Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №490/3411/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3411/25

н\п 2/490/340/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 року позивач ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», в особі свого представника, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію у сумі 5525,43 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що в опалюваних сезонах 2022-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п.5 ст. 13 Закону 2189, між позивачем та відповідачами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Нарахування відповідачам сум оплати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень здійснювалося за тарифами, зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.04.2025 на суму 5525,43 грн, за яку відповідачі не сплатили.

Позивач зазначає, що обов`язки по утепленню місць загального користування законодавством покладено на власника, балансоутримувача будинку та/або виконавця заходів з утеплення місць загального користування будинку, а не на підприємство, Позивач, який не є учасником таких відносин, не повинен нести негативних наслідків, пов`язаних з можливим невиконанням вказаними суб`єктами своїх обов`язків. Нарахування витрат відповідно до Методики № 315 проводиться незалежно від стану опалювальних приладів та теплоізоляції, на підставі лише даних про довжину, діаметр трубопроводів, загальну площу будинку, площу квартири власника. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - це втрати теплової енергії в трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних місць загального користування та допоміжних приміщень.

Отже, позивач вважає законними нарахування відповідачам витрат за спожиту теплову енергію місць загального користування та допоміжних приміщень за затвердженою методикою.

За такого, на думку позивача, відповідачі не виконали своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдали позивачу матеріальну шкоду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 07.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.06.2025 року від представника відповідачів – адвоката Вітер С.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник висловив свою незгоду з сумою боргу, нарахованою позивачем. В обгрунтування заперечень зазначено, що актом, складеним представниками позивача, зафіксовано, що в квартирі відповідачів виконані роботи з від`єднання встановлених пристроїв у приміщеннях квартири від системи опалення будинку; опалювальні прилади демонтовані разом з елементами підвідних трубопроводів до стояків системи опалення будинку; стояки системи опалення будинку, що проходять транзитом через приміщення квартири замкнені відрізками труб відповідного діаметру, ізольовані по всій площині приміщень; в квартирі змонтована система автономного теплопостачання на основі газового двоконтурного котла, система альтернативного теплопостачання прийнята в експлуатацію. Це підтверджує неможливість використання централізованої системи опалення для обігріву квартири. Окремо сторона відповідачів зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов`язували власників, сплачувати за не спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі вартості послуги, яка могла б бути спожита при користуванні послугою. Споживач звільняється від сплати послуги у разі їх ненадання. Крім цього, між адміністрацією міста та відповідачами узгоджено проекти у 2002 році про заміну системи опалення квартири. Тобто, посилання позивача на те, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії, не може бути такою підставою у зв`язку з припиненням діяльності єдиного органу, який може надати такий акт.

Враховуючи фактичне відключення споживача (відповідача) від системи теплопостачання, відсутністю фактичного споживання теплової енергії та вчинення усіх дій, передбачених Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води №4 від 22 листопада 2005 року, представник відповідачів вважає, що нарахування оплати за теплопостачання не має відбуватись, а тому вимоги позову вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

24.06.2025 року від представниці ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - Купрій С.Д. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не заперечує факт відключення спірної квартири від централізованого опалення та звертає увагу відповідачів, що відповідно до п. 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Також, представниця позивача стверджує, що в позовній заяві надавалися обгрунтування та підстави для нарахування за теплову енергію загальнобудинкових витрат всім співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

23.01.2026 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому просила долучити до матеріалів справи копію довідки ТОВ «Центральний 1» про відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування в будинку АДРЕСА_1 .

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

11.02.2026 року матеріали справи були передані судді.

Ухвалою судді від 16.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/3411/25 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано на праві спільної сумісної власності зареєстровано за відповідачами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За адресою АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість відповідачів, як власників квартир АДРЕСА_4 за надані послуги опалення місць загального користування у будинку АДРЕСА_1 за період з листопада 2022 по березень 2025 року становить 5525,43 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.04.2025 року у справі №490/526/25 було скасовано судовий наказ виданий Центральним районним судом м.Миколаєва від 28.01.2025 року по справі № 490/526/25 про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за спожиту теплову енергію на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» в розмірі 3560,31 грн. та судовий збір 100,93 грн.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Як встановлено у п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 (далі – Правила), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст..13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст. 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Згідно ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа №703/58/16-ц) та від 3 жовтня 2019 року (справа №539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

Отже, відповідачами було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі №6-59цс13 і від 20.04.2016 року в справі №6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року в справі №750/12850/16-ц і від 06.11.2019 року в справі №642/2858/16.

За змістом ст. 379, 382 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок або квартира, яка є ізольованим помешканням в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно до положень ч. 4 і 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначається, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

За змістом п. 14 Правил, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.

Пунктом 24 Правил визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком

Відповідно до п.38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Отже, усі співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується стороною позивача, що квартира АДРЕСА_2 , співвласниками якої є відповідачі, відключена від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Разом з тим, відповідачами на підтвердження факту відсутності опалення місць загального користування в будинку надано довідку ТОВ «Центральний 1» від 26.12.2025 року, згідно якої повідомлено, що опалювальні прилади у місцях загального користування в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 відсутні.

Правовідносини, що виникають між сторонами з приводу постачання теплової енергії, врегульовано законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі – Правила №630), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359 (далі – Методика №359), якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Згідно Правил №630 споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики (п.28 Правил №630).

Загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою: кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування; утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі.

При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника (згідно з пунктом 2.1.4 Методики №359).

У абз. 4 п. 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315, зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Згідно п. 8 розділу IV Методики №315, для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод розподілу, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20.11.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Cпоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.

Позивач ПрАТ «Миколаїська ТЕЦ» стверджує, що за адресою АДРЕСА_1 ним надаються послуги з постачання теплової енергії до місць загального користування.

В обгрунтування своїх вимог позивач надає лише наряди на підключення системи опалення абоненту ТОВ «Центральний 1» будинку по АДРЕСА_5 від 15.11.2022 року, від 23.11.2023 року, від 08.11.2024 року, в яких не зазначено жодних даних про опалювальну площу.

Отже, факт надання послуг, а відтак і отримання їх відповідачами, зі сторони позивача підтверджується лише нарядами про підключення системи теплопостачання до будинку, проте відсутня будь-яка інформація про кількість фактично спожитої теплової енергії будинком.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою №315, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та в якому забезпечується нормативна температура повітря.

Більш того, п. 11. Розділу IV Методики №315 передбачено, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Проте позивачем жодних доказів про те, що будинок по АДРЕСА_1 обладнано системою опалення щодо приміщень загального користування та допоміжних приміщеннь будинку, що таке передбачено проектом будинку, на який посилається позивач, і що в зазначені опалювальні періоди відбувалося функціонування внутрішньобудинкових систем опалення вказаного будинку.

Слід зауважити, що до вказаної Методики №315 кількаразово вносились зміни. Так п. 2 розділу І. зазначеної Методики в первісній редакції, що діяла станом на 1 грудня 2021 року було визначено, що:

- місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;

- неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається;

- опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Відтак розділ III «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень» Методики у вказаній редакції передбачав порядок розподілу обсягу такої саме для опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а розділом V. «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП» передбачався порядок розподілу обсягу поза межами таких, тобто неопалюваних приміщень, в яких відсутні опалювальні прилади.

При цьому п. 2 розділу І. Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 не містить поняття «неопалюваного приміщення» та «обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення», натомість визначає, що:

- допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

- місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Також згідно з п. 3 розділу ІІІ Методики для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення», п. 2 якої визначено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

А згідно з п. 12. вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Аналогічні положення містяться також в редакції Методики відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій № 61 від 26 березня 2022 року, оскільки таким її було лише доповнено новим розділом щодо особливостей розподілу комунальних послуг під час дії воєнного стану в Україні.

Доказів того, що у вказаному будинку встанволено вузол (вузли) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки - відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» - позивачем суду не надано.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Таким чином, як вже зазначалось вище, згідно із вказаними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Так, в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц, в якій відповідач також посилався на відсутність приладів опалення місць загального користування, Верховний Суд зазначив, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Суд зазначив, що помилковим є висновок про те, що відповідач не повинен сплачувати за утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку.

При цьому, як встановлено судом вище, стороною відповідачів, на підтвердження своїх заперечень, надано довідку ТОВ «Центральний 1» про відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування в будинку АДРЕСА_1 .

Позивачем не спростовано дане твердження відповідачів, не надано жодних доказів, щодо розташування магістральних трубопроводів системи опалення в під`їзді відповідачів та взагалі щодо проектування цього будинку з урахуванням опалення МЗК та допоміжних приміщень.

В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Також, щодо наданого позивачем разом з позовом розрахунку заборгованості, то слід зауважити, щов ньому зазначено - опалювальна площа: "0,00 кв.м." - отже дійсно не зрозуміло в якому порядку він здійснювався, а також яка площа квартири використовувалась для такого розрахунку, а також яким чином розподілялися витрати на загальнобудинкове опалення - адже взагалі не зазначено, які ж були ці витрати (з розрахунку на яку опалювальну площу МЗК та допоміжних приміщень тощо) .

Отже, вказаний розрахунок заборгованості не може бути визнаний судом як належний доказ розміру заявлених позовних вимог, оскільки він не відповідає вимогам Методики розподілу зі змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України №358 від 28 грудня 2021 року , які чинні із січня 2022 року, оскільки з наданого розрахунку не вбачається, яким чином був проведений перерозподіл кількості та вартості фактично спожитої теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, в т.ч. опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення житлового будинку .

Адже відповідно до розділу ІУ Методики, при спрощеній системі нарахування частка від загального об`єму споживання теплової енергії будинку для 6-10 поверхових споруд становить 20% , проте яким був у зазначені опалювальні період загальний об`єм споживання теплової енергії для цього будинку - з наданого розрахунку не вбачається взагалі.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що позивачем не доведено надання відповідачам (незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування) та отримання останніми відповідно заявлених послуг теплопостачання - суд приходить до висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів виникнення у відповідачів обов`язку щодо оплати теплової енергії місць загального користування та допоміжних приміщень саме як фактично отриманих послуг - позовні вимоги не підлягають до задволення.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Саламатін О.В.