Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №754/14584/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/14584/25 Головуючий у суді І інстанції: Гринчак О.І.

провадження №22-ц/824/6151/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200521207 від 04.05.2016 року у розмірі 33661,52 грн (складається з: суми заборгованості - 25723,66 грн, суми інфляційних втрат - 5624,85 грн, суми 3% річних - 2313,01 грн), а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200521207 щодо кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн, з встановленим строком користування з 04.05.2016 року по 04.05.2021 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

Щодо реєстру кредитних договорів (відступлених) до договору відступлення прав вимоги 20.07.2020 року позивач вказує, що оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020 06-09-000032-b від 15.06.2020 року, то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06 09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Окрім того, підписаний паперовий варіант реєстру кредитних договорів.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 19.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 25 723,66 грн, з яких: 8502,84 грн - заборгованість за кредитом; 17 220,82 грн - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Також позивач визначив, що сума збитків з урахуванням 3% річних становить 2313,01 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 5624,85 грн.

Щодо строків позовної давності позивач зазначав наступне.

Належність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами, які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 року замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Національного банку України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 визначено, зокрема:

- застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 року - приватним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_5 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 року - приватним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_6 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Саме наявність тривалого судового спору щодо належності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загальної позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії), звернення до суду із позовною заявою.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200521207 від 04.05.2016 у загальному розмірі 33661,52 грн (з яких 8502,84 грн заборгованість за тілом кредиту; 17220,82 грн заборгованість за відсотками; 5624,85 грн інфляційні втрати за період з 25.02.2019 по 23.02.2022; 2313,01 грн 3% річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022), судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про існування між сторонами укладеного та виконаного кредитного договору, а також про наявність у позивача належного права вимоги. Однак такі висновки суперечать фактичним обставинам справи, не підтверджені жодним належним чи допустимим доказом та ґрунтуються виключно на припущеннях, що прямо заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Подані позивачем копії анкети-заяви та довідки про умови кредитування не містять підпису відповідача у розумінні ст. 207 ЦК України та не містять жодного електронного підпису, реквізитів, що дозволяють ідентифікувати особу підписанта чи факт висловлення відповідачем волі на укладення кредитного договору. Відсутність належного підпису свідчить про неукладення договору і відсутність правових наслідків, пов`язаних із його виконанням.

Таким чином, у справі відсутні належні докази укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі, що виключає можливість виникнення будь-яких зобов`язань у відповідача.

Суд першої інстанції дійшов передчасного та юридично необгрунтованого висновку про наявність у позивача статусу кредитора, визнавши доведеним перехід права вимоги та факт існування боргу на підставі документів, які не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, установленим ст.ст. 76-81, 89 ЦПК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилається на договір відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020. Однак такі доводи не можуть бути прийняті судом, оскільки:

по-перше, позивач не надав акта приймання-передачі документів щодо конкретного кредитного договору №200521207, що є обов`язковою умовою підтвердження факту переходу права вимоги відповідно до ст. 514 ЦК України. Відсутність такого акта унеможливлює встановлення обсягу переданих прав, а також підтвердження того, що первинний кредитор фактично передав документи, які підтверджують існування грошового зобов`язання;

по-друге, позивач не надав жодних доказів того, що первісний кредитор або новий кредитор належним чином повідомили відповідача про заміну кредитора відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Відсутність такого повідомлення свідчить про порушення порядку переходу права вимоги та виключає можливість покладення на відповідача обов`язку виконувати зобов`язання перед новим кредитором.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач довів факт перерахування кредитних коштів, хоча позивач не подав жодного первинного бухгалтерського документа, передбаченого ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач не надав жодного документа, який би містив інформацію про дату і час перерахування коштів, реквізити рахунків, підставу платежу або підтвердження належності карткового рахунку відповідачу.

Крім того, позивач також не надав доказів правильності та правомірності нарахування процентів у сумі 17 220,82 грн. Суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 1048 ЦК України, хоча строк кредитування, відповідно до умов договору, сплинув.

Також суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності та одночасно не перевірив дійсність та обсяг відступленої вимоги, що істотно вплинуло на законність ухваленого рішення.

Відповідно до умов кредитного договору, строк виконання зобов`язання сплив 04.05.2021 року, тому перебіг позовної давності розпочався 05.05.2021 року та закінчився 04.05.2024 року. Позов подано лише 31.08.2025 року, тобто зі значним пропуском - понад рік і чотири місяці після спливу позовної давності. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, у разі заяви про сплив строку позовної давності суд зобов`язаний відмовити у позові, незалежно від поважності причин пропуску.

Надані копії виписок по особових рахунках (форма № 281) за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, з посиланням на код банку 380935 ПАТ «Банк Михайлівський», не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Зазначені копії виписок не містять обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством України, зокрема підписів уповноважених посадових осіб банку, відбитків печатки фінансової установи або будь-якого іншого належного засвідчення компетентним органом. Відсутність таких реквізитів унеможливлює ідентифікацію особи, яка сформувала документ, а також перевірку його достовірності та походження.

Крім того, надані виписки не містять відомостей про спосіб їх формування, джерело походження та підтвердження відповідності оригіналам, що виключає можливість визнання їх належними та допустимими доказами у розумінні вимог ЦПК України. Таким чином, зазначені копії не можуть підтверджувати фактичне здійснення фінансових операцій та не мають доказової сили.

У зв`язку з викладеним, копії виписок по особових рахунках (форма № 281) за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» не можуть бути використані судом як належні, допустимі та достовірні докази у справі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності судових витрат позивача на правничу допомогу, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення 7 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належними та допустимими доказами.

Позивач обґрунтовує такі витрати посиланням на договір про надання правничої допомоги №26 від 15.02.2024 року. Однак аналіз поданих документів свідчить про низку істотних порушень, які унеможливлюють визнання цих витрат реальними та необхідними.

По-перше, строк дії договору, на який посилається позивач, закінчився 14.02.2025 року, тоді як акт виконаних робіт підписано 26.08.2025 року, тобто після завершення дії договору. Жодних доказів продовження строку або укладення додаткової угоди сторони не надали, що означає, що акт підписано поза межами чинності правовідносин, а отже - він не може створювати фінансових зобов`язань між сторонами.

По-друге, у матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, які підтверджують реальну оплату послуг - платіжних доручень, касових ордерів, квитанцій чи виписок із рахунку. Без підтвердження фактичного перерахування коштів такі витрати є декларативними, а не фактичними.

По-третє, доданий «детальний опис робіт» не відповідає вимогам частини 3 статті 137 ЦПК України, оскільки містить лише загальну фразу - «підготовка позовної заяви», без зазначення тривалості, обсягу виконаних робіт, їх складності чи розрахунку часу. Такий документ не дає змоги суду оцінити необхідність та розумність заявлених витрат.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8502,84 грн підтверджується випискою по рахунку, та відповідач не надав доказів її сплати, тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8502,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами не нараховувалися після укладення договору про відступлення права вимоги від 20.07.2020. А оскільки строк користування кредитними коштами становить 5 років, тобто з 04.05.2016 по 04.05.2021, тому вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 17220,82 грн, що нараховані у період строку кредитування є також обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що за період з 25.02.2019 період по 23.02.2022 року позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на суму 5624,85 грн та 3 % річних на суму 2313,01 грн. Оскільки нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та математично правильно, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на суму 5624,85 грн та 3 % річних на суму 2313,01 грн є обґрунтованими.

Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 33661,52 грн. Тому суд першої інстанції з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважав, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 3500,00 грн за складання типової позовної заяви у малозначному спорі.

Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн, суд першої інстанції виходив з пропорційності розміру задоволених вимог.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 04.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» із заявою (офертою) №200521207, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку гривня), що призначений для зарахування заробітної плати соціальних та інших виплат, але не виключно та буде використовуватись в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку, випустити на його ім`я платіжну картку.

У заяві (оферті) від 04.05.2016 № 200521207 викладені такі умови Договору про надання та використання платіжної картки:

найменування продукту: Кредитна карта МКредитка (не іменна) / Зарплатна;

максимальний кредитний ліміт - 50000,00;

кредитний ліміт 10200 гривень,

максимальна ставка по ліміту 58,8% річних;

реальна процентна ставка за кредитом (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитною Ліміту протягом всього строку його дії) 93,46 %;

абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його можливої дії) 25715,39 грн.

Також відповідач підписав анкету, та довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МКредитка (не іменна) / Зарплатна», в якій вказані такі загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МКредитка (не іменна) / Зарплата»: сума кредиту (розмір кредитного ліміту) - до 50 000,00 грн; строк кредиту - 12 місяців, форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; орієнтовна сукупна вартість кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МКредитка (не іменна) / Зарплата» складається з таких складників: строк - 5 років, процентна ставка за кредитом (річних) у грн - 58,8 %, нараховується на залишок заборгованості за кредитом; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі, у грн) - 25715,39 грн.

Відповідач був ознайомлений з тарифом по продукту «МКредитка / Зарплата».

Відповідно до розписки відповідач 04.05.2016 року отримав платіжну картку № НОМЕР_1 .

20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ.

Вказаний договір укладено за результатами відкритих торгів (аукціону), що оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року.

У витягу з додатку № 1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги вказано, що заборгованість ОСОБА_1 складає 25723,66 грн, з яких: 8502,84 грн - заборгованість за тілом кредитом; 17220,82 грн - заборгованість за доходами.

Позивач разом з позовною заявою, поданою через систему «Електронний суд», надав виписку по особовим рахункам (ф.281) з 23.05.2016 по 27.07.2020 ПАТ «Банк Михайлівський» по Рах.№ 24505015324363 ОСОБА_1 , якою підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 25723,66 грн, з яких: 8502,84 грн - заборгованість за тілом кредитом; 17220,82 грн - заборгованість за доходами.

Вказана виписка з особового рахунку містить 685 аркушів, тому згідно з довідкою начальника відділу документального обігу Деснянського районного суду міста Києва не була роздрукована у паперовому виді (а.с. 51).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16:

- застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2;

- визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу;

- визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор»;

- визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Згідно з постановою приватного виконавця від 29.12.2022 ВП № НОМЕР_5 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.2021 щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 закінчено.

Згідно з постановою приватного виконавця від 17.01.2023 ВП № НОМЕР_6 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.2021 щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2 закінчено.

Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 33661,52 грн, з яких:

- 8502,84 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 17220,82 грн заборгованість за відсотками;

- 5624,85 грн інфляційні втрати за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року ;

- 2313,01 грн 3% річних за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як вбачається з переліку додатків до позовної заяви позивачем до позову було долучено виписку з особового рахунку відповідача та перевірено її судом апеляційної інстанції в системі АСДС в електронному вигляді.

Так, позивачем надано виписку по особовим рахункам за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року.

Між тим, як вбачається з заяви (оферти) № 200521207 дата підписання даної заяви та відкриття рахунку - 04.05.2016 року. Однак позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача починаючи з 23.05.2016 року.

Крім того, зі змісту заяви (оферти) №200521207 від 04.05.2016 року, долученої позивачем до матеріалів справи, вбачається, що на ім`я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

В той час як, на підтвердження наявності заявленої позивачем заборгованості, останній додає виписку по рахунку (період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року), зі змісту якої вбачається, що така сформована за рахунком № НОМЕР_3 , який є відмінним від обумовленого сторонами рахунку, а саме № НОМЕР_2 .

Жоден із наведених документів, які подано позивачем в якості підтвердження заборгованості та її розміру, не містять посилання на рахунок № НОМЕР_3 , який зазначено у виписці по рахунку. Крім того, позивачем не долученого жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору, за період його дії, відкрито чи змінено рахунок.

У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити погоджені між сторонами істотних умов договору та підтвердження факту отримання кредитних коштів, а також користування кредитними коштами не можливо визначити розмір заборгованості.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач долучив до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 200521207 від 04.05.2016 року, інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 35).

Однак позивачем не надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, який містив би детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої (тіла кредиту та відсотків), відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником.

Оскільки позивач не надав суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі якого та виписки суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 85-89).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 70, 72, 138, 140), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71)).

Оскільки в даній справі право позивача порушене не було, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Згідно пункт 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 грн 60 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «19» березня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов