Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №379/968/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/3900/2026

Справа № 379/968/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на рішення Таращанського районного суду Київської області в складі судді Разгуляєвої О.В., ухвалене в м. Тараща 25 вересня 2025 року (повний текст рішення складено 30 вересня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, збільшивши позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку у заяві від 30 червня 2025 року, просила визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 року № 39/к/тр про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», стягнути з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 2723,27 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Позов мотивувала тим, що 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 було прийнято за основним місцем роботи на посаду начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» на підставі наказу № 222/к/тр від 31 жовтня 2023 року, а наказом від 30 квітня 2025 року № 39/к/тр звільнено з посади в зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності, за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для видання оскаржуваного наказу стало письмове рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року, підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків товариства, а саме вивезення 29,2 т. кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення.

З письмового рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року, а також з оскаржуваного наказу про звільнення не вбачається, невиконання яких саме трудових обов`язків ставиться в провину позивачу, в чому саме полягала її вина та які саме винні дії при виконанні трудових обов`язків стали підставою для звільнення; розмір збитків, завданих товариству, та які докази це підтверджують; коли та за яких обставин було здійснено вивезення кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення.

Разом із тим, аналіз змісту посадової інструкції начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу свідчить про те, що до посадових обов`язків позивача не входило виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, а також виконання дій, які носять відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням матеріальних цінностей, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків. Згідно своїх посадових обов`язків позивач не виконувала функції з приймання, зберігання, транспортування та розподілу товарно-матеріальних цінностей, а забезпечувала проведення аналізів та інших досліджень відповідності якості сировини (сільгосппродукції) у виробничо-технічній лабораторії.

Тобто позивач не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або інші цінності, в зв`язку з чим її звільнення з займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним.

Безпосереднє відвантаження та вивезення продукції з елеватора товариства не входило до посадових обов`язків позивача, тому вина позивача у можливих збитках товариства відсутня.

Враховуючи, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 №39/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення 25 вересня 2025 року в розмірі 288666,62 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Відповідач ТОВ «Ківшовата Агро», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу та викладаючи обставини справи, посилався на те, що п. 4.6 посадової інструкції начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу передбачає, що начальник ЛВТ несе відповідальність за спричинення прямого матеріального збитку товариству, також за дії (бездіяльність), що призвели до такого матеріального збитку.

Згідно п. 2.4 розділу ІІ Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки у ТОВ «Ківшовата Агро», кожна партія зерна, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничо-технологічною лабораторією. Згідно п. 1.7 розділу V Інструкції, маса відпущеного зерна визначається матеріально відповідальною особою на вагах у присутності водія або уповноваженої власником особи. Результати зважування зерна заносяться у ваговий журнал відпустку відповідно форми для автотранспорта.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Ківшовата Агро»,, працівники несуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну товариству, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків, і за наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність накладається в порядку, передбаченому законодавством України.

01 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем по справі підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, п. 4 якого передбачено, що працівник зобов`язується у встановленому порядку та установлені терміни згідно затверджених форм вести облік, складати та подавати звіти про рух і залишки майна, переданого йому товариством для зберігання, під звіт або для іншої мети. Вважав, що з огляду на зазначене позивач є матеріально відповідальною особою, та безпосередньо відповідальна за збереження майна товариства.

Повідомляв, що відповідно до наказу № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року за підписом директора, позивача та головного бухгалтера надано розпорядження на відвантаження на користь ФОП ОСОБА_3 кукурудзи в кількості 416,409 тонн. До наказу додано перелік автомобілів, яким дозволено перевезення сільськогосподарських культур з елеватора товариства в період з 27 листопада по 26 грудня 2024 року. При перевірці діяльності роботи елеватора було встановлено, що 18 грудня 2024 року відбулось відвантаження зерна на користь ФОП ОСОБА_3 на автомобілі, які відсутні в списку. В зв`язку з цим було проведено службове розслідування, за результатом якого встановлено, що крім наявних у переліку автомобілів, на території елеватора перебувала ще одна вантажівка, яка вивезла кукурудзу в кількості 29,2 т. на підставі ТТН № 830 від 18 грудня 2024 року. Після цієї дати наступне відвантаження було 26 грудня 2024 року, де підставою для вивезення кукурудзи зазначена та ж сама ТТН. Тобто номер ТТН № 830 зазначений в журналі охорони двічі - 18 та 26 грудня, але вказані різні вантажівки, вантажоодержувачі та вага. Обов`язковим додатком до ТТН є посвідчення, де зазначаються параметри аналізу зерна, а також картка аналізу зерна, які підписуються позивачем. При цьому у посвідченні, крім аналізу та характеристик зерна, також зазначаються відомості про реєстраційні номери транспортного засобу та кому саме відвантажене зерно. З огляду на зазначене, без підпису позивача автомобіль не зміг би ні заїхати на територію елеватора, ні виїхати.

Наказами № 7 та № 8 від 14 березня 2025 року товариства була створена тимчасова робоча комісія по інвентаризації сільськогосподарської продукції та проведення позапланової інвентаризації, за результатами якої встановлено, що за даними бухгалтерського обліку знаходилось 10993 кг. зерна кукурудзи, проте після інвентаризації та зважування встановлено, що фактична кількість зерна становить 62120 кг., в зв`язку з чим лишки в кількості 52127 кг. були оприбутковані на баланс товариства. Обставини невідображення реальної кількості зерна кукурудзи вказують на неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони позивача, в зв`язку із приховуванням реальної інформації про наявність зерна.

28 квітня 2025 року за наслідком виявлених обставин наглядовою радою товариства було запропоновано єдиному учаснику товариства звільнити начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу Надію Тихеньку на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з втратою до неї довір`я. Наказом в.о. директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 39/к/тр від 30 квітня 2025 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності, у зв`язку з вчиненням винних дій, що дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця.

Вказував, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарно-матеріальні цінності, а її обов`язки не передбачали фізичного зберігання чи транспортування зерна, є помилковими та спростовуються договором про повну матеріальну відповідальність, укладеного з позивачем 01 листопада 2023 року, п. 4 якого зобов`язує позивача вести облік і подавати звіти про рух і залишки майна, що включає контроль за якістю та кількістю зерна під час відвантаження. Це узгоджується з п. 1.5 Інструкції, який передбачає укладення договорів про матеріальну відповідальність з кожною матеріально відповідальною особою.

Крім того, згідно посадових обов`язків позивача, вона була зобов`язана забезпечувати та контролювати організацію контролю якості зерна при відвантаженні (п. 2.5), забезпечувати достовірну оцінку якості зерна і зернопродуктів (п. 2.8), забезпечувати правильне і своєчасне складання звітності про якість зерна (п. 2.8), контролювати правильність ведення лабораторних журналів і своєчасність оформлення результатів аналізів (п. 2.18), забезпечувати оформлення документів, які засвідчують якість зерна та відповідність показників фактичної якості (п. 2.19), організовувати та контролювати відбір проб від партій зернових культур, контроль якості зерна при його надходженні автомобільним транспортом, якості зерна і зернових відходів при їх відвантаженні, якості зерна в процесі сушіння, організовувати та контролювати належне ведення лабораторних журналів і своєчасне оформлення результатів проб та аналізів (п. 2.27). Ці обов`язки підтверджуються Інструкцією, зокрема визначення якості зерна ВТЛ за державними стандартами, п. 2.14 (відбір проб і визначення показників якості), п. 10 додатку 10 (оформлення карток аналізу форми № 47 для всіх операцій, включаючи відвантаження), п. 11 додатку 10 (ведення журналу форми № ЗХС-490 для реєстрації аналізів).

Крім того, Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки, встановлює, що ВТЛ, очолювана позивачем, відповідає за визначення якості кожної партії зерна при надходження та відвантаженні (п. 2.4, 2.13), оформлення карток аналізу (форма № 47) для фіксації якості зерна при відвантаженні (п. 10 додатку 10), ведення журналів лабораторних аналізів (форми № ЗХС-49, № 51, № 71, № 81) для забезпечення достовірності даних, контроль якості зерна під час відвантаження, включаючи відбір проб і фіксацію показників у контрольних талонах та посвідченнях про якість зерна.

Таким чином, позивач була безпосередньо залучена до обліку та контролю якості зерна, що є товарно-матеріальними цінностями.

Повідомляв, що позивачем допущено винні дії, оскільки службове розслідування встановило, що 18 грудня 2024 року позивач не забезпечила належного контролю за відвантаженням 29,2 т. кукурудзи на автомобіль марки МАН д.н.з. НОМЕР_1 , який не був зазначений у наказі № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року, з урахуванням того, що позивач була ознайомлена з цим наказом під підпис. На підприємстві відсутні картки зразків аналізу зерна до ТТН № 830 від 18 грудня 2024 року. В системі 1С не відображено інформацію про четверту вантажівку, які і інформацію про зразки аналізу зерна, що є порушенням п. 2.18, 2.19 посадової інструкції.

Вказував, що згідно з п. 3.2 посадової інструкції позивач мала право інформувати керівництво про порушення порядку відвантаження зерна, але не повідомила про несанкціоноване відвантаження 18 грудня 2024 року, що є порушенням п. 2.27 (обов`язок негайно повідомляти про небезпечні ситуації). П. 4.1 посадової інструкції встановлює відповідальність за неналежне виконання обов`язків, що включає завдання матеріального збитку товариству. Це узгоджується з п. 1.5 інструкції, який передбачає матеріальну відповідальність за збереження зерна.

Щодо підтвердження факту розтрати, зазначав, що журнал охорони, фотографії вантажівки та запис у системі «Асіст» від 18 грудня 2024 року підтверджують несанкціоноване відвантаження. ТТН № 830 була використана повторно 26 грудня 2024 року для іншого відвантаження, що свідчить про маніпуляції з документами. Позивач мала забезпечити внесення інформації в 1С про лабораторні аналізи, але цього не зробила, що призвело до втрати майна товариства, та як наслідок довіри.

Вказував, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП та постановою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц для звільнення за цим пунктом достатньо встановлення винних дій, які підривають довіру роботодавця, без доведення фактичних збитків. У даному випадку такі дії підтверджуються актами службового розслідування, заявою та поліції та листом від ПП «Арт-Софт».

Щодо результатів інвентаризації, вказував, що надлишок зерна вказує на відсутність належного контролю з боку позивача, а також маніпуляції з пробами зерна, що створювало умови для можливих зловживань, таких як несанкціоноване відвантаження 18 грудня 2024 року.

Зазначав, що судом першої інстанції всупереч п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не було зазначено про встановлені фактичні обставини з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Зокрема, судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, що позивач особисто ознайомлена з наказом № КАБП-000066 від 25 листопада 2025 року і знала про список автомобілів, які мали право на відвантаження зерна за цим наказом.

Також судом не зазначено про видалення із системи 1С відомостей про ТТН № 830 про відвантаження четвертим автомобілем 29,2 тонн кукурудзи на автомобіль МАН та відсутність в системі карток аналізу зерна.

Крім того, суд всупереч п. 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення не зазначив про заяви та клопотання скаржника, відомості та обставини як щодо подання цих клопотань, так і позиції суду щодо відмови у їх задоволенні (06 серпня 2025 року відповідачем було заявлено клопотання про виклик і допит свідків, а 20 червня 2025 року подавалося заперечення проти розгляду в порядку спрощеного провадження), всупереч п. 3 ч. 2 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення не зазначив про інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів), в порушення п. 2 ч. 4 ст. 265 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не зазначив про докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в результаті апеляційного перегляду справи, у розмірі 20000 грн.

Наводила власні спростування доводів апеляційної скарги, наводячи зміст п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, вказувала, що твердження відповідача, що позивач належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, не відповідають дійсності та спростовуються посадовими обов`язками позивача, визначеними у посадовій інструкції від 01 листопада 2023 року № 89.

Наголошувала, що аналіз посадової інструкції начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу свідчить про те, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 не входило виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням грошових та матеріальних цінностей, а також виконання дій, які носять підзвітний характер, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, згідно яких, ОСОБА_1 не мала доступу та не працювала з товарно-матеріальними цінностями безпосередньо, не виконувала функції з їх приймання, зберігання, транспортування та розподілу, а до основних її трудових обов`язків належало проведення аналізів та визначення якості зерна за державними стандартами у виробничо-технологічній лабораторії.

Вказувала, що зміст договору про повну матеріальну відповідальність від 01 листопада 2023 року, укладений сторонами в даній справі, вказує на прийняття працівником відповідальності за незабезпечення цілості (збереження) майна, переданих йому товариством під звіт, ведення обліку, складання і подання звітів про рух і залишки майна, переданого йому товариством для зберігання під звіт або для іншої мети. Проте ТОВ «Ківшовата Агро» жодних матеріальних цінностей позивачці для зберігання під звіт не передавалося, зокрема 29,2 т. кукурудзи, які, на думку відповідача, були вивезені з елеватора товариства без належного оформлення, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, посада начальника лабораторії не відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 477/24, чинної по теперішній час.

Посилалася на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 686/12599/17 про те, що договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним.

Погоджувалася з висновками суду першої інстанції, наголошувала, що особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не можуть бути суб`єктами звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Функції начальника лабораторії мають управлінський, а не матеріально-відповідальний характер, як помилково зазначає відповідач. Вказані висновки щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України висловлені Верховним Судом у численних постановах, а саме від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цса14, від 03 квітня 2019 року у справі № 752/7994/17, від 26 травня 2021 року у справі № 452/3393/18, від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 127/28968/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 219/3955/19.

Нагадувала, що підставою для видання оскаржуваного наказу стало письмове рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року, відповідно до якого, підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків товариства, а саме вивезення 29,2 т. кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення.

Зауважувала, що з письмового рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року та оскаржуваного наказу про звільнення не вбачається, невиконання яких саме трудових обов`язків ставиться в провину позивачу, в чому саме полягала її вина та які саме винні дії при виконанні трудових обов`язків стали підставою для звільнення; розмір збитків, завданих товариству, та які докази це підтверджують; коли та за яких обставин було здійснено вивезення кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення.

Лише з відзиву стало відомо, що підставою для звільнення стало незабезпечення 18 грудня 2024 року належного контролю за відвантаженням 29,2 т. кукурудзи на автомобіль, який не був зазначений у наказі № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року, невідображення у системі 1С інформації про четверту вантажівку, вилучення ТТН № 830 від 18 грудня 2024 року з системи 1С. важала, що такі твердження є безпідставними та суперечать трудовому законодавству, оскільки не входить до посадових обов`язків позивача.

Наказ № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року про відвантаження ОСОБА_3 на м. Богуслав кукурудзи 3 класу, вагою 416 409 кг., в термін до 26 грудня 2024 року, був підписаний директором ОСОБА_5 , головним бухгалтером ОСОБА_6 , зав. лабораторією Тихенькою Н.В. та бухгалтером Пільгун Н.А.

Підпис в наказі № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року зав. лабораторією ОСОБА_1 вказує виключно на належну якість партії продукції - кукурудзи 3 класу.

Відповідно до додатку № 1 до наказу № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року, список автотранспортних засобів, яким дозволено здійснювати перевезення сільськогосподарських культур з зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», зокрема по відвантажоодержувачу ФОП ОСОБА_3 , затверджувався директором ОСОБА_5 , та головним бухгалтером ОСОБА_6 .

Таким чином, відвантаження зерна кукурудзи на користь ФОП ОСОБА_3 на автомобіль, який відсутній в списку до наказу № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року, що ставить відповідач в провину позивачу, не входило до посадових обов`язків позивача.

Пояснювала, що нею відповідно до своїх посадових обов`язків при відвантаженні 18 грудня 2024 року зерна кукурудзи було здійснено відбір проб, проведено аналіз якості та сформовані посвідчення і картки аналізу зерна, внесено відомості в журнал аналізу зерна, вказані документи були передані в бухгалтерію, оскільки без вказаних документів лабораторії завантажений автомобіль не виїхав би з території підприємства. Зазначене підтверджується п. 1.4 п. 1 розділу V «Відпуск зерна» Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продукцією його переробки у ТОВ «Ківшовата Агро», на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі. При цьому доказів ознайомлення позивача при прийнятті на роботу із зазначеним наказом та інструкцією матеріали справи не містять.

Зазначала, що ФОП ОСОБА_3 18 грудня 2024 року отримував свою продукцію (кукурудзу 3 класу), яку він надав на зберігання та визначення якості відповідачу за договором, тобто зазначена продукція не була власністю відповідача.

Посилаючись на зміст ст. 31 КЗпП України, вказувала, що покладення на позивача обов`язку з ведення бухгалтерського обліку та контролю за здійсненням бухгалтерських операцій (видалення ТТН, внесення відповідних даних в систему 1С) є протиправним, а твердження відповідача про маніпуляції позивача з документами, що призвело до втрати майна товариства, є безпідставними та не підтверджується жодними доказами, оскільки недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі роботодавця, і аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 320/7065/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт про розслідування чи акт службового (внутрішнього) розслідування, посилання на який містяться в протоколах засідання Наглядової ради ТОВ «Ківшовата Агро» від 24 лютого 2025 року № 21/2025, від 28 квітня 2025 року № 45/2025 та в апеляційній скарзі. За таких обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами неправомірних дій позивача, які б призвели до втрати до неї довір`я.

Вказувала, що виявлена 14 березня 2025 року наявність надлишку кукурудзи в кількості 52127 кг., згідно результатів позапланової інвентаризації, що визнається відповідачем у апеляційній скарзі, спростовує завдання збитків відповідачу.

Зазначала, що матеріально відповідальною особою за матеріальні цінності, зокрема кукурудзу 3 класу, був керуючий зерноочисним комплексом ОСОБА_7 , який і підписував ТНН про відвантаження продукції, що не заперечується відповідачем у апеляційній скарзі та спростовує факт безпосереднього обслуговування позивачем матеріальних цінностей товариства.

Заявила, що доказів понесення відповідачем значних збитків, що стало однією з підстав видання оскаржуваного наказу, матеріали справи не містять.

Вважала твердження відповідача, що виявлення надлишку зерна свідчить про систематичне неналежне виконання обов`язку позивачем та маніпуляції з пробами, безпідставними та необґрунтованими, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, звільнення в зв`язку з втратою довіри не є дисциплінарним стягненням, тому посилання відповідача на систематичне невиконання позивачем своїх трудових обов`язків та порушення трудової дисципліни не є підставою для розірвання договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто в даному випадку має місце неналежна правова кваліфікація дій позивача.

Зазначала, що судом першої інстанції при ухваленні рішення правомірно враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2024 року у справі № 573/546/19, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 543/690/16.

Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 320/7065/17 вважала недоцільним, з огляду на їх нерелевантність.

Щодо заяв та клопотань відповідача в суді першої інстанції, вказувала, що судом першої інстанції не порушено норм процесуального права при розгляді справи.

Повідомляла про понесення нею судових витрат під час апеляційного перегляду в розмірі 20000 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в межах частини, направленої на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, про стягнення середнього заробітку, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є матеріально-відповідальною особою, з якою може бути розірваний трудовий договір за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, звільнення позивача з посади начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу на підставі цього пункту є незаконним, тому наказ про звільнення підлягає визнанню незаконним і скасуванню, а позивач має бути поновлена на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення 25 вересня 2025 року, виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача 2723,27 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу (код КП-1237.2) ТОВ «Ківшовата Агро» з 01 листопада 2023 року за основним місцем роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробуванням строком три місяці відповідно до наказу від 31 жовтня 2023 року №222/к/тр (а. с. 63 т. 1).

Згідно п. 6.1, 6.2 Положення про лабораторію виробничо-технологічну зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», затвердженого директором 12 березня 2024 року, ЛВТ очолює начальник лабораторії, який призначається на посаду наказом директора в порядку, визначеному діючою редакцією статуту товариства. Начальник лабораторії здійснює загальне адміністративне керівництво ЛВТ та управлінську діяльність на підставі затверджених планів та стратегії розвитку.

Відповідно до посадової інструкції начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу (код КП1237.2), з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 01 листопада 2023 року, начальник ЛВТ: 2.1. Забезпечує та контролює проведення аналізів та інших досліджень, забезпечує лабораторний контроль відповідності якості сировини (сільгосппродукції) у лабораторії у лабораторії виробничо-технологічної (далі - ЛВТ); 2.5. Забезпечує та контролює організацію контролю якості зерна при його надходженні автомобільним транспортом; якості зерна при його очищенні та якості зернових відходів, які при цьому утворюються; якості зерна в процесі сушіння; 2.6. Забезпечує та контролює організацію контролю, в установлені діючими інструкціями терміни, за якістю та станом партій зерна, що зберігаються та слідкує за проведенням необхідних заходів по забезпеченню схоронності та якості; 2.8. Забезпечує та контролює правильне і у встановлені строки складання звітності про якість партій зерна, що заготовлені і зберігаються; 2.18 Контролює правильність ведення лабораторних журналів, правильність і точність виконання працівниками ЛВТ методик при виконанні аналізів, своєчасність оформлення результатів аналізів і вимірювань; 2.22. Здійснює облік лабораторного обладнання та засобів вимірювальної техніки ЛВТ, забезпечує та контролює їх збереження, справний стан та правильне використання, організовує його своєчасний ремонт та державну повірку; 2.27. Начальник ЛВТ зобов`язаний: організовує та контролює відбір проб від партій зернових культур, контроль якості зерна при його надходженні автомобільним транспортом; якості зерна і зернових відходів при їх відвантаженні; якості зерна в процесі сушіння; організовує та контролює належне ведення лабораторних журналів і своєчасне оформлення результатів проб та аналізів.

Пункт 4.6. посадової інструкції передбачає, що начальник ЛВТ несе відповідальність за спричинення прямого матеріального збитку Товариству, також за дії (бездіяльність), що призвели до такого матеріального збитку (а. с. 64 - 67 т. 1).

Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки у ТОВ «Ківшовата Агро», введена в дію наказом № 115 від 31 грудня 2021 року, передбачає:

Розділ ІІ. Надходження зерна п. 2.14 Для розміщення зерна за кожною автомобільною партією ВТЛ відбирає проби з автомобіля та направляє його на ваги, після чого проводить визначення органолептичних показників, зараженості, стану по вологості (експрес-методом) та засміченості, а також інших показників, що визначають клас зерна. ВТЛ передає інформацію про показники якості зерна оператору, який, в свою чергу, визначає номер зерносховища для його розміщення і направляє автомобіль для розвантаження.

Розділ ІІІ. Оформлення зберігання зерна. Оформлення операцій із зберігання зерна п. 2.1 У акті доробки (форма № 34) зазначаються розрахункова маса та якість зерна до і після доробки, а також маса та якість одержаних побічних продуктів та відходів; п. 2.11 За умови модернізації технологічного процесу, ВТЛ здійснює контроль технологічного процесу очищення згідно з вимогами «Инструкции о работе производственных (технологических) лабораторий предприятий Министерства заготовок СССР», затвердженої наказом Міністерства заготівель СРСР від 16 серпня 1979 року № 238, веде журнал реєстрації лабораторних аналізів при очищенні зерна на зерноочисних машинах (форма № 81). ВТЛ визначає фактичну якість партій зерна до і після очищення та продуктів, отриманих в процесі очищення. Якість зерна та продуктів, отриманих у процесі очищення, допускається визначати за середньозваженими результатами форми № 81. Для цього розраховується середньозважена якість зерна по партії до та після очищення, а також якість отриманих продуктів доробки, виписуються картки аналізу зерна форми № 47. Картки аналізу зерна та відомості зважувань побічних продуктів і відходів, отриманих під час очищення, додаються до акта доробки форми № 34; Сушіння зерна п. 3.2, 3.4 Убуток маси зерна від зменшення вологості при сушінні розраховується за наведеною формулою та довідково відображається у книгах кількісно-якісного обліку форми № 36 та в особових рахунках поклажодавців за формою № 36.

Розділ V. Відпуск зерна п. 1.1. Кожна партія зерна видається її власнику матеріально відповідальною особою складу за кількістю і за якістю зерна на основі письмового звернення; 1.3. При відпуску зерна та продукції оформляється товарно-транспортна накладна встановленої форми №1 TH. Товарно-транспортні накладні на відпуск вважаються недійсними без доданих доручень, без підпису одержувачів та ті, що мають виправлення; 1.4. при видачі зерновим складом партії зерна виконуються так організаційно-технологічні операції: - власник зерна (уповноважена ним особа) подає: письмове звернення щодо його витребування зі складу; - ВТЛ передає в бухгалтерію показники якості партії зерна (форма №47, що зберігається, які склалися на момент відпуску; - бухгалтерія готує попередній акт-розрахунок, у якому проводить розрахунки обсягу основного, побічних продуктів і відходів, що належать власнику, вираховує втрати згідно з нормами і ставить до відома власника зерна (представника власника); - бухгалтер оформлює, а відповідальні особи, зазначені у формі наказу, підписують наказ про відпуск зерна за формою №16; - вагарем оформлюються контрольний талон, транспортні документи всіх видів (TTH); - визначаються брутто, тара і нетто транспортного засобу відображенням у вагових журналах і в товарно-транспортних накладних; - ВТЛ визначає фактичні показники якості завантаженого в транспортний засіб зерна, заносить результати аналізу в картку аналізу зерна ф.47 і журнал форми № ЗXC-49 та передає результати до бухгалтерії для проведення кінцевих розрахунків; - бухгалтерія оформлює акт-розрахунок за фактичними показниками якості і перевіряє правильність проведених розрахунків за надані зерновим складом послуги та їх сплату; 1.5. По закінченні строку зберігання зерна зерновий склад зобов`язаний письмово, за сім днів до закінчення строку зберігання зерна, попередити його власника про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін його витребування; 1.7. Маса відпущеного зерна визначаеться матеріально відповідальною особою на вагах у присутності водія або уповноваженої власником особи. Результати зважування зерна заносяться у ваговий журнал відпуску відповідно форми для автотранспорта (журнал форми №ЗХС-28) (а. с. 68 - 93 т. 1).

Рішенням загальних зборів трудового колективу ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 листопада 2023 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Ківшовата Агро», згідно яких: п. 9.1 працівники несуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Товариству внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність накладається в порядку, передбаченому законодавством; п. 9.2 До діянь, як є порушенням трудової (виробничої, технологічної) дисципліни належать: порушення, невиконання з власної вини або неналежне виконання покладених на працівника посадових обов`язків та вимог, визначених трудовим договором, вказівок, наказів та розпоряджень, безпосередніх та/або прямих керівників; порушення вимог посадових та виробничих інструкцій; вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна Товариства; інших дій, що призвели до збитків Товариства; п. 9.3 Дисциплінарне стягнення застосовується Директором Товариства безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення Працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення Працівник надає письмове пояснення проступку. Відмова надати пояснення не є перешкодою для застосування стягнення. Про факт відмови складають акт за підписом безпосереднього керівника, працівника відділу кадрів та представника Ради трудового колективу (а. с. 94 - 101 т. 1).

Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 листопада 2023 року, укладеного між ТОВ «Ківшовата Агро» та ОСОБА_1 , визначено: п.1. В порядку та на умовах, визначених Договором, та на підставі п. 1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України Працівник, що займає посаду начальника відділу та виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем, відпуском, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданого йому майна Товариства, у тому числі товарно-матеріальних цінностей приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості (збереження) майна (термін «майно» застосовується в цьому договорі у значенні; визначеному статтею 190 Цивільного кодексу України), у тому числі грошових коштів (надалі за текстом Договору іменується «Майно»), переданих йому Товариством для зберігання, під звіт або для інших цілей згідно з документами, пов`язаними із зберіганням, обробкою, відпуском, перевезенням, застосуванням у процесі виробництва майна Товариства, у тому числі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів (доручення, накладні, видаткові накладні, матеріальні звіти, акти прийому-передачі, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні внутрішньогосподарського призначення, акти на списання (використання у виробництві) тощо), а також того Майна, що буде передаватися Працівнику Товариством для зберігання, під звіт або для інших цілей протягом усього терміну дії цього Договору. 2. Працівник зобов`язується дбайливо ставитися до переданого йому Товариством для зберігання, під звіт або для іншої мети Майна, вживати заходів для відвернення шкоди. 6. Працівник зобов`язаний відшкодувати в повному розмірі заподіяну ним Товариству шкоду, у випадку незабезпечення Працівником цілості (збереження) переданого йому Товариством для зберігання, під звіт або для іншої мети Майна, зокрема у разі недостачі більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування цього майна (а. с. 102 т. 1).

Згідно наказу № КАБП-000066 ТОВ «Ківшовата Агро» від 25 листопада 2024 року відвантажено ФОП ОСОБА_3 на м. Богуслав згідно листа №б/н від 25 листопада 2024 року наступну кількість хлібопродуктів кукурудза 3 клас, вага нетто 416409 кг, додатку №1 до зазначеного наказу затвердженого директором ТОВ «Ківшовата Агро» Погорілий А.О. та головним бухгалтером ОСОБА_6 26 листопада 2024 року список автотранспортних засобів, яким дозволено здійснювати перевезення сільськогосподарських культур з зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» в період з 27 листопада 2024 року до 26 грудня 2024 року, а саме: 1. 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_3 , РЕНО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , водій ОСОБА_8 ; 2. 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_9 , ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 , водій ОСОБА_10 , 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_11 , ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 , водій ОСОБА_12 (а. с. 103 т. 1).

Згідно фотофіксації робочої зони програмного забезпечення «Автоматизована система ідентифікації транспорту», зафіксовано перебування автотранспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з НОМЕР_8 , 18 грудня 2024 року на території елеватора ТОВ «Ківшовата Агро» (104 - 108, 109 т. 1).

Згідно журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 18 грудня 2024 року: № 3047, накладна № КАБП-000828, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_2 , вага нетто 26 280; № 3046, накладна № КАБП-000827, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_6 , вага нетто 27440; № 3048, накладна № КАБП- 000829, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_4 , вага нетто 27480 кг, всього 81200 (а. с. 110 т. 1).

Крім того, представником відповідача також долучено до відзиву журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 18 грудня 2024 року, у якому вже зазначається чотири транспортні засоби: № 3047, накладна № КАБП-000828, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_2 , вага нетто 26 280 кг; № 3046, накладна № КАБП-000827, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас , автомобіль НОМЕР_6 , вага нетто 27440 кг; № 3048, накладна № КАБП-000829, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_4 , вага нетто 27480, та № 3049 накладна № КАБП-000830, ФОП ОСОБА_13 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_1 , вага нетто 29200, всього вага нетто 110400 (а. с. 118 т. 1).

Згідно товарно-транспортних накладних № 827 - 829 від 18 грудня 2024 року, які підписані керуючим ЗОК ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , ТОВ «Ківшовата Агро» відвантажила ФОП ОСОБА_3 , кукурудзи 3 клас, транспортні засоби: ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 - 27440 кг; РЕНО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , - 26280 кг; ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_4 , причіп АІ 5997XG -27480 кг, до зазначених ТТН долучені посвідчення № 456, 457, 458 від 18 грудня 2024 року та картки аналізу зерна, які підписані ОСОБА_1 та Шпильовою, у яких зазначаються параметри аналізу зерна (а. с. 110 - 116 т. 1).

Крім того, представником відповідача долучено до відзиву товарно-транспортну накладну № 830 від 18 грудня 2024 року, яка підписана керуючий ЗОК Московчук М.М., ТОВ «Ківшовата Агро» відвантажила ФОП ОСОБА_3 , кукурудзи 3 клас, транспортний засіб: МАН д.н.з. НОМЕР_1 , причіп ВН7131XF - 29200 кг. (а. с. 118 т. 1).

Також представником відповідача долучено до відзиву товарно-транспортну накладну № 7112 від 18 грудня 2024 року, яка підписана водієм ОСОБА_14 , автомобільний перевізник зазначений ФОП « ОСОБА_15 », замовник ТОВ «ТЕХНОЛОДЖ», вантажоодержувач «СП ТОВ «Трансбалктермінал», кукурудза 2024, транспортний засіб: МАН д.н.з. НОМЕР_1 , причіп ВН7131XF - 29200 т. (а. с. 122 т. 1).

Згідно реєстру № БП-698 від 26 грудня 2024 року накладних на вивезене зерно з визначенням якості по кожній окремій партії, вказана товарно-транспортна накладна КАБП-000830, де зазначена вага кукурудзи 28820 (а. с. 119 т. 1).

Відповідно до протоколу № 21/2025 засідання Наглядової ради ТОВ «Ківшовата Агро» від 24 лютого 2025 року, вирішено: затвердити та передати Звіт Наглядової ради від 24 лютого 2025 року на розгляд єдиному учаснику товариства - SDGs Corporation (а. с. 120 т. 1).

08 квітня 2025 року за повідомленням SDGs Corporation до ЄРДР № 42025112030000164 внесені відомості за ч. 4 ст. 191 КК України, короткий виклад обставин: 18 грудня 2024 року посадові особи ТОВ «Ківшовата Агро» вчинили дії щодо заволодіння сільськогосподарською продукцією (кукурудзи) у кількості 29,2 тонн, внаслідок чого спричинили збитки на суму 241325,74 грн. Зокрема, ОСОБА_1 організовувала роботу лабораторії елеватора щодо відбору зразків зерна, проведення аналізів якості. В робочих журналах лаборантів (чернетка) є запис про четверту вантажівку, проте по факту вони ніде більше не були відображені (а. с. 123, 124 - 126 т. 1).

Згідно протоколу № 45/2025 засідання наглядової ради ТОВ «Ківшовата Агро», в ході проведення розслідування Наглядова рада встановила, що мало місце протиправне вивезення 29,2 т. кукурудзи 18 грудня 2024 року з елеватора товариства. Є достатні та об`єктивні підстави вважати, що до цього причетні працівники товариства: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 надавалася можливість пояснити причини протиправного вивезення кукурудзи, проте логічних і правдивих пояснень вони не надали. Вони не змогли аргументовано пояснити вивезення 29,2 т кукурудзи 18 грудня 2024 року з елеватора товариства. Таким чином, вбачається, що висновки ОСОБА_21 ради щодо протиправного вивезення зерна не спростовані, а дії цих працівників щодо зерна товариства і подальші їх неоднозначні пояснення дають підстави для втрати довір`я. Виходячи з вищевикладеного, Наглядова рада пропонує розглянути варіант звільнення 30 квітня 2025 року працівників товариства: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 на підставі п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я. Підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків товариства, а саме вивезення 29,2 т. кукурудзи з елеватора Товариства без належного оформлення. Відповідно до п. 9.20.1 Статуту Товариства Наглядова рада передає питання про звільнення працівників на розгляд Єдиному учаснику Товариства - THIRDWAVE CORPORATION. Запропоновано звільнити 30 квітня 2025 року працівників товариства: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я (а. с. 179 - 180 т. 1).

У письмовому рішенні № 47/2025 єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» зазначено, що єдиний учасник розглянув протокол № 45/2025 засідання наглядової ради товариства від 28 квітня 2025 року та вирішив виконуючому обов`язки директора Ігорю Дудніченку 30 квітня 2025 року звільнити начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу Надію Тихеньку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я. Підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків товариства, а саме: вивезення 29,2 т кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення (а. с. 18, 181 т. 1).

Наказом ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 року № 34/к/тр ОСОБА_22 , начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу, 30 квітня 2025 звільнено, у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, підстава: письмове рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року (а. с. 17 т. 1).

Відповідно до довідки від 02 червня 2025 року № КАБП-000006, дохід ОСОБА_1 на посаді начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу за період з 01 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року склав 302699,16 грн., з яких: за квітень 2025 року 70714,90 грн.; за березень 2025 року 46385,95 грн. (а. с. 182 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19), від 26 березня 2025 року у справі № 686/15989/20 (провадження № 61-10833св24) викладено правові висновки, належно враховані судом першої інстанції, згідно яких, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Верховний Суд зазначає, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц (провадження № 61-6290св24), важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та прийнятих в подальшому постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 26 березня 2025 року у справі № 686/15989/20 (провадження № 61-10833св24), зроблено висновок, що: «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».

Із викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей випливає, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 585/2261/19 (провадження № 61-3959св21) зроблено висновок, що для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав втрати довір`я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок з обслуговування цінностей може бути передбачений нормативними актами, посадовими інструкціями тощо.

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Передбачений в указаній нормі права перелік посад і робіт не був затверджений КМУ, однак чинною є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, згідно якої до таких посад і робіт віднесено:

Завідувачі кас; завідувачі комор цінностей; завідувачі камер схову; завідувачі складів та їхні заступники.

Старші контролери-касири і контролери-касири; старші контролери і контролери; старші касири і касири; а також інші працівники, які виконують обов`язки касирів.

Завідувачі ощадних кас першого розряду і завідувачі операційних частин центральних ощадних кас; начальники відділів, старші інспектори й інспектори відділів з перевірки та знищення погашених цінних паперів республіканських головних управлінь і управлінь Держтрудощадкас СРСР; старші експерти й експерти; старші інспектори й інспектори республіканських головних управлінь Держтрудощадкас СРСР, які здійснюють експертизу й оплату виграшних білетів грошово-речових лотерей; головні експерти, старші експерти й експерти, старші інспектори й інспектори відділу експертизи цінних паперів Правління Держтрудощадкас СРСР; старші інспектори й інспектори депозитного відділу Правління Держтрудощадкас СРСР.

Завідувачі (директори за відсутності завідувачів відділів і секцій) магазинів та їхні заступники; завідувачі скупних пунктів; завідувачі товарних секцій (відділів), відділів замовлень магазинів та їхні заступники; начальники цехів і дільниць підприємств торгівлі та їхні заступники.

Начальники товарних і товаро-перевалочних дільниць; старші товарознавці і товарознавці, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності.

Завідувачі підприємств громадського харчування та їхні заступники; завідувачі виробництва, начальники цехів (дільниць) та їхні заступники, старші адміністратори й адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування.

Завідувачі заготовчих пунктів; завідувачі сепараторних відділень.

Завідувачі аптечних установ та їхні заступники; завідувачі відділів аптечних установ та їхні заступники; завідувачі аптечних пунктів першої групи; провізори-технологи (рецептори-контролери), фармацевти (ручнисти); старші медичні сестри структурних підрозділів установ охорони здоров`я.

Завідувачі господарства і коменданти будівель, які здійснюють зберігання матеріальних цінностей.

Агенти з постачання; експедитори з перевезення вантажів; інкасатори.

Роботи з приймання від населення всіх видів платежів та виплати грошей не через касу.

Роботи з обслуговування торгових та грошових автоматів.

Роботи: з приймання на зберігання, обробки, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготовчих (приймальних) пунктах, товарних і товаро-перевалочних дільницях, камерах схову, коморах і гардеробах; з видачі (приймання) матеріальних цінностей особам, які перебувають у лікувально-профілактичних та санаторно-курортних установах, пансіонатах, кемпінгах, будинках відпочинку, готелях, гуртожитках, кімнатах відпочинку на транспорті, дитячих установах, спортивно-оздоровчих та туристських організаціях, піонерських таборах, а також пасажирам усіх видів транспорту; з екіпірування пасажирських судів, вагонів та літаків.

Роботи: з приймання від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на зберігання, у ремонт та для виконання інших операцій, пов`язаних з виготовленням, відновленням або поліпшенням якості цих предметів (цінностей), їх зберігання та виконання інших операцій з ними; з видачі на прокат населенню предметів культурно-побутового призначення.

Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

Роботи з приймання й обробки для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставки (супроводу), видачі (здачі).

Роботи із закупівлі, продажу, обміну, перевезення, доставки, пересилання, зберігання, обробки та застосування у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, синтетичного корунду і виробів з них.

Роботи з вирощування, відгодівлі, утримання і розведення сільськогосподарських та інших тварин.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 686/12599/17 (провадження № 61-46213св18), договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій форму тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Із змісту наведеного Переліку № 447/24 вбачається, що посада начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу або виконувана ним робота не внесена до цього Переліку.

Судом першої інстанції з посадової інструкції начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» встановлено, що до посадових обов`язків начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу не входить безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей.

Встановлені судом обставини не дозволяють стверджувати, що основний зміст трудових обов`язків позивача становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням грошових та товарних цінностей, а також виконання дій, які носять підзвітний характер, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, згідно яких, ОСОБА_1 не мала доступу та не працювала з товарно-матеріальними цінностями безпосередньо, не виконувала функції з їх приймання, зберігання, транспортування та розподілу, а до основних її трудових обов`язків належало проведення аналізів та визначення якості зерна за державними стандартами у виробничо-технологічній лабораторії.

Крім того, у п. 6.2 Положення про лабораторію виробничо-технологічну зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», затвердженого директором 12 березня 2024 року, зазначено, що начальник лабораторії здійснює загальне адміністративне керівництво ЛВТ та управлінську діяльність.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що укладення з ОСОБА_1 договору про повну матеріальну відповідальність не свідчить, що остання відноситься до кола осіб, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, а ТОВ «Ківшовата Агро» не надано суду доказів надання ТОВ «Ківшовата Агро» грошових та товарних цінностей під звіт.

Тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не є фактично матеріально-відповідальною особою, з якою може бути розірваний трудовий договір за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що начальник лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ОСОБА_1 не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, тому підстави для її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України були відсутні.

Погоджуючись з такими висновками, апеляційний суд додатково враховує, що наказ ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 року № 39/к/тр про звільнення ОСОБА_1 не містить конкретного формулювання одноразового грубого порушення, яке стало підставою для звільнення позивача, формулювання невиконаного обов`язку позивача, який входить до кола її трудових обов`язків.

Зазначення в наказі про звільнення про те, що позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, підстава: письмове рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року, не є виконанням роботодавцем обов`язку щодо чіткого формулювання одноразового порушення, яке стало підставою для звільнення, отже, відповідачем не доведено грубого одноразового порушення трудових обов`язків позивачем, що є додатковою підставою для висновку про незаконність її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Схожі правові висновки про виконання роботодавцем обов`язку щодо чіткого формулювання одноразового порушення, яке стало підставою для звільнення, викладені в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц (провадження № 61-6290св24).

З письмового рішення № 47/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 28 квітня 2025 року також не вбачається, невиконання яких саме трудових обов`язків ставиться в провину позивачу, в чому саме полягала її вина та які саме винні дії при виконанні трудових обов`язків стали підставою для звільнення; розмір збитків, завданих товариству, та які докази це підтверджують; коли та за яких обставин було здійснено вивезення кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення.

За даних обставин, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що позивач належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарно-матеріальні цінності, та проведений ним на доведення цих обставин детальний аналіз положень договору про повну матеріальну відповідальність, посадової інструкції начальника лабораторії, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки у ТОВ «Ківшовата Агро», матеріалів службового розслідування факту відвантаження 29,2 т. кукурудзи на автомобіль марки МАН д.н.з. НОМЕР_1 , який не був зазначений у наказі № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року.

Апеляційний суд також враховує та погоджується зі слушними доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що наказ № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року про відвантаження ОСОБА_3 на м. Богуслав кукурудзи 3 класу, вагою 416 409 кг., в термін до 26 грудня 2024 року, був підписаний директором ОСОБА_5 , головним бухгалтером ОСОБА_6 , зав. лабораторією Тихенькою Н.В. та бухгалтером Пільгун Н.А.;

підпис в наказі № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року зав. лабораторією ОСОБА_1 вказує виключно на належну якість партії продукції - кукурудзи 3 класу;

відповідно до додатку № 1 до наказу № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року, список автотранспортних засобів, яким дозволено здійснювати перевезення сільськогосподарських культур з зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», зокрема по відвантажоодержувачу ФОП ОСОБА_3 , затверджувався директором ОСОБА_5 , та головним бухгалтером ОСОБА_6 ;

що таким чином, відвантаження зерна кукурудзи на користь ФОП ОСОБА_3 на автомобіль, який відсутній в списку до наказу № КМБП-000066 від 25 листопада 2024 року, що ставить відповідач в провину позивачу, не входило до посадових обов`язків позивача;

що ФОП ОСОБА_3 18 грудня 2024 року отримував свою продукцію (кукурудзу 3 класу), яку він надав на зберігання та визначення якості відповідачу за договором, тобто зазначена продукція не була власністю відповідача;

що покладення не позивача обов`язку з ведення бухгалтерського обліку та контролю за здійсненням бухгалтерських операцій (видалення ТТН, внесення відповідних даних в систему 1С) є протиправним, а твердження відповідача про маніпуляції позивача з документами, що призвело до втрати майна товариства, є безпідставними та не підтверджується жодними доказами;

що в матеріалах справи відсутній акт про розслідування чи акт службового (внутрішнього) розслідування, посилання на який містяться в протоколах засідання Наглядової ради ТОВ «Ківшовата Агро» від 24 лютого 2025 року № 21/2025, від 28 квітня 2025 року № 45/2025 та в апеляційній скарзі, і за таких обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами неправомірних дій позивача, які б призвели до втрати до неї довір`я;

що виявлена 14 березня 2025 року наявність надлишку кукурудзи в кількості 52127 кг., згідно результатів позапланової інвентаризації, що визнається відповідачем у апеляційній скарзі, спростовує завдання збитків відповідачу;

що ТНН про відвантаження продукції підписував керуючий зерноочисним комплексом ОСОБА_7 , що не заперечується відповідачем у апеляційній скарзі та спростовує факт безпосереднього обслуговування позивачем матеріальних цінностей товариства;

що доказів понесення відповідачем значних збитків, що стало однією з підстав видання оскаржуваного наказу, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц, за змістом якої, для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України достатньо встановлення винних дій, які підривають довіру роботодавця, без доведення фактичних збитків, відхиляються апеляційним судом, позаяк оскаржуване рішення суду першої інстанції правовим висновкам, викладеним у наведеній постанові Верховного Суду, не суперечить.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Встановивши, що звільнення позивача з займаної посади є незаконним, суд першої інстанції правомірно виснував, що вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення 25 вересня 2025 року, виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача 2723,27 грн., розраховану відповідно до пунктів 2, 8 Порядку № 100, та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 288666,62 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками та враховує, що в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга аргументів не містить.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, зокрема, що всупереч п. 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення не зазначено про заяви та клопотання скаржника, відомості та обставини як щодо подання цих клопотань, так і позиції суду щодо відмови у їх задоволенні (06 серпня 2025 року відповідачем було заявлено клопотання про виклик і допит свідків, а 20 червня 2025 року подавалося заперечення проти розгляду в порядку спрощеного провадження), всупереч п. 3 ч. 2 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення не зазначено про інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів), всупереч п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не зазначено про встановлені фактичні обставини з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (не зазначено обставин того, що позивач особисто ознайомлена з наказом № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року, в якому зазначено список автомобілів під завантаження зерна; не зазначено про видалення з системи 1С відомостей про ТТН № 830 про відвантаження четвертого автомобіля 29,2 тонн кукурудзи на автомобіль марки МАН та відсутність в системі карток аналізу зерна), в порушення п. 2 ч. 4 ст. 265 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не зазначено про докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, апеляційний суд враховує таке.

Так, в описовій частині рішення зазначаються: заяви, клопотання (п. 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України), інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) (п. 3 ч. 3 ст. 265 ЦПК України), у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України), докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (п. 2 ч. 4 ст. 265 ЦПК України).

Разом із тим, відсутність відомостей, зазначених відповідачем, у описовій та мотивувальній частині рішення не призвела до неправильного вирішення справи, а тому ці обставини не можуть вважатися підставою для скасування рішення, передбаченою ч. 2 ст. 376 ЦПК України.

Апеляційний суд також враховує, що в апеляційній скарзі відсутні заперечення по суті на ухвали суду щодо відмови у задоволенні клопотань відповідача, і зазначено лише про відсутність фіксування відповідних клопотань та ухвал суду в описовій частині рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.