Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №362/7331/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/7331/25

Провадження № 1-кп/362/347/26

ВИРОК

Іменем України

18.03.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12025111140000601, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Васильків Київської області, громадянина України, з середньою повною освітою, неодруженого, неофіційно працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

30 серпня 2025 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував у парку "Венеція", який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Васильків, по вул. Грушевського, 10-А, де у вказаному парку сів на лавку, на якій в той час перебувала потерпіла ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_5 побачив, що поруч потерпілої ОСОБА_4 розміщуються речі, які належать останній, а саме гаманець червоного кольору. Після чого, у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що належать ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, ОСОБА_5 , користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_4 відвернулась в іншу сторону, таємно викрав гаманець червоного кольору (матеріальної цінності для потерпілої не становить), всередині якого знаходились грошові кошти в загальній сумі 3 600 (три тисячі шістсот) гривень, срібна монета - амулет та 1 (один) долар США, що на станом 30.08.2025 становить 41 (сорок одна) грн. 26 коп.

У подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим потерпілій ОСОБА_4 завдав майнову шкоду на суму 3 641 (три тисячі шістсот сорок одна) грн. 26 коп.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною четвертою статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Окрім цього, 30 серпня 2025 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у парку "Венеція", який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Васильків, по вул. Грушевського, 10-А, де у вказаному парку сів на лавку, на якій в той час перебувала потерпіла ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_5 побачив, що поруч потерпілої ОСОБА_4 розміщуються речі, які належать останній, а саме гаманець червоного кольору, в якому розміщувались: пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_4 та банківські картки: АТ "ПУМБ" Банк, на якій відкритий рахунок № НОМЕР_1 , АТ "Ощадбанк" з відкритим рахунком № НОМЕР_2 , АТ Універсал Банк з відкритим рахунком № НОМЕР_3 , АТ "ОТП БАНК" з відкритим рахунком № НОМЕР_4 , картка АТБ, які відповідно до положень статті 1 Закону України "Про інформацію", статей 5, 14 Закону України "Про електроні документи та електронний документообіг" та примітки до статті 358 КК України, є офіційними документами, які використовуються для ініціювання переказу грошових коштів з банківського рахунку та зняття грошових коштів. Після чого у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на їх викрадення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що вказане пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_4 , банківські картки є офіційними документами, ОСОБА_5 незаконно заволодів шляхом таємного викрадення гаманцем червоного кольору, пенсійним посвідченням на ім`я ОСОБА_4 , банківськими картками АТ "ПУМБ" Банк, на якій відкритий рахунок № НОМЕР_1 , АТ "Ощадбанк" з відкритим рахунком № НОМЕР_2 , АТ Універсал Банк з відкритим рахунком № НОМЕР_3 , АТ "ОТП БАНК" з відкритим рахунком № НОМЕР_4 , карткою АТБ.

У подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, з банківськими картками та пенсійним посвідченням розпорядився на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 357 КК України як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні підтримала пред`явлене обвинувачення. Просила суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні. Зауважила, що їй зрозуміла неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

В судових дебатах прокурор зазначила, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, висловив намір відшкодувати потерпілій завдану шкоду до кінця місяця, у зв`язку з чим просила визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; також визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 357 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі стаття 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та поклавши обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення, показав, що, дійсно, 30.08.2025 перебував у парку "Венеція" у місті Васильків, побачив на лавці потерпілу ОСОБА_4 та біля неї гаманець червоного кольору, поки потерпіла та інші люди не бачили викрав вказаний гаманець, в якому були гроші 3600 гривень, 1 долар США та банківські картки, можливо й пенсійне посвідчення, на яке він не звернув уваги. На викрадені гроші придбав собі продукти харчування, решту речей викинув, у тому числі банківські картки, оскільки для їх використання треба було знати пін-код, якого він не знав. Щиро розкаявся у вчиненому, вважає, що вчинив дурість, не розуміє, що його штовхнуло на вчинення правопорушення, подібного вчиняти більше не буде. Повідомив суду, що він неофіційно працевлаштований на будівництві, зобов`язався відшкодувати завдану потерпілій шкоду до кінця місяця.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 підтвердив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають фактичним обставинам справи. Кваліфікація дій обвинуваченого є вірною. Погодився з розглядом кримінального провадження в скороченому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України.

Захисник при призначенні покарання просив врахувати щире каяття обвинуваченого, відсутність негативних характеристик щодо нього, те, що обвинувачений раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягався, має зареєстроване місце проживання, неофіційно працевлаштований, до кінця місяця обіцяв відшкодувати потерпілій завдану шкоду. Тож просив призначити йому мінімальний строк покарання із застосуванням іспитового строку 1 рік, який є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Також зауважив, що обвинувачений був затриманий 17.03.2026 об 11:06 год. в порядку виконання ухвали суду про розшук, тож просив звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду негайно.

Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що їй зрозуміло про неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку, звертатися з цивільним позовом наразі не планує, оскільки обвинувачений пообіцяв добровільно відшкодувати завдану шкоду, у призначенні міри покарання покладалась на розсуд суду, разом з тим, вважає, що на сьогодні обвинувачений усвідомив протиправність своїх дій та здатен виправитись без ізоляції від суспільства.

ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї, а також практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого, та тих, що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними.

ІV. Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнанням своєї вини.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, та за частиною першою статті 357 КК України як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.

V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують

та обтяжують покарання

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно зі статтею 12 КК України є: за частиною четвертою статті 185 КК України – тяжким злочином, за частиною першою статті 357 КК України – кримінальним проступком. ОСОБА_5 неодружений, має повну середню освіту, неофіційно працює на будівництві, без негативних характеристик за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягався, щиро розкаявся у вчиненому та висловив намір добровільно відшкодувати потерпілій завдані збитки.

Відповідно до статті 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання:

за частиною четвертою статті 185 КК України – у виді 5 років позбавлення волі;

за частиною першою статті 357 КК України – у виді 1 року обмеження волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Разом з тим, суд бере до уваги, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, ураховуючи тяжкість та усі фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема предмет злочину і розмір завданої шкоди, з огляду на ставлення обвинуваченого до скоєного, який беззаперечно визнав свою винуватість у вчинених правопорушеннях, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого (щире каяття) та відсутність обставин, що його обтяжують, зважаючи на особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря психіатра та/або нарколога не перебуває, працює неофіційно, без негативних характеристик за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягався, беручи до уваги позиції прокурора та потерпілої, висловлені в судових дебатах, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, уникаючи істотної диспропорції між призначеним покаранням (хоча й у межах відповідної санкції статті) та завданою шкодою, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши статтю 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього обов`язків у відповідності до статті 76 КК України.

На думку суду, таке покарання, без ізоляції від суспільства, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, крім того, відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи.

Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 362/7269/25 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений час доби, а саме у вечірній та нічний період з 18 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. з покладенням відповідних обов`язків на строк до 14.11.2025 включно, дія цього запобіжного заходу не продовжувалася.

Ухвалою суду від 21.01.2026 ОСОБА_5 було оголошено в розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу до Васильківського міськрайонного суду Київської області. Згідно з листом відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції від 17.03.2026 № 2578 (вх. № 8082 від 18.03.2026) обвинуваченого ОСОБА_5 17 березня 2026 року об 11 год. 06 хв. було затримано органами поліції та поміщено до ізолятора тимчасового тримання № 7 Головного управління Національної поліції в Київській області. 18 березня 2026 року ОСОБА_5 було доставлено працівниками поліції до суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно, а також відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 17.03.2026 до 18.03.2026 (включно), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного та статей 50, 65-67, 75, 76, 185, 357 КК України, керуючись статтями 100, 349, 368-371, 374, 394, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 357 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною четвертою статті 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за частиною першою статті 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.

2. На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

3. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 18 березня 2026 року.

4. Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання з 17 березня 2026 року до 18 березня 2026 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

6. Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.

7. Речові докази у кримінальному провадженні: амулет у вигляді монети, який було поміщено до спеціального пакету №CRI 1195319 та опечатано належним чином, дві пластикові картки, на одній з яких напис "Власний рахунок", які прикріплені на чорний пластиковий стяжний хомут, поміщені до спеціального пакету № CRI1195359 та опечатано належним чином, які зберігаються в камері схову речових доказів відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, – повернути у власність потерпілої ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1