Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №369/12469/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 369/12469/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4820/2026Головуючий у суді першої інстанції - Фінагеєва І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника скаржника Даніліної Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Даніліною Наталією Сергіївною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , державний виконавець Супрун Анна Василівна, боржник ОСОБА_2 , на дії органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Даніліна Наталя Сергіївна звернулася до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання.

Скаргу обґрунтовано тим, що 02 травня 2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено рішення про збільшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року, справа № 369/8106/15 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 з 850,00 грн. на 2000,00 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

З 01 лютого 2016 року відкрито ВП № ОСОБА_3 в Ірпінському МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Виконавець здійснила розрахунок заборгованості по аліментам від 23 червня 2025 року в якому зазначила, що заборгованість по аліментам у Боржника відсутня.

Однак, на думку представника скаржника,дана інформація не відповідає платежам, які надходили стягувачу.

Разом з цим, 22 лютого 2019 року державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Тетяною Анатоліївною було винесено постанову про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 9487,7 грн. В подальшому, ця сума була додана до загальної суми боргу, однак з невідомих причин з розрахунку заборгованості взагалі не вбачається, де саме поділась сума штрафу, коли сплачувалась, як відбувся перерахунок.

Отже, заборгованість станом на 20 лютого 2019 року згідно постанови про накладення штрафу ОСОБА_3 від 22 лютого 2019 року складала 31 625,68 грн. Сума пені, штрафу накладені на підставі заборгованості станом на 20 лютого 2019 року згідно постанови про накладення штрафу ВП ОСОБА_3 від 20 лютого 2019 року складала 9487,7 грн.

Всього отримано виплат з ДВС згідно банківської виписки за період: лютий 2019 року - червень 2025 року - 94 520 грн. Всього мала виплатити виконавча служба за період: лютий 2019 року - червень 2025 року - 90 000 року, тобто не зрозуміло куди подівся борг у розмірі 31 625,68 грн.

Так, на думку представника скаржника, заборгованість станом на 30 червня 2025 року складається з чистого боргу та штрафу за заборгованість більше 3 років, штрафу 50% від суми боргу становить - 36 593,38 грн. Вказаний розрахунок отримано поштою 30 червня 2025 року.

На підставі викладеного, представник скаржника просила суд:

- поновити строк на подачу скарги;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Супрун Анни Василівни щодо визначення розміру доходу боржника за період з лютого 2024 року по червень 2025 року та здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ОСОБА_3;

- зобов`язати державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Супрун Анну Василівну здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ОСОБА_3, враховуючи дійсні сплати та усі попередні нарахування.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2025 скаргу залишено без задоволення (а.с. 56-60).

В апеляційній скарзі, представник, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвали нове судове рішення про задоволення вимог скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів має складатися з чистого боргу та штрафу за несплату аліментів, водночас, зі складеного станом на 30 червня 2025 року розрахунку заборгованості не вбачається, що виконавцем до загальної суми боргу було враховано суми накладених штрафів (а.с. 66, 67).

Представник скаржника у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № ОСОБА_3 з примусового виконання виконавчого листа № 369/8151/15-ц, виданого 15 січня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 липня 2015 року.

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Тетяною Анатоліївною 22 лютого 2019 року було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення щодо стягнення аліментів. Штраф на користь стягувача у розмірі 9487,7 грн.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 20.02.2019 боржник має заборгованість зі сплати аліментів понад два роки, яка становить 31625,68 грн. Відповідно до ч. 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

В подальшому, 21 березня 2025 року представником стягувача направлено до Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/15257/23 від 02 травня 2024 року щодо збільшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 850,00 грн. на 2 000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

На підставі вказаного рішення, державним виконавцем Супрун А.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 23 червня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом відсутня.

Крім того, державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Супрун Анною Василівною 24 березня 2025 року було винесено постанову про накладення штрафу у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Штраф на користь стягувача у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів складає 4762,6 гривень.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» - За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Станом на 01.03.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 23813,00 грн. 01.02.2016 пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист № 369/8151/15-ц, виданий 15.01.2016, документ видав: Києво-Святошинський районний суд Київської області Постановою від 01.02.2016 відкрито виконавче провадження № ОСОБА_3 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. З дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_2 станом на 01.03.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 23813 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Так, згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому, постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено у ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник, обґрунтовуючи доводи скарги, посилався на те, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів має складатися з чистого боргу та штрафу за несплату аліментів, водночас, зі складеного станом на 30 червня 2025 року розрахунку заборгованості не вбачається, що виконавцем до загальної суми боргу було враховано суми накладених штрафів.

На вказані обставини та їх неврахування судом першої інстанції скаржник звертає увагу й суду апеляційної інстанції в своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим, даючи оцінку доводам скаржника про те, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів має складатись із основної суми боргу та штрафу, колегія суддів погоджується з вмотивованим висновком суду першої інстанції про безпідставність вказаних доводів, оскільки штраф за несплату аліментів є окремим видом юридичної відповідальності боржника за невиконання ним своїх зобов`язань, встановлених, зокрема, рішенням суду та відповідно не входить до аліментних платежів.

Таким чином, оскільки стягнення виконавцем суми штрафів з боржника проводиться після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, що прямо передбачено Законом, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в цій частині, оскільки державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», а отже відсутні будь-які підстави для визнання дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 23 червня 2025 року неправомірними.

Крім того, оскільки вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця Супрун Анну Василівну здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів є похідної від вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, суд першої інстанції також прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали суду, є тотожними із його поясненнями на обґрунтування скарги, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Даніліною Наталією Сергіївною, - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , державний виконавець Супрун Анна Василівна, боржник ОСОБА_2 , на дії органу примусового виконання - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 20 березня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова