Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №569/1778/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1778/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Волчецького Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування обтяження, а саме арешту нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту нерухомого майна, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) скасувати обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, що накладений згідно постанови про арешт майна боржника, б/н, від 27.11.2008 року Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження № 8234272, зареєстроване 27.11.2008 державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції Рівненької області Бенедищук Інною Василівною на все нерухоме майно ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 . Судові витрати залишити за позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (теперішня назва - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) було винесено постанову про арешт майна від 27.11.2008 № б/н про накладення арешту на все майно ОСОБА_3 .

На підставі даної постанови в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження від 27.11.2008 № 8234272 щодо арешту всього нерухомого майна, що підтверджується довідкою №424777874 від 30.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

17.04.2014 відомості про реєстрацію обтяження були перенесені з присвоєнням запису №5391672, проте в Автоматизованій системі виконавчих проваджень і в Реєстрі не міститься жодних відомостей про наявність виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є боржником. Однак, по теперішній час накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 .

Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 звертався до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з усього належного йому майна.

13.02.2025 за вих. № 20703 Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом повідомив, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 . Однак в межах відповідних виконавчих проваджень постанова про арешт майна боржника від 27.11.2008 року, видана Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції не виносилась, а тому Відділ не може ідентифікувати на підставі яких виконавчих документів накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а також встановити наявність підстав для зняття зазначеного арешту.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_3 і постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася 22.05.2025 до приватного нотаріуса Усик Світлани Іванівни з метою заведення спадкової справи, що підтверджується Витягом № 81264917 від 22.05.2025 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи №74106911.

Під час перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту нерухомого майна належного спадкодавцю, нотаріусом встановлено наявність запису про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з №5391672.

23.09.2025 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Усик С.І. заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги сини померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , написали заяви про відмову від прийняття спадщини на мою користь, які посвідчені нотаріально та додаються до позовної заяви.

26.11.2025 року за вих. №161/01-16 приватний нотаріус Усик С.І. видала довідку, про те, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 .

На її заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину приватний нотаріус Усик С.І. листом від 28.11.2025 року вих. №162/02-14 повідомив, що згідно пп. 4.18 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчуються право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Під час перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту нерухомого майна належного спадкодавцю, нотаріусом встановлено наявність запису про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з №5391672.

Відповідно до пункту пп. 4.20 Порядку, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. У зв`язку з цим, нотаріусом зазначено про необхідність звернутися до компетентних органів для знаття зазначеного вище арешту.

Таким чином, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу (16 років) нескасованого арешту на все нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 і яке належить мені як спадкоємцю з часу відкриття спадщини, порушує мої права як єдиного спадкоємця ОСОБА_3 на можливість отримання спадщини, і є невиправданим втручанням у право на мирне володіння спадковим майном, чим порушуються мої права як єдиного спадкоємця.

У відзиві на позовну заяву від 12.02.2026 представник відповідача ОСОБА_5 зазначає, що Відділ не може ідентифікувати, на підставі яких виконавчих документів накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а також встановити наявність підстав для зняття зазначеного арешту.

Зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про обтяження нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 з реєстраційним номером № 5391672 від 27.11.2008, яке зареєстровано на підставі постанови б/н від 27.11.2008 видану Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Оскільки згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень в межах виконавчих проваджень, які перебували у Відділі на примусовому виконанні постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем від 27.11.2008 не виносилась, тому ідентифікувати на підставі якого виконавчого документа накладено арешт на все майно боржника неможливо.

За цих обставин Відділ не може встановити інформацію про виконавчі провадження, при виконанні яких було винесено постанову б/н від 27.11.2008, видану Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції. Вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

18.02.2026 до суду надійшла заява про зміну предмету позову від представника позивача - адвоката Голяра І.С., в якій вказує про неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та, оскільки, в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності ОСОБА_2 не може, тому є необхідність захисту судом права позивача як єдиного спадкоємця ОСОБА_3 , шляхом зняття такого арешту. Таким чином, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу (16 років) нескасованого арешту на все нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 і яке належить ОСОБА_2 як спадкоємцю з часу відкриття спадщини, порушує її права як єдиного спадкоємця ОСОБА_3 на можливість отримання спадщини, і є невиправданим втручанням у право на мирне володіння спадковим майном. Просить суд позов задоволити повністю.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Голяр І.С. позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача Волчецький Д.М. просив у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, прийшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною третьою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України, такий висновок зробив Верховний Суд в постанові № 463/3251/22 від 03.05.2023.

Судом встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (теперішня назва - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) було винесено постанову про арешт майна від 27.11.2008 № б/н про накладення арешту на все майно ОСОБА_3 .

На підставі постанови про арешт майна від 27.11.2008 № б/н Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження від 27.11.2008 № 8234272 щодо арешту всього нерухомого майна, що підтверджується довідкою №424777874 від 30.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

17.04.2014 відомості про реєстрацію обтяження були перенесені з присвоєнням запису №5391672. Проте в Автоматизованій системі виконавчих проваджень і в Реєстрі не міститься жодних відомостей про наявність виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є боржником. Однак, по теперішній час накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 .

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першими статей 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Судом встановлено, що з моменту винесення державним виконавцем постанови про арешт майна від 27.11.2008 року, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, відсутні відомості, які свідчать про наявність на даний час виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 , також відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі яких накладався арешт за закінченням терміну зберігання.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Верховний Суд України при розгляді справ про тривалий арешт майна керується принципами розумності строків, пропорційності обмежень права власності та відсутності потреби в арешті. Основні підстави для скасування: зникнення підстав арешту, відсутність активних слідчих дій (у кримінальних справах), неефективність виконавчого провадження. Тривале перебування під арештом без реальних перспектив конфіскації порушує право на мирне володіння майном.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

До випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.

Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, а саме наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування обтяження, а саме арешту нерухомого майна задоволити повністю.

Скасувати обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, що накладений згідно постанови про арешт майна боржника, б/н, від 27.11.2008 року Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження № 8234272 зареєстроване 27.11.2008 р. державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції Рівненької області Бенедищук Інною Василівною, на все нерухоме майно ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), спадкоємцем якого є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22а, ЄДРПОУ 35007146.

Повне судове рішення складено 20.03.2026.

Суддя Н. Г. Кучина