Суд: Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 19 березня 2026 р.
Справа: №484/3075/25
Суддя: Коваленко Н. А.
Провадження: 2/484/55/26
Справа: 484/3075/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2026 м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого – судді Коваленко Н.А.
секретар судового засідання – Голубкової Н.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сотської С.О.
представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Бєлоущенко А.Ж.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про повернення частки у праві приватної спільної часткової власності,
УСТАНОВИВ:
03.06.2025 ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Сотської С.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення частки у праві приватної спільної часткової власності, мотивуючи свої вимоги тим, що з 20.01.2007 позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 22.04.2019 рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області було розірвано. У період шлюбу позивач і відповідачка ОСОБА_2 придбали за спільні кошти нерухоме майно, яке 23.09.2019 добровільно поділили на підставі договору про поділ майна, що посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за № 4388. В розподіл майна не був включений автомобіль марки Toyota С-НR (2 WD), 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , що придбаний в період шлюбу за спільні кошти та медичне обладнання. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, розділено спільне майно набуте під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Toyota С-НR (2 WD), 2018 року випуску в сумі 455015 грн та грошову компенсацію 1/2 частки апарату косметичного обладнання Д-LAS 55 plus та апарату NANO – Light MV 12, що становить 197400 грн. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2024 залишено без змін.
У січні 2025 позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про те, що 02.11.2024, під час апеляційного перегляду рішення першої інстанції про розподіл майна колишнього подружжя, відповідачка ОСОБА_2 позбулася єдиного належного їй на праві власності нерухомого майна (1/2 часини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ), переоформивши право власності за договором дарування на свою матір – ОСОБА_3 . Іншого майна у відповідачки ОСОБА_2 , на яке можна звернути стягнення немає. Позивач вказує, що відчуживши єдине належне нерухоме майно на праві власності на користь своєї матері, відповідачка ОСОБА_2 намагається будь-яким чином унеможливити поновлення порушених прав позивача, на користь якого рішенням суду присуджено до стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 652415 грн. Отже, 1/2 частина нежитлового приміщення має повернулася у власність відповідачки ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення суду від 30.09.2024 у справі № 484/3280/24 в межах виконавчих провадженнь від 03.02.2025. Позивач стверджує, що укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування частини нежитлового приміщення, яке могло б бути реалізоване в порядку примусового виконання рішення суду на стадії апеляційного оскарження є нічим іншим, як фраудаторним правочином, оскільки вчинений відповідачами на шкоду інтересам позивача. Відповідачка ОСОБА_2 розуміла, що в результаті рішення апеляційної інстанції може бути накладено арешт на належне їй в той час майно – 1/2 частку нежитлового приміщення, тобто відчуживши майно на підставі безоплатного договору на користь матері ОСОБА_3 після пред`явлення до неї позову, діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами стосовно кредитора ОСОБА_1 , оскільки оспорюваний договір направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Позивач просить повернути ОСОБА_2 1/2 частку у праві приватної спільної часткової власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , яка була відчужена 02.11.2024 року за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1526495648104 та стягнути з відповідачів витрати понесені на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Ухвалою суду від 09.06.2025 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21.07.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сотська С.О. повністю підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.
Представник відповідачів – адвокат Бєлоущенко А.Ж. заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, а саме вказав в судовому засіданні, що станом на вчинення правочину від 02.11.2024 не було жодного судового рішення, яке б набрало законної сили, та жодного виконавчого провадження щодо примусового його виконання, рішення про накладення арешту на майно чи заборони на його відчуження, тому враховуючи позицію своєї матері відповідачки ОСОБА_3 щодо здійснення на території вказаного нежитлового приміщення своєї підприємницької діяльності відповідачкою ОСОБА_2 було підтримано та подаровано свою частку у спільному частковому майні саме їй на безоплатній основі. Вказує, що ОСОБА_2 діяла виключно з урахуванням принципу доброї совісті. Доказів того, що ОСОБА_1 здійснила правочин дарування для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу в розмірі 652 415,00 грн. чи зменшення обсягу майна боржника позивачем не надано. Представник вказав, що ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка за цією ж адресою. Вартість житлового будинку становить: 3 492 560 грн. Також зазначив, що цивільна справа № 484/3280/24 (у даній справі з ОСОБА_1 ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості в розмірі 652 415,00 грн) наразі витребувана до Верховного суду згідно ухвали колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2025 року та відкриття касаційного провадження у даній справі. На підставі вказаного просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, та керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення (20.03.2026, 08 год. 10 хв.).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.07.2007, який було розірвано рішенням суду від 22.04.2019. У період шлюбу сторони придбали за спільні кошти нерухоме майно, яке 23.09.2019 добровільно поділили на підставі договору про поділ майна, який посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського округу Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 4388. Вказане встановлено в постанові Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 у справі № 484/3280/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 23.09.2019 року між сторонами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сторонами був укладений договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за № 4388 згідно з яким в особисту приватну власність відповідачки ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку з розташованим на ній житловим будинком по АДРЕСА_3 .
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2024 у справі № 484/3280/24, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 року, між сторонами також розділено інше майно, зокрема автомобіль TOYOTA C-HR 1,2 turbo 116 HP FW03dr, 2018 року випуску, та апарати косметичного обладнання Д-LAS 55 plus і NANO - Light MV 12 .
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
02.11.2024 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір дарування 1/2 частки нежитлового приміщення, за яким дарувальник ОСОБА_2 безоплатно без будь-яких умов передала у власність обдарованій ОСОБА_3 належну їй частку нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано у Державному реєстрі за № 6766.
03.02.2025 відкрито провадження № 77064436 за виконавчим листом № 2/484/1185/24 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки апарату косметичного обладнання Д-LAS 55 plus і NANO - Light MV 12, в сумі 197400 грн. Вказане підтверджується постановою про відкриття провадження від 03.02.2025 (ВП № 77064436).
03.02.2025 відкрито провадження №77064436 за виконавчим листом № 2/484/1185/24 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки автомобіля TOYOTA C-HR 1,2 turbo 116 HP FW03dr, 2018 року випуску, в сумі 455015 грн. Вказане підтверджується постановою про відкриття провадження від 03.02.2025 (ВП № 77063782).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 , яка відчужила майно 1/2 частки нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 уклавши договір дарування на користь своєї матері відповідачки ОСОБА_3 , під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі № 484/3280/24, діяла очевидно недобросовісно, зловживаючи правами, що є нічим іншим, як фраудаторний правочин.
Проте суд не може погодитися з позицією позивача з огляду на те, що безоплатне відчуження ОСОБА_2 на користь її матері ОСОБА_3 1/2 частки нежитлового приміщення виникло до набрання рішенням суду законної сили у справі № 484/3280/24, а виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації з приводу примусового виконання у справі № 484/3280/24 відкрито 03.02.2025.
Отже, доказів того, що заборгованість за рішенням суду у справі № 484/3280/24 у ОСОБА_2 виникла до 02.11.2024 (до укладання договору дарування) позивачем не надано.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної особистої власності з 2019 належить житловий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка кадастровий № 4810400000:06:071:0020 за цією ж адресою, що спростовує доводи позивача з приводу відчуження ОСОБА_2 останнього майна на час укладення договору дарування.
Також, суд не погоджується з аргументами позивача щодо недобросовісності ОСОБА_2 та звертає увагу на те, що безоплатне відчуження на користь її матері частки нежитлового приміщення відбулося, до набрання рішенням законної сили та до відкриття виконавчих проваджень щодо виконання зобов`язання за рішенням суду, яке виникло пізніше, що не можна розцінювати як недобросовісне, а відповідний правочин - фраудаторним.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №686/28882/23 зазначив, що критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього вимоги про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивач не довів того, що правочин від 02.11.2024, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є фраудаторним, тобто вчинений виключно на шкоду позивача, такі доводи спростовуються вищенаведеним, тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення цієї справи розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 10,12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про повернення частки у праві приватної спільної часткової власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ;
відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .
Судове рішення складено 20.03.2026.
Суддя Н. А. Коваленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua