Через неявку відповідачів, розгляд справи відкладено до 18 березня 2026 року.

У судовому засіданні 18 березня 2026 року позивач підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні. Проти проведення розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідачі в судові засідання, призначені на 11 лютого та 18 березня 2026 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній».

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина третя статті 27 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Вислухавши позицію позивача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва пор право власності на житло від 24 червня 2004 року, видане за розпорядженням КП «Управління житлового господарства» Оболонського району міста Києва , квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року у справі № 756/11902/18 встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 , виділивши ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16,7 кв. м, ОСОБА_2 - кімнату площею 10,7 кв. м, ОСОБА_1 - кімнату площею 13,3 кв. м, залишивши у спільному користуванні коридор, кухню, ванну, вбиральню та лоджію.

З довідки від 25 листопада 2025 року виданої ТОВ «Київські енергетичні послуги» вбачається, що за період з 01 січня 2019 року по листопад 2025 року за послуги з електропостачання ОСОБА_1 сплачено 24289,64 грн. станом на 25 листопада 2025 року заборгованість становить1799,56 грн (а.с.4).

Позивачем надані квитанції про сплату послуг електропостачання (а.с.5-11).

Спір між сторонами виник з приводу наявності у позивача права зворотної вимоги регресу за сплачені комунальні послуги до відповідачів, як співвласників.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦПК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено обов`язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма Конституції України кореспондується зі ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом з`ясовано, що сторонам справи на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 . Частки співвласників є рівними, кожному з них належить 1/3 частина квартири.

Нормою п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від

09 листопада 2017 року № 2189-VIII на споживачів житлово-комунальних послуг покладено обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги (регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , вони відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом відповідно до їх часток у спільному майна, позаяк іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено.

Позивач ОСОБА_1 у період з жовтня 2019 року по жовтень 2025 року сплатив за надані житлово-комунальні послуги 22309,75 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Зважаючи на те, що позивач сплатив вартість послуг з електропостачання, які надаються співвласниками квартири АДРЕСА_3 , в нього виникло право вимагати від інших співвласників відшкодування понесених нею витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі, що відповідає частці відповідача у спільному майна.

Отже, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути з кожного по 1/3 частці понесених витрат на оплату послуг з електропостачання, які їм надавались по 7436,58 грн з кожної, відповідно до розрахунку (22309,75 / 3 = 7436,58 грн).

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів в порядку регресу сплачених ним сум за послуги з електропостачання є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 10 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» , як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, що доводиться посвідченням.

Тому, відповідно до положення ч.6 ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат в порядку регресу,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат понесені за сплату спожитої електроенергії за період з жовтня 2019 року по жовтень 2025 року в розмірі з кожного по 7436,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору з кожного по 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2026 року.

Суддя Шролик І.С.