Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №544/3175/25 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/3175/25

пров. № 2/544/363/2026

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Литвиненко О.Л. (діє на підставі ордеру серія АІ № 2054750 від 11.12.2025),

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шестакова О.В. (діє на підставі ордеру серія ВІ № 1364467 від 06.01.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач просить визнати спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як подружжя, наступне майно: 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; НЕЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташоване у будинку АДРЕСА_2 ; автомобіль HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; автомобіль PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку переліченого майна. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості автомобіля PEUGEOT, та автомобіля HYUNDAI в сумі 27521,50 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Позов мотивований тим, що 20.07.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції у Полтавській області за актовим записом № 92 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від спільного подружнього проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30.10.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. В період зареєстрованого шлюбу позивачем та відповідачем, як подружжям, було набуте у спільну сумісну власність вище вказане нерухоме та рухоме майно. Беручи до уваги те, що перелічене майно було придбане під час зареєстрованого шлюбу то позивач вважає, що таке майно є спільним майном подружжя. Оскільки сторони не досягли добровільної згоди щодо поділу майна, позивач вимушений був звернутися до суду.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року відкрито провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позові. Позивач ОСОБА_1 додатково зазначив, що відповідач у нежилому приміщенні (салоні краси) здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг краси, це її основний заробіток. У квартирі АДРЕСА_3 проживає разом з дітьми. Позивач бажає щоб суд виділив частку у майні, оскільки йому не дуже подобається що весь прибуток із салону йде відповідачу. Також не подобається, що ОСОБА_2 водить гостей у квартиру, яка є їхньою спільною власністю. Крім того, просив би припинити право власності ОСОБА_2 на автомобіль PEUGEOT, оскільки останні зареєстрований на неї так як з початку його купівлі було вирішено за ним закріпити це авто, а за відповідачкою ОСОБА_5 .

Представник відповідача та сама відповідач у судовому засіданні просили позов задовольнити частково з наступних підстав. Відповідач вказала, що не заперечує щодо такого розподілу транспортних засобів. Щодо нежилого приміщення (салону краси) пояснила, що вона здійснює там підприємницьку діяльність і це основний її вид заробітку з якого вона має можливість утримувати дітей та й себе. Просить припинити її частку у квартирі де вона проживає з дітьми, при тому, що ОСОБА_6 є батьком і діти вправі бути зареєстровані за його власністю, про що вона не заперечує. Має намір винайняти інше житло щоб звільнити квартиру для позивача. Припинивши частку у квартирі просила виділити їй в цілому салон краси, так як вона там самостійно працює та здає в оренду місця іншим ФОП діяльність яких пов`язана з наданням послуг краси.

Суд, вислухавши учасників, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.07.2013 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції у Полтавській області було укладено шлюб (актовий запис № 92), про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 від 20.07.2013 (а.с. 13),

30 жовтня 2025 року рішенням Пирятинського районного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить копія рішення суду (а.с. 14-15).

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Пирятинського районного суду від 30.10.2025 набрало законної сили 02.12.2025, а відтак шлюб між сторонами припинився.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2017 ОСОБА_2 набула право власності на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 23-26). У пункті 1.4 вказано: Покупець стверджує, що набуває майно за спільні кошти подружжя, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, про що є заява згода чоловіка ОСОБА_1 на купівлю.

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна складений ТОВ «СОФІТЕЛЬ ГРУП» від 07.11.2025 ринкова вартість об`єкта оцінки 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 1032449 грн. (а.с. 35-59).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 25.03.2014 ОСОБА_2 набула право власності на НЕЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташоване у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 27-32). У пункті 5 вказано: Покупець стверджує, що набуває майно за спільні кошти подружжя, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, про що є заява згода на купівлю чоловіка ОСОБА_1 .

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна складений ТОВ «СОФІТЕЛЬ ГРУП» від 07.11.2025 ринкова вартість об`єкта оцінки НЕЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), що розташований у будинку АДРЕСА_2 складає 1564791 грн. (а.с. 60-81).

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 15.04.2023 легковий автомобіль PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 – зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 33, 191-199).

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна складений ФОП ОСОБА_7 від 17.11.2025 ринкова вартість колісного транспортного засобу PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , складає 243719 грн. (а.с. 102-124).

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 30.07.2020 легковий автомобіль HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 – зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 34).

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна складений ФОП ОСОБА_7 від 17.11.2025 ринкова вартість колісного транспортного засобу HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , становить 298762 грн. (а.с. 82-101).

Спірні автомобілі: HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 був придбаний та оформлений відповідачкою на себе 30.07.2020, а PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 був придбаний та оформлений відповідачкою на себе 31.01.2023, тобто під час шлюбу з позивачем, а тому вони, відповідно до ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Мотиви суду

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а в разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Згідно з частинами другою і третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що рухоме та нерухоме майно перелічене вище, набуте подружжям за час шлюбу, а тому належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно, й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України).

Відчуження одним із подружжя спільного майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє іншого з подружжя права на виплату компенсації на майно.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди - з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що оскільки спірні автомобілі придбані сторонами за час перебування у шлюбі, є спільним майном подружжя, а враховуючи те, що відповідач, як співвласник цього майна, має право на рівну його частину, проте дана річ є неподільною, та те, що між сторонами склався порядок користування транспортними засобами, а саме ОСОБА_2 постійно користується автомобілем HYUNDAI, а ОСОБА_8 – PEUGEOT, тому суд дійшов висновку, що позов в цій частині необхідно задовольнити, визнати автомобілі спільним майном подружжя та здійснити його поділ, шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на частку автомобіля PEUGEOT і визнання права власності в цілому за ОСОБА_8 ; припинення права власності ОСОБА_8 на частку автомобіля HYUNDAI і визнання права власності в цілому за ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості транспортних засобів, суд керувався Звітом про оцінку майна колісного транспортного засобу, наданим стороною позивача за результатами якого, ринкова вартістю автомобіля PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , на дату дослідження 17.11.2025 становить 243719 грн., а вартість автомобіля HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на дату дослідження 17.11.2025 становить 298762 грн.

Враховуючи викладене, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю вартості автомобілів в сумі 27521,50 грн. Суд, дослідивши висновки про вартість колісних транспортних засобів, рахує, що з відповідача в рахунок компенсації позивачу мають бути сплачено кошти у сумі 27521,50 грн.

Щодо нерухомого майна: 2-х кімнатної квартир та нежилого приміщення (салон краси) суд повідомляє наступне.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що спірне нежиле приміщення № 1, розташоване у будинку АДРЕСА_2 , використовується відповідачкою у її підприємницькій діяльності як фізичною особою-підприємцем для надання послуг у сфері краси (салон краси), про що свідчить Відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до положень цивільного законодавства України, право спільної часткової власності передбачає узгоджене здійснення правомочностей володіння, користування та розпорядження майном усіма співвласниками.

Разом з тим, спірне нежитлове приміщення фактично використовується відповідачкою як фізичною особою-підприємцем для здійснення господарської діяльності (салон краси), що потребує безперервного, стабільного та оперативного управління таким майном, у тому числі прийняття рішень щодо його утримання, ремонту, переобладнання та використання.

Наявність у позивача права спільної часткової власності на вказане майно об`єктивно створює передумови для виникнення перешкод у здійсненні відповідачкою її права користування майном, оскільки відповідно до закону питання щодо розпорядження майном, проведення істотних поліпшень, реконструкції або зміни функціонального призначення приміщення потребують згоди усіх співвласників.

З урахуванням характеру використання приміщення як об`єкта підприємницької діяльності, така залежність від волевиявлення іншого співвласника може призвести до блокування господарської діяльності, втрати доходу, клієнтської бази та фактичної неможливості ефективного використання майна за його цільовим призначенням.

Крім того, спірне майно є неподільним у натурі без втрати його функціонального призначення, що виключає можливість реального виділу частки позивача.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення ефективного використання майна, усунення передумов для конфліктів між співвласниками, недопущення перешкод у здійсненні господарської діяльності відповідачки та дотримання балансу інтересів сторін, доцільним є припинення права власності позивача на частку у спірному майні з виплатою йому грошової компенсації вартості такої частки.

У своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 522/19193/16-ц Верховний Суд зазначив, що конфлікт між співвласниками та відсутність згоди щодо порядку користування майном є підставою для висновку про неможливість ефективного спільного користування.

Хоча нежитлове приміщення не відноситься безпосередньо до речей для професійних занять у розумінні ч. 3 ст. 71 СК України, суд враховує правову природу використання цього майна та застосовує аналогічний підхід щодо забезпечення можливості здійснення професійної діяльності одним із подружжя.

Такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також забезпечує ефективний захист прав сторін.

Припинення права особи на частку у спільному майні можливе, якщо: частка є незначною; майно є неподільним; спільне користування є неможливим або істотно ускладненим; таке припинення не завдає істотної шкоди співвласнику (за умови компенсації). Таку правову позицію висловив у своїй постанові Верховний суд від 04.12.2019 у справі № 761/40493/16-ц.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в цій частині необхідно задовольнити частково, визнати 2-х кімнатну квартиру та нежиле приміщення (салон краси) спільним майном подружжя та здійснити його поділ, шляхом припинення за кожним частки таким чином: припиняється право власності ОСОБА_2 на частку 2-х кімнатної квартири і визнається право власності в цілому за ОСОБА_8 ; припиняється право власності ОСОБА_8 на частку нежилого приміщення (салон краси) і визнається право власності в цілому за ОСОБА_2 .

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. У судовому засіданні відповідач не заперечувала, що у разі залишення за нею нежилого приміщення (салону краси) вона буде сплачувати компенсацію різниці вартості.

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості нерухомого майна, суд керувався Звітом про оцінку майна, наданим стороною позивача за результатами якого було встановлено, що ринкова вартістю об`єкта оцінки 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , на дату дослідження 07.11.2025 становить 1032449 грн, а вартість об`єкта оцінки НЕЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), що розташований у будинку АДРЕСА_2 , на дату дослідження 07.11.2025 складає 1564791 грн.

Дослідивши висновки про вартість нерухомого майна, суд рахує, що з відповідача в рахунок компенсації позивачу мають бути сплачено кошти у сумі 532342 грн.

Мотив рішення щодо розподілу судових витрат

Під час подачі позову до суду про розірвання шлюбу питання щодо поділу майна подружжя не вирішувалося.

Таким чином, при подачі позову про поділ спільного майна подружжя (як окремого) ОСОБА_1 , сума сплаченого судового збору відповідала вимогам ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 774038019-1 від 01.12.2025 року позивачем сплачений судовий збір у розмірі 15140 грн (а.с. 6).

Оскільки ціна позову становила 1542339 грн., а позов задоволено частково на суму 1276168 грн., тобто на 83% (1276168 х 100 : 1542339), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 12566 гривень 20 копійок (15140 х 83% : 100) судового збору.

Керуючись ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як подружжя по частці кожного на:

-2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

-НЕЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташоване у будинку АДРЕСА_2 ;

-автомобіль HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

-автомобіль PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на частку 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Визнати право власності в цілому за ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 на частку НЕЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташованого у будинку АДРЕСА_2 .

Визнати право власності в цілому за ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на НЕЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташоване у будинку АДРЕСА_2 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на частку автомобіля PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 .

Визнати право власності в цілому за ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 на автомобіля PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 .

Припинити право власності ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 на частку автомобіля HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Визнати право власності в цілому за ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на автомобіль HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , різницю вартості:

-автомобіля PEUGEOT, модель PARTNER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_4 та автомобіля HYUNDAI, модель 130, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 в сумі 27521 (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять одну) гривню 50 копійок;

-НЕЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ (САЛОН КРАСИ) №1 (загальною площею 29,7 кв.м.), розташованого у будинку АДРЕСА_2 та 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 у сумі 532342 (п`ятсот тридцять дві тисячі триста сорок дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 сплачений останнім судовий збір у розмірі 12566 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 20 копійок

Апеляційна скарга на рішення суду безпосередньо подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_8

Суддя Ю.О.Ощинська