Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №554/3584/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 20.03.2026Справа № 554/3584/26

Провадження № 1-кп/554/804/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві в порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026175420000084 від 02.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Качіри Павлоградської області РФ, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, працюючої на посаді водія тролейбусу в КП «Полтаваелектроавтотранс», незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2026 року ОСОБА_3 , яка працює водієм тролейбуса у КП «Полтаваелектроавтотранс», перебуваючи на своєму робочому місці у тролейбусі маршруту №2/126 у місті Полтава, отримала від кондуктора сумку, яка була залишена у салоні транспортного засобу пасажиркою ОСОБА_4 .

У зазначеній сумці знаходилися важливі особисті документи (згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи ? докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити), а саме: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, посвідчення водія, видані на ім`я ОСОБА_4 .

Отримавши вказану сумку з документами, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що зазначені документи належать іншій особі, діючи умисно та з корисливих мотивів, незаконно заволоділа ними та, утримуючи їх при собі, під час телефонної розмови з власницею документів ОСОБА_5 , висунула вимогу передати їй грошові кошти у сумі 6000 (шість тисяч) гривень за повернення вказаних документів.

В подальшому, не отримавши за своєю вимогою грошові кошти, розпорядилася документами ОСОБА_4 на власний розсуд.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння важливими особистими документами іншої особи.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана заява ОСОБА_3 , згідно якої обвинувачена визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодилась на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання вини ОСОБА_3 , її згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутності.

Згідно заяви, потерпіла ОСОБА_4 погодилась на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, із обмеженням права на апеляційне оскарження ознайомлена, заперечень не має.

Так, за правилами ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Матеріали кримінального провадження відповідають вимогам ч. 3 ст. 302 КПК України, встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Вивченням даних про особу обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, працевлаштована, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів психіатра та нарколога на даний час не перебуває.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Згідно з вимогами, визначеними ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставини, які обтяжують покарання, письмове прохання обвинуваченої призначити покарання у виді штрафу.

Суд, з урахуванням викладеного, за сукупності наведених вище обставин, визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваної і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень призначити їй покарання у виді у виді штрафу в межах санкції ч.3 ст.357 КК України.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 , надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені нею протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме CD-R диск зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

СуддяОСОБА_1