Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №477/1464/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1464/25

Провадження №2/477/305/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої – судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 6 445 953, 84 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 січня 2024 року сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 передав грошові кошти в сумі 4 674 390,00 (чотири мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 00 копійок, що на день підписання договору за офіційним курсом Національного банку України становить 123451,76 ( сто двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят один долар 76 центів) доларів США, а позичальник ОСОБА_2 зобов`язується повернути позикодавцю суму грошових коштів у національній валюті України, еквівалентну тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення позики.

Сторони домовились, що позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти в повному обсязі до 16 січня 2025 року включно. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №69.

Факт передачі грошових коштів за позикою від 16.01.2024 року було зафіксовано договором позики та розпискою грошової позики, яка була написана власноруч відповідачем 16.01.2024 року.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, обумовлені договором.

Однак протягом строку, зазначеного в розписці, відповідач грошові кошти йому не повернув, в зв`язку з чим, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності позивача та представника позивача, позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, не заперечує проти заочного ухвалення рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив не подав.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в заочному порядку за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку.

Судом встановлено, що 16 січня 2024 року сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 передав грошові кошти в сумі 4 674390,00 (чотири мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 00 копійок, що на день підписання договору за офіційним курсом Національного банку України становить 123451,76 ( сто двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят один долар 76 центів) доларів США, а позичальник ОСОБА_2 зобов`язується повернути позикодавцю суму грошових коштів у національній валюті України, еквівалентну тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення позики.

Пунктом 1. договору передбачено, що сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню, таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквіваленту позики за курсом НБУ, станом на дату повернення позики (частини позики).

Згідно положень п. 3. договору строк виплати повної суми боргу до 16 січня 2025 року включно, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4 договору сторони передбачили, що позика за цим договором є безпроцентною.

Пункт 9.2 договору регламентує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики (її частину), він зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також пеню у розмірі 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що станом на дату звернення з позовом позичальником не виконано зобов`язання по поверненню коштів позикодавцю, відповідачу нарахована пеня, що у період з 16.02.2025 року по 18.07.2025 р., яка складає 930 тисяч 339 гривень 87 копійок.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано інфляційні збитки, що становлять 268 893 гривні 59 копійок та 3% річних, що складає 78 165 гривень 54 копійки.

Факт отримання грошових коштів за позикою від 16 січня 2025 року було зафіксовано розпискою грошової позики, яка була написана власноруч відповідачем ОСОБА_2 16 січня 2024 року.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

У ч. 1ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року, постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналізуючи долучений позивачем до матеріалів справи договір позики, судом встановлено, що він підписаний обома сторонами, посвідчений нотаріально, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у договорі умовах, тобто виконання ним умов договору.

Відповідно до договору позики, ОСОБА_1 , передав у борг грошові кошти в сумі 4 674390,00 (чотири мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 00 копійок, що на день підписання договору за офіційним курсом Національного банку України становить 123451,76 ( сто двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят один долар 76 центів) доларів США, а позичальник ОСОБА_2 зобов`язується повернути позикодавцю суму грошових коштів у національній валюті України, еквівалентну тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення позики.

У порушення зазначених умов позики відповідач зобов`язання за належним чином не виконав та не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору та наявність заборгованості за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення коштів у сумі 5 168 554 (п`ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 84 копійки.

Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Із урахування викладеного, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.

Договір позики укладено 16 січня 2024 року, тобто під час дії п.18. прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: договір №2 про надання правової допомоги від 18 липня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Астрея–груп», ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальним описом виконаних робіт від 21 листопада 2025 року, відповідно до якого сума виконаних робіт становить 40 000,00 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним підтверджені судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати на правничу допомогу та судовий збір підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики від 16 січня 2024 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №69, в розмірі 5 168 554 (п`ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 84 копійки, що еквівалентно 123451,76 ( сто двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят один долар 76 центів) доларів США.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9 711,40 (дев`ять тисяч сімсот одинадцять) гривень 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 072 (тридцять дві тисячі сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .,

відповідач – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.А.Саукова