Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №482/1762/24 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

20.03.2026

Справа № 482/1762/24

Номер провадження 2/482/1/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судових засідань Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство «Український сад», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернуся до Новоодеського районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

У позовній заяві посилався на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія МК № 011497, виданого 05 листопада 2004 року, йому належить на праві приватної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 6,13 га., що розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:05:004:0047.

01.03.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі (далі – договір оренди, договір), відповідно до умов якого в оренду відповідачу на сорок дев`ять років передано вищевказану земельну ділянку площею 6,1267 га., кадастровий номер 4824810000:05:004:0047.

Відповідно п.п. 9 - 14 договору оренди відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату в розмірі 4 043,72 грн. на рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, не пізніше 20 грудня звітного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмір 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач вказував, що відповідач своїх обов`язків щодо виплати орендної плати, передбачених договором оренди, не виконує. На момент звернення з позовною заявою до суду, відповідач не виплатив позивачу орендну плату за 2016-2023 роки, яка становить 32 349,76 грн., що є підставою для припинення укладеного між ними договору оренди шляхом розірвання та стягнення з відповідача на його користь не виплаченої суми орендної плати в розмірі 32 349,76 грн.

09.09.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги позивача не визнає і заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем не має. Зазначив, що взаєморозрахунки між ними проводилися на підставі взаємної домовленості через батька позивача ОСОБА_3 , та з урахуванням договорів позики, за якими ОСОБА_2 надавав ОСОБА_3 у борг грошові кошти, в рахунок сплати орендної плати.

Вказав, що ОСОБА_3 (батько позивача) має непогашену заборгованість перед ним за цими договорами позики, оформленими ОСОБА_3 у формі розписок.

На підтвердження отриманих ОСОБА_3 від відповідача коштів, долучив до відзиву копії наступних розписок:

Зокрема, згідно розписки від 01.02.2013 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв в борг у ОСОБА_4 5 000 (п`ять тисяч) доларів США під 2% (щомісячно). Зобов`язується повернути всю суму 01.02.2014 року, - з правом дострокового повернення».

Згідно розписки від 12.08.2013 року, ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв у борг 1 000 (одну тисячу) євро у ОСОБА_2 строком на три місяці».

Згідно розписки від 16.11.2013 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв в борг у ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) євро, зобов`язується повернути 15.05.2014 року».

Згідно розписки від 11.07.2014 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв у борг 1 000 (одну тисячу) доларів США у ОСОБА_4 . Зобов`язується повернути до 31.12.2014 року».

Згідно розписки від 18.11.2014 року, ОСОБА_3 зазначив, що: «від спільної діяльності з ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, отримав належну йому суму у повному обсязі до 2017 року (включаючи збір врожаю) включно».

Також відповідач зазначає, що в позовній заяві, яка подавалась ОСОБА_3 у справі №482/964/24, та яка залишена без розгляду, ОСОБА_3 визнав, що в підтвердження своєї платоспроможності передав ОСОБА_2 три земельні ділянки, загальною площею 20 га, які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , і до тих пір поки ОСОБА_3 не будуть відшкодовані суми позик по розписках, дивіденти за оренду вищевказаних земельних ділянок (20 га) залишаються у відповідача.

Відповідач у відзиві також наводить свої розрахунки щодо співвідношення отриманих позик до розміру орендної плати.

При цьому зазначає, що заборгованість по орендній платі по 2017 рік включно ним погашено у відповідності до розписки від 18.11.2014 року. За 2018, 2021-2023 роки згідно взаємної домовленості кошти за оренду земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зараховувались рівними частинами на погашення боргу по чотирьох розписках. За 2019-2020 роки за оренду земельних ділянок позивач отримав від фермерського господарства «Український сад», яке є суборендарем вищевказаних земельних ділянок, кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується даними касової книги за 17.09.2019 року, 26.09.2019 року та 25.09.2020 року.

Відтак, відповідач вважає, що ним протягом 2016 – 2023 років виконано обов`язки зі сплати орендної плати за договорами оренди землі від 01.03.2016 року, укладеними з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в повному обсязі, а натомість батько позивача ОСОБА_3 не виконав взятих на себе зобов`язань по погашенню отриманих від нього позик. Просить в позові відмовити.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04.12.2024 року, з підстав, зазначених в ухвалі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство «Український сад», в суборенді якого перебуває спірна земельна ділянка.

04.02.2025 року третьою особою ФГ «Український сад» подано відзив на позов, відповідно до якого третя особа заперечила щодо задоволення позовних вимог. Того ж дня відповідачем подано до суду доповнення до відзиву, в якому у відповідності до ст. 93 ЦПК України, поставлено ряд питань до позивача для отримання відповіді у формі заяви свідка. Додатково долучено копію листа ФГ «Український сад» №1 від 09.12.2024 року, адресованого ОСОБА_3 із запрошенням для отримання орендної плати за 2024 рік. Також долучено копії клопотань ОСОБА_3 , заявлених ним у іншій справі.

Відповідно до відзиву, отриманого судом 26.02.2025 року, відповідач заперечує наявність заборгованості по орендній платі та вказує про наявність боргу ОСОБА_3 перед ним за договорами позики. Окрім того вказав, що у 2019 – 2020 роках ним передано ОСОБА_3 25 000,00 грн. за оренду трьох земельних ділянок, про що містяться відмітки з підписами ОСОБА_3 у касовій книзі ФОП ОСОБА_2 , та у 2021 році передав ОСОБА_3 40 000,00 грн. за оренду трьох земельних ділянок за 2021 – 2023 роки, при цьому жодних доказів про їх передачу ОСОБА_3 не долучено. Також просив викликати у судове засідання в якості свідка - ОСОБА_6 , яка виконує обов`язки бухгалтера відповідача та зможе підтвердити отримання позивачем коштів у сумі 25 000,00 грн. за оренду трьох земельних ділянок.

15.04.2025 року через канцелярію суду позивачем подано Доповнення до заяви від 17.02.2025 року, згідно з яким вказав, що всі розрахунки з відповідачем за передану йому земельну ділянку проводив ОСОБА_3 на підставі наданої позивачем довіреності та просив врахувати у цій справі здійснені ОСОБА_3 розрахунки, які ним проводились у іншій справі №482/1763/24.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 4. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на вказані норми, суд не вправі враховувати при розгляді справи документи чи здійснені в них розрахунки, які подані поза межами заявлених вимог, відтак у суду відсутні правові підстави для врахування у цій справі розрахунків, здійснених ОСОБА_3 у іншій справі №482/1763/24.

Ухвалою суду від 15.05.2025 року закрито підготовче провадження, задоволено клопотання відповідача щодо виклику свідка - ОСОБА_6 , яка виконує обов`язки бухгалтера відповідача та, за відповідним клопотанням відповідача, поставлено ряд питань до позивача, для отримання відповіді у формі заяви свідка.

У заяві від 19.05.2025 року, яку позивач назвав як «Відзив на питання в Клопотанні ОСОБА_2 », позивач не підтвердив отримання ОСОБА_3 коштів в сумі 40 000,00 грн. за оренду трьох земельних ділянок в період за 2021-2023 роки, вказав що дозволив ОСОБА_3 розпоряджатися його коштами за оренду землі та підтримує дії ОСОБА_3 щодо захисту його інтересів у справі №482/1763/24. Додатково зазначив, що у зв`язку із несплатою відповідачем орендної плати та передачі вказаної земельної ділянки в суборенду без згоди позивача, просив розірвати договір оренди від 01.03.2016 року та стягнути з відповідача орендну плату за період з 2019 року по 2025 рік.

Суд приймає вказану заяву позивача до розгляду в частині відповідей на поставлені відповідачем питання та залишає без розгляду вказані в ній вимоги про додаткове стягнення з відповідача орендної плати за 2024 та 2025 роки, оскільки така заява подана з порушенням встановленого ЦПК України порядку її заявлення, зокрема така подана під час розгляду справи по суті, без вказання сум по орендній платі за цей період, без доплати судового збору та за відсутності відповідного обґрунтування неможливості її подання в підготовчому засіданні.

В подальшому позивачем 03.06.2025 року через канцелярію суду було подано клопотання про збільшення періоду стягнення орендної плати та її розміру, яке судом в судовому засіданні 27.06.2025 року протокольною ухвалою залишено без розгляду.

Допитана в судовому засіданні 27.06.2025 року свідок ОСОБА_6 , яка є бухгалтером відповідача, показала, що вона 17.09.2019 року, 26.09.2019 року та 25.09.2020 року особисто видала ОСОБА_3 орендну плату за 2019 – 2020 роки в загальній сумі 25 000,00 грн., за оренду трьох земельних ділянок, які належать трьом особам, а саме: позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що відображено у касовій книзі. Щодо сплати інших сум за орендну плату, їй не відомо.

03.07.2025 року позивачем через канцелярію суду долучено клопотання про збільшення суми позовних вимог та періоду стягнення заборгованості, яке протокольною ухвалою від 03.11.2025 року залишено без розгляду, як таке що подане із порушенням процесуальних строків його заявлення.

03.09.2025 року позивачем подано до матеріалів справи довідки про розмір орендної плати іншої юридичної особи своїм орендодавцям. Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2025 року пояснив, що вказані документи долучено до справи, щоб донести суду позицію, що інші орендарі сплачують більшу орендну плату.

Представник позивача 09.02.2026 року через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, які просив вважати промовою в судових дебатах. Зокрема зазначив, що за договором оренди від 01.03.2016 року відповідач отримав у користування земельну ділянку строком на десятки років, прийнявши на себе чітко визначені обов`язки - своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, а також не передавати земельну ділянку у суборенду без письмової згоди власника. Вказав, що саме ці базові та безумовні умови договору відповідачем були істотно порушені. Матеріали справи підтверджують, що орендна плата на користь власника земельної ділянки у встановленому договором порядку систематично не сплачувалася. Відповідач намагається обґрунтувати свою позицію посиланнями на нібито проведені розрахунки з батьком позивача, а також на різноманітні боргові розписки, що виникли у зовсім інших правовідносинах. Проте ці документи не підтверджують факту належного виконання зобов`язань за договором оренди. Згідно з вимогами цивільного законодавства, виконання зобов`язання повинно здійснюватися належному кредитору або уповноваженій ним особі і підтверджуватися належними первинними документами. Жодних квитанцій, банківських документів, актів приймання платежів або інших доказів, які б підтверджували сплату орендної плати саме на виконання договору оренди від 01.03.2016 року, відповідач суду не надав. Більше того, відповідач фактично визнає, що здійснював розрахунки не з орендодавцем, а з іншою особою, а також намагається підмінити орендні зобов`язання взаємозаліками за позиковими відносинами, які не мають жодного юридичного зв`язку із спірним договором. Такі доводи є спробою змішати різні цивільні правовідносини і відвернути увагу суду від головного — відсутності належної сплати орендної плати за користування землею.

Окремо підкреслив про інше істотне порушення умов договору – передачу земельної ділянки у суборенду. 31 травня 2019 року відповідач уклав договір суборенди із фермерським господарством «Український сад» строком, співмірним зі строком основного договору, без отримання будь-якої письмової згоди власника земельної ділянки. Цей факт підтверджується витягами з державних реєстрів і не заперечується самим відповідачем. Закон України «Про оренду землі» прямо визначає, що передача земельної ділянки у суборенду без згоди орендодавця є самостійною підставою для розірвання договору оренди, незалежно від інших порушень. Таким чином, у справі наявні відразу дві окремі та достатні підстави для розірвання договору - систематична несплата орендної плати та незаконна суборенда.

Додатково вказав, що посилання відповідача на довіреність, видану батькові позивача, не може вважатися доказом виконання зобов`язань, оскільки навіть наявність такої довіреності не звільняла відповідача від обов`язку довести факт належної передачі коштів саме як орендної плати за конкретним договором, у визначені строки та у погодженому сторонами розмірі. Так само не можуть бути прийняті судом доводи щодо нібито усних домовленостей про зарахування орендних платежів у рахунок інших боргів, оскільки такі твердження не підтверджені жодними письмовими доказами та суперечать умовам самого договору.

Зазначив, що сукупність доказів у справі переконливо свідчить про істотне і тривале порушення відповідачем умов договору оренди, що відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» та норм цивільного законодавства є достатньою правовою підставою для його дострокового розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати.

З огляду на викладене, представник позивача просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати у заявленому позовними вимогами розмірі. Просив закінчити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідачем через канцелярію суду 11.03.2026 року долучено до матеріалів справи викладені в письмовому вигляді судові дебати, в яких відповідач зазначив, що згідно з укладеним з позивачем договором оренди землі від 01.03.2016 року, орендна плата становить 4043,72 грн. за весь об`єкт оренди та виплачується один раз на рік до 20 числа останнього у звітному році місяця, починаючи з 01.03.2016 року. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 418,16 грн., нараховану за 2016-2023 роки.

Однак відповідач умови договору оренди не порушував, оскільки взаєморозрахунки між сторонами проводилися через ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 26.10.2010р., отриманої останнім від позивача, в якій ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_3 укладати договори оренди на його власну земельну ділянку, отримувати за неї орендну плату, а також здійснювати платежі. Вказав, що позивачем у доповненні до заяви від 17.02.2025 року визнано наступне: «...Згідно моєї Довіреності від 26.10.2010 р. - всі взаєморозрахунки за оренду моєї земельної ділянки проводив ОСОБА_3 ».

Поряд з цим, позивач у відзиві на питання в клопотанні ОСОБА_2 від 19.05.2025 р. повідомив, що «кошти за оренду моєї земельної ділянки ОСОБА_3 мені не сплачував і не повинен був, - згідно нашої домовленості, яка прописана в моїй вищезазначеній Довіреності». Вважає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами стягнення з відповідача заборгованості по оплаті з 2016-2023 роки за договором оренди землі від 01.03.2016 року, як підстави для його розірвання, ввів в оману суд.

Свої заперечення обґрунтовує твердженнями ОСОБА_3 у клопотанні від 25.09.2024 року, заявленому по іншій справі №482/1763/24. Вказує на наявність у ОСОБА_3 заборгованості по борговим розпискам та наводить свої розрахунки по ним.

Також посилається на доводи ОСОБА_3 у поданій до Новоодеського районного суду Миколаївської області позовній заяві від 01.05.2024 року до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди від 01.03.2016, у тому числі ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у іншій справі № 482/964/24.

Вважає, що в підтвердження своєї платоспроможності ОСОБА_3 віддав в оренду 3 земельні ділянки, загальною площею 20 га, які на правах приватної власності належать ОСОБА_3 (державний акт - серія МК № 004877 від 14.05.2004 р.); ОСОБА_5 (державний акт - серія МК № 004876 від 14.05.2004 р.) та ОСОБА_1 (державний акт - серія МК № 011497 від 05.11.2004 р.); взаємні розрахунки орендної плати за оренду землі проводились на основі ринкових відносин. Вказує, що перший (і останній) взаєморозрахунок був проведений 18.11.2014 р. за 3 роки - до 31.12.2017 р. (згідно боргових розписок). Згідно взаємної домовленості, дивіденди за оренду земельних ділянок (20 га) після 31.12.2017 р, залишаються у ОСОБА_2 до тих пір, поки не будуть відшкодовані «тіло» кредиту та відсотки. Інші взаєморозрахунки до 31.12.2023 р. - не проводилися.

Вказує, що зі змісту розписки ОСОБА_3 від 18.11.2014 року між ними взаєморозрахунок був проведений 18.11.2014 р. за 3 роки в повному розмірі до 2017 року включно. А вже в 2018-2023 роках «згідно взаємної домовленості» кошти за оренду земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (4050,46+4052,27+4043,72=12 146,45:4=3037грн) зараховувалися рівними частинами на погашення «тіла» позики згідно інших чотирьох розписок. Посилаючись на розрахунки ОСОБА_3 , які той наводить за трьома Договорами оренди землі у позовній заяві від 01.05.2024 року у іншій справі № 482/964/24, так і в Клопотанні від 14.10.2024 року по іншій справі №482/1763/24 - за 2019-2024 роки, зазначає про фактичне визнання наявності боргу за розписками після 2017 року.

Також, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 грудня 2023 року по справі № 127/35718/21 констатував, що наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань, враховуючи наявність у відповідача боргових розписок ОСОБА_3 , вважає, що це свідчить про невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Також вказує, що на підставі касової книги ФОП ОСОБА_2 за 17.09.2019 і 26.09.2019, 25.09.2020 ОСОБА_3 у 2019-2020 роках за Договорами оренди землі від 01.03.2016р. - 20 га., тобто ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , отримано 25 000 грн., а за проханням ОСОБА_3 за три роки наперед у 2021 році з урахуванням договірної плати за оренду трьох ділянок землі - 40 000 грн., у тому числі ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , а не у 2018 році, як йдеться у Клопотанні ОСОБА_3 від 14.10.2024 року по іншій справі №482/1763/24.

Зазначає, що отримання ОСОБА_3 25 000 грн. за вказаних обставин повністю підтверджено свідком ОСОБА_6 , допитаною у судовому засіданні 27.06.2025 року.

Підсумовуючи судові дебати, вказав, що за час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 «згідно взаємної домовленості» у 2019-2023 роках сплачено ОСОБА_3 грошима 65 000 грн., тобто за кожен рік по кожному із трьох договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (4050,46+4052,27+4043,72=12 146,45 х 5 років = 60 732,25 грн.) та водночас в розмірі річної орендної плати за три земельні ділянки погашалося рівними частинами «тіло» позики згідно борговим розпискам.

Таким чином, «згідно взаємної домовленості» вважає, що ним на протязі 2016-2023 років обов`язки зі сплати орендної плати за договорами від 01.03.2016 року, у тому числі з позивачем, виконані в повному обсязі, натомість заборгованість ОСОБА_3 за договорами позики залишається не погашеною. Що стосується зі сплати за оренду землі у 2024 році, то відповідачем особисто та від ФГ «Український сад» ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 направлялися запрошення для отримання коштів, але ніхто не з`явився. Що стосується сплати за оренду землі у 2025 році, то відповідно до п. 11 Договору, прострочення відсутнє.

Просив у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 011497, виданого Новоодеською РДА 05 листопада 2004 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,13 га., що розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:05:004:0047.

01.03.2016 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарю передано земельну ділянку площею 6,1267 га., розташовану в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, на строк 49 років.

Згідно з п. 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації, на момент укладення договору оренди, становить 134 790,52 грн.

Відповідно до Витягу № НВ-4800496562024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого станом на 08.08.2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 становить 150 468,00 грн.

Відповідно до розділу «Орендна плата» договору оренди, сторони визначили розмір орендної плати, строк та форму її сплати. Зокрема згідно з п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 043,72 грн. на рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації; орендна плата виплачується у грошовій або в натуральній формі (за бажанням орендодавця сільськогосподарською продукцією по договірним цінам на момент розрахунку). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 договору). Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі – один раз на рік до 20 числа останнього у звітному році місяця (п. 11 договору). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12 договору). Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13 договору). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмір 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 14 договору).

Суд звертає увагу на те, що спосіб виплати орендної плати у грошовій формі договором не визначений.

Земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (п. 15 договору). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день державної реєстрації цього договору без акту її приймання – передачі (п. 20 договору).

Право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу (абзац 3 п. 25 договору).

Згідно з п. 28 договору, орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36 договору).

Згідно з п. 38-39 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору).

Право оренди земельної ділянки відповідача за вказаним договором оренди зареєстроване в ДРРПНМ 09.03.2016 року, номер запису 13647011, строк дії – 08.03.2065 року.

Таким чином судом встановлено, що договір оренди землі від 01.03.2016 року набрав чинності 09.03.2016 року – з моменту його державної реєстрації в ДРРПНМ.

31.05.2019 року між відповідачем, як орендарем, та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерським господарством «Український сад», як суборендарем, укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого суборендарю передано земельну ділянку площею 6,1267 га., розташовану в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, на строк 46 років.

Більшість умов вказаного договору суборенди є ідентичними умовам договору оренди від 01.03.2016 року.

Відмінною умовою є те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 143166,50 грн. (п. 5 договору суборенди). Орендна плата вноситься суборендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто – 4 295,00 грн. на рік (п. 8 договору суборенди), один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця, натуральна – до 20 числа останнього у звітному році місяця (п. 10 договору суборенди).

Право суборенди земельної ділянки ФГ «Український сад» за вказаним договором суборенди зареєстроване в ДРРПНМ 31.05.2019 року, номер запису 31843014, строк дії – 08.03.2065 року.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" - далі Закон).

Статтею 13 Закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону).

За ст. 23 Закону, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ч. 1 ст. 32 Закону встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст. 24 Закону визначено право орендодавця вимагати від орендаря, в тому числі, і своєчасного внесення орендної плати.

За правилами ч. 3 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з п. «д» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Наведені положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовними вимогами позивача у даній справі, у зв`язку із не прийняттям судом заяв про їх зміну та уточнення, через порушення порядку їх заявлення, є стягнення з відповідача орендної плати за 2016-2023 роки в сумі 32 349,76 грн. та розірвання договору оренди.

Відповідно до розділу «Орендна плата» договору оренди від 01.03.2016 року, сторони визначили розмір орендної плати, зокрема згідно з п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 043,72 грн. на рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, яка розрахована за визначеною у п. 5 даного договору оренди, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації, на момент укладення договору оренди, в розмірі 134 790,52 грн.

Згідно з договором суборенди землі від 31.05.2019 року, укладеним між відповідачем та третьою особою, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки на дату укладення договору становить 143166,50 грн. (п. 5 договору суборенди), та відповідно орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить – 4 295,00 грн. на рік (п. 8 договору суборенди).

Відповідно до Витягу № НВ-4800496562024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого станом на 08.08.2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 становить 150 468,00 грн., , та відповідно орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік повинна становити 4514,04 грн. (150 468,00 грн. х 3% = 4514,04 грн.).

Інших розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 матеріали справи не містять, відтак з врахуванням зазначеного, суд проводить розрахунок розміру орендної плати в межах заявленого позивачем періоду, яка становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі, та яка повинна була сплачуватись відповідачем, тобто з 2016 року по 2018 рік (із нормативної грошової оцінки землі 134 790,52 грн.) орендна плата становила 4 043,72 грн. на рік та з 2019 року по 2023 рік (із нормативної грошової оцінки землі 143166,50 грн.) орендна плата становила 4 295,00 грн.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, зазначена у витягу № НВ-4800496562024 із технічної документації, сформованого станом на 08.08.2024 року, судом до уваги не береться, оскільки вона встановлена станом на 2024 рік, який не входить в період стягнення орендної плати, вказаний у позовній заяві (2016-2023 роки).

На підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди від 01.03.2016 року відповідачем надано до суду договори позики у формі розписок, за якими, як стверджує ОСОБА_2 , він та його мати ОСОБА_4 передавали ОСОБА_3 (довірителю та батьку позивача) грошові кошти, зокрема:

- згідно розписки від 01.02.2013 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв в борг у ОСОБА_4 5 000 (п`ять тисяч) доларів США під 2% (щомісячно). Зобов`язується повернути всю суму 01.02.2014 року, - з правом дострокового повернення»;

- згідно розписки від 12.08.2013 року, ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв у борг 1 000 (одну тисячу) євро у ОСОБА_2 строком на три місяці»;

- згідно розписки від 16.11.2013 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв в борг у ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) євро, зобов`язується повернути 15.05.2014 року»;

- згідно розписки від 11.07.2014 року ОСОБА_3 зазначив, що: «взяв у борг 1 000 (одну тисячу) доларів США у ОСОБА_4 . Зобов`язується повернути до 31.12.2014 року»;

- згідно розписки від 18.11.2014 року, ОСОБА_3 зазначив, що: «від спільної діяльності з ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, отримав належну йому суму у повному обсязі до 2017 року (включаючи збір врожаю) включно».

Також відповідач вказує, що за 2019-2020 роки за оренду земельних ділянок ОСОБА_3 отримав від нього, як голови фермерського господарства «Український сад», яке є суборендарем вищевказаних земельних ділянок, кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується даними касової книги за 17.09.2019 року, 26.09.2019 року та 25.09.2020 року.

З врахуванням зазначеного, вважає, що загальна сума отриманих ОСОБА_3 від нього грошових коштів, є більшою ніж розмір заборгованості, про наявність якої вказує позивач.

Із вищезазначених боргових розписок, вбачається, що між відповідачем і ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існували правовідносини позики, за якими ОСОБА_3 отримував грошові кошти на визначених у цих розписках умовах. На зворотніх частинах вказаних розписок відображені відомості про отримання певних коштів. Однак, належних доказів того, що позичені у відповідача та у ОСОБА_4 кошти повинні бути враховані в рахунок орендної плати відповідачем не надано. Не містять такої інформації і відомості із зворотних частин вказаних розписок.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що розрахунки між ним та ОСОБА_3 (батьком позивача) відбувалися згідно взаємної домовленості, однак належних доказів такої домовленості відповідач суду не надав. Більше того, відповідач не підтвердив відповідної домовленості з ОСОБА_1 про зарахування коштів по борговим зобов`язанням ОСОБА_3 в рахунок сплати орендної плати за оренду землі, яка належить позивачу. Окрім того проти цього заперечує позивач, що свідчить про відсутність відповідних домовленостей.

Розписка від 18.11.2014 року, в якій ОСОБА_3 зазначив, що: «від спільної діяльності з ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, отримав належну йому суму у повному обсязі до 2017 року (включаючи збір врожаю) включно» може свідчити про спільну діяльність ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, з ОСОБА_2 , однак жодним чином не підтверджує виконання відповідачем своїх орендних зобов`язань перед позивачем за договором оренди від 01.03.2016 року. Відтак суд не вважає її належним доказом виконання зобов`язань по сплаті орендної плати відповідачем позивачу за період 2016 - 2017 років.

Також відповідач вказує, що за 2019-2020 роки за оренду земельних ділянок ОСОБА_3 отримав від нього, як голови фермерського господарства «Український сад», яке є суборендарем вищевказаних земельних ділянок, кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується даними касової книги за 17.09.2019 року, 26.09.2019 року та 25.09.2020 року, за оренду 20 га.

Позивач заперечує отримання ОСОБА_3 даних коштів.

Матеріали справи також не містять достатніх даних про те, що вказані кошти були фактично отримані ОСОБА_3 та що такі передавалися в рахунок сплати орендної плати за спірну земельну ділянку, яка належить позивачу.

Покази свідка ОСОБА_6 про отримання ОСОБА_3 даних коштів згідно з касовою книгою та про їх врахування за оренду відразу трьох земельних ділянок, загальною площею 20 га, які належать, окрім позивача, також іншим особам, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не є сторонами у даній справі, судом оцінюються критично, оскільки такі суперечать фактично встановленим судом обставинам та не підтверджуються наявністю відповідної домовленості між позивачем та відповідачем.

Окрім того, відповідач не надав суду належних доказів, які би свідчили про конкретні суми, зараховані в рахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047, яка належить позивачу, та щодо якої судом розглядається спір у даній справі.

Наявність чи відсутність заборгованості ОСОБА_3 , який не є стороною у справі, за борговими розписками не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки такі не містять відомостей, які б свідчили про отримання / зарахування коштів в рахунок орендної плати за договором оренди від 01.03.2016 року, укладеного з позивачем. Невиконання умов щодо повернення коштів за вищевказаними розписками можуть бути окремим предметом розгляду в окремій справі.

Не надано суду також належних доказів припинення зобов`язання відповідача по сплаті орендної плати за Договором оренди і за інші періоди, у зв`язку із зарахування зустрічних однорідних вимог, чи припинення зобов`язання за домовленістю сторін або шляхом прощення боргу, які визначено статтями 601-607 ЦК України.

Також суд відкидає посилання відповідача на той факт, що при поданні ОСОБА_3 позовної заяви у справі №482/964/24, та яка залишена без розгляду, останній визнав, що в підтвердження своєї платоспроможності передав ОСОБА_2 три земельні ділянки, загальною площею 20 га, які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , і до тих пір поки ОСОБА_3 не будуть відшкодовані суми позик по розписках, дивіденти за оренду вищевказаних земельних ділянок (20 га) залишаються у відповідача. Оскільки поведінка ОСОБА_3 , як позивача щодо поданого раніше позову у справі №482/964/24, до відповідача ОСОБА_2 , не є достатньою підставою для підтвердження відсутності у ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.03.2016 року, укладеним з ОСОБА_1 , так-як вказана позовна заява по суті вирішена не була, а сам факт подання будь-якої позовної заяви не є підставою для не виконання взятих на себе зобов`язань боржником, оскільки це порушує конституційне право громадян на судовий захист. Окрім того, із вказаної позовної заяви ОСОБА_3 у справі №482/964/24 вбачається, що він пред`являв позов до ОСОБА_2 (відповідача у даній справі), так і до ОСОБА_4 , яка не є стороною у даній справі, у зв`язку з чим суд обмежений у праві вирішувати питання щодо її прав і обов`язків. Також судом встановлено, що вищевказана позовна заява стосувалася розірвання трьох договорів оренди та стягнення за їх невиконання орендної плати, натомість предметом розгляду у даній справі є правовідносини, що виникли із договору оренди від 01.03.2016 року, укладеного з позивачем ОСОБА_1 .

Не враховуються судом і покликання відповідача на розрахунки, які здійснені ОСОБА_3 у іншій справі №482/1763/24, з вищевикладених підстав.

Не підтверджують також належного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання по сплаті орендної плати за 2021 – 2023 роки, його посилання на передачу ОСОБА_3 40 000,00 грн. в рахунок орендної плати за вказаний період, у зв`язку з тим, що жодних доказів, які би це підтверджували до суду не надано, і даний факт заперечується ОСОБА_1 . Відтак, враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо здійснення оплати цих коштів відповідачем із визначенням відповідного призначення платежу, суд не вправі надати оцінку даним фактам.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не надав належних доказів виконання взятих на себе за договором оренди від 01.03.2016 року зобов`язань по сплаті орендної плати за період з 2016 року по 2023 рік.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України: (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932св18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Відповідно до позовних вимог, позивач вказує на несплату відповідачем орендної плати за період з 2016 року по 2023 рік, тобто на протязі восьми років.

Відтак враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що відповідач більше чим двічі порушив свій обов`язок по виплаті орендної плати, тобто має місце систематична невиплата орендної плати, що є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 площею 6,1267 га, який було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.03.2016 року, номер запису 13647011.

Ще однією, самостійною підставою для розірвання договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є передача відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 в суборенду Фермерському господарству «Український сад» за договором суборенди землі від 31.05.2019 року, без письмової згоди орендодавця.

Так, згідно з даним договором суборенди, суборендарю передано земельну ділянку площею 6,1267 га., з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047, яка знаходиться в користуванні Орендаря відповідно до договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеного між Орендарем та громадянином ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 25 договору оренди землі від 01.03.2016 року, право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу.

Згідно з частиною шостою статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Статтею 8 Закону, серед іншого, визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Як вказано вище, договором оренди від 01.03.2016 року не передбачено право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку без згоди орендодавця. Суду не надано відповідачем доказів наявності такої згоди ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки в суборенду. Більше того, в наданих до суду поясненнях позивач, та його представник у судових засіданнях підтвердив, що така згода позивачем відповідачу не надавалася.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

За змістом статей 24 та 25 Закону припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично передав орендовану земельну ділянку у користування іншій особі – ФГ «Український сад» без згоди орендодавця, що суперечить умовам договору оренди, положенням Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, і є самостійною підставою для розірвання договору оренди.

Щодо стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди землі від 01.03.2016 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до розділу «Орендна плата» договору оренди від 01.03.2016 року, сторони визначили розмір орендної плати, зокрема згідно з п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 043,72 грн. на рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації.

Згідно з договором суборенди землі від 31.05.2019 року, укладеним між відповідачем та третьою особою, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки на дату укладення договору становить 143166,50 грн. (п. 5 договору суборенди), та відповідно орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить – 4 295,00 грн. на рік (п. 8 договору суборенди).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка визначена у Витягу № НВ-4800496562024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого станом на 08.08.2024 року, судом до уваги не береться, оскільки така повинна застосовуватись з 2024 року, який не входить до предмету доказування у даній справі.

Інших розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 матеріали справи не містять.

Відтак з врахуванням зазначеного, суд проводить розрахунок розміру орендної плати в межах заявленого позивачем періоду, яка не може становити менше 3% від нормативної грошової оцінки землі, та яка повинна була сплачуватись відповідачем, тобто з 2016 року по 2018 рік (із нормативної грошової оцінки землі 134790,52 грн.) орендна плата становила 4 043,72 грн.; та за період з 2019 року по 2023 рік (із нормативної грошової оцінки землі 143166,50 грн.) орендна плата становила 4 295,00 грн.

Однак, враховуючи визначений ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату в межах заявлених позовних вимог на загальну суму 32 349,76 грн. за період з 2016 року по 2023 рік, яка нарахована у відповідності до вартості оренди 4 043,72 грн., визначеної в договорі оренди від 01.03.2016 року.

При цьому суд не враховує також посилання позивача на необхідність стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, нарахованій за ринковими цінами або на підставі долучених ним довідок про розмір орендної плати, яка сплачується іншою юридичною особою своїм орендодавцям, оскільки, як зазначено вище, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, однак доказів внесення відповідних змін до договору оренди від 01.03.2016 року позивачем не надано.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України, змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем підтверджено заявлені позовні вимоги, а відповідачем не спростовано їх належними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Інші доводи учасників справи не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство «Український сад», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі – задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 01.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0047 площею 6,1267 га., який було зареєстровано в ДРРПНМ 09.03.2016 року державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції, Миколаївської області, Литвиненко Н.Є., номер запису про інше речове право 13647011.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі за 2016-2023 роки включно у сумі 32 349,76 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять гривень 76 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2026 року.

Головуючий суддя В.М. Кічула