Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №940/451/26 — Тетіївський районний суд Київської області

20.03.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/91/26

Справа № 940/451/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складіголовуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12026116300000004, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. П`ятигори Тетіївського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою освітою, розлученого, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.2024 року ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Тетіївського районного суду Київської області від 28.03.2019 року у справі № 380/177/19 та виданого на підставі нього виконавчого листа ОСОБА_4 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно з усіх видів заробітку в розмірі частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.02.2019 року і до повноліття дитини.

Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання малолітньої доньки які покладені на нього, як на батька, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, ігноруючи вимоги Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) про необхідність виконання аліментних зобов`язань і попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, маючи умисел, на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), у період часу з червня 2024 року по листопад 2024 року, з лютого 2025 року по липень 2025 року, з вересня 2025 року по грудень 2025 року, злісно ухилився від сплати аліментів на утримання своєї малолітньої доньки, а саме: не маючи обмежень за станом здоров`я, тобто будучи працездатною особою, без поважних причин офіційно не працював, не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, маючи тимчасові заробітки, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не вживав заходів на погашення заборгованості по аліментах, матеріальну допомогу дитині не надавав, на попередження державних виконавців про кримінальну відповідальність не реагував, тим самим злісно ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого станом на березень 2026 року виникла заборгованість у сумі 157528,75 грн., що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КК України, як умисні дії, що виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акта прокурором додано письмову заяву обвинуваченого, складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_4 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні.

Також у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У даній заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Водночас до обвинувального акта додана письмова заява потерпілої ОСОБА_7 , зі змісту якої вбачається, що остання погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена із обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України, надала згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_6 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Таким чином, суд визнає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься відповідно до ст. 12 КК України до проступків, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не перебуває обліку у лікаря нарколога та в лікаря-психіатра, а також обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставин вчиненого кримінального правопорушення, і даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 301, 302, 368-374, 381-382, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 164 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області протягом тридцяти днів - з дня отримання його копії.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_8