Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №569/2173/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2173/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката Мороз Л.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 500 дол. США, 20 000 грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 294 грн 07 коп. та 3% річних в розмірі 1 306 грн 17 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20 листопада 2024 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 дол. США та 20 000 грн 00 коп., що підтверджується розпискою. За змістом вказаної розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу грошові кошти у строк до 10 січня 2025 року, однак у передбачений термін свої зобов`язання не виконав.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мороз Л.С. в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 19 березня 2026 представник позивача адвокат Мороз Л.С. подала клопотання, в якому просила провести розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно розписки від 20 листопада 2024 року ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 500 дол. США та 20 000 грн 00 коп. на заміну суглобів, які зобов`язався повернути позивачу до 10 січня 2025 року.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 500 дол. США та 20 000 грн 00 коп., які зобов`язався повернути до 10 січня 2025 року, однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав. Про неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення грошових коштів також свідчить наявність оригіналу боргового документа (розписки) саме у позикодавця – ОСОБА_1 , який надав оригінал розписки для приєднання до матеріалів справи.

Таким чином, оскільки відповідач на час написання розписки мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення договору позики між ними та його умови. Знаходження розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення боргу. З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 500 дол. США та 20 000 грн 00 коп.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1 306 грн 17 коп. та інфляційних втрат в сумі 3 294 грн 07 коп., які позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У цій справі позивач просить стягнути з відповідача на його користь три проценти річних в розмірі 1 306 грн 17 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3 294 грн 07 коп. за період з 11 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Відтак, з огляду на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відсутні підстави для стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 1 306 грн 17 коп. та інфляційних втрат в розмірі 3 294 грн 07 коп. за період з 11 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, оскільки відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 198 грн 03 коп. (41 384 грн 45 коп. х 1 331 грн 20 коп./45 984 грн 69 коп.).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 29 січня 2026 року, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 29 січня 2026 року, в якому зазначено, що вартість послуг за надання допомоги щодо пред`явлення позову про стягнення заборгованості згідно боргової розписки та участь в суді першої інстанції по розгляду предмету спору складає 6 000 грн 00 коп., а також квитанцію до прибуткового касового ордера, якою підтверджується сплата позивачем 6 000 грн 00 коп.

Оскільки понесення позивачем зазначених витрат підтверджено належними доказами вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 5 399 грн 77 коп. (41 384 грн 45 коп. х 6 000 грн 00 коп./45 984 грн 69 коп.).

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 6 597 грн 80 коп.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 641, 644, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 20 листопада 2024 року в розмірі 500 (п`ятсот) доларів США та 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 597 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя О.О. Першко