Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №554/1867/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 16.03.2026Справа № 554/1867/26

Провадження № 3/554/362/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м.Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Троцька А.І., при секретарі – Гуренко Д.В., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-11 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , стрільця-снайпера 1 відділення охорони 3 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

З протоколу про адміністративне правопорушення від 03 лютого 2026 року серії А4467 №24, слідує, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-снайпера 1 відділення охорони 3 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , з 30.09.2025 по теперішній час. Відповідно до довідки-доповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковника медичної служби ОСОБА_2 про самовільне залишення лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 встановлено, що 02.02.2026 року о 08:00 годині виявлено відсутність у вказаному лікувальному закладі солдата ОСОБА_1 02.02.2026 року о 19:00 годині солдат ОСОБА_1 повернувся до тимчасового розташування 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 в Харківській області. Військовослужбовець за мобілізацією солдат ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Після роз`яснення відповідно до ст. 268 КУпАП прав особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на захист, ОСОБА_1 пояснив, що перебував на лікуванні у госпіталі в місті Полтаві. Вилікувався та вирішив повернутись у свою військову частину в Харківську область. Зранку 02.02.2026 року заїхав додому, взяв свої речі та поїхав до Харкова. По дорозі попередив керівництво військової частини, що вирушив з Полтави. Не знав, що треба було чекати виписку з лікарні, а потім їхати в частину.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд виходить наступного.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність,а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів долучених до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №273 від 30.09.2025 року солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду стрільця-снайпера 1 відділення охорони взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки-доповіді від 02.02.2026 року ОСОБА_1 з 30.01.2026 року проходив лікування у в/ч НОМЕР_2 у відділенні хірургії. Під час ранкового обходу 02.02.2026 року не був виявлений на місці.

Згідно довідки-доповіді № 2/58 від 03.02.2026 року та рапорту командира 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 02.02.2026 року солдат ОСОБА_1 02.02.2026 року о 19:00 годині прибув в район виконання бойових (спеціальних) завдань в Харківську область в розташування 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 .

Так, відповідно до ч.3 ст. 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби полягає у тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це, не повертається до частини після лікування, відпустки, відрядження чи коли військовослужбовець не з`явився вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, не прибув до нового місця служби внаслідок призначення або переведення.

Метою вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-11 КУпАП, зокрема самовільне залишення військової частини або місця служби, нез`явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу, є тимчасове ухилення від виконання обов`язків військової служби.

Водночас, з матеріалів долучених до протоколу про адміністративне правопорушення та особистих пояснень ОСОБА_1 слідує, що останній 02.02.2026 року близько 08:00 години залишив лікувальний заклад в місті Полтаві, виїхав до міста Харкова та вже близько 19:00 години 02.02.2026 року прибув в район виконання бойових (спеціальних) завдань в Харківську область в розташування 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 .

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не мав на меті тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби. Період часу з 08:00 до 19:00 годин 02.02.2026 року не проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину. Навпаки витратив час на збір особистих речей та дорогу до військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась на значній відстані в іншій області.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Із викладеного слідує, що належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення не надано. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, за даних обставин приходжу до висновку про відсутність доказів у справі, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 172-11, 247, 251, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-11 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд місті Полтави.

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2026 року.

Суддя Троцька А.І