Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №752/8074/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3722/2026

Справа № 752/8074/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Слободянюк А.В. у м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В серпні 2025 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення та про долучення доказів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник відповідача просила прийняти та долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року заяву представника відповідача - адвоката Кравченко К.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника Діхтяренко О.М., не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст 133, 134, 137, 141 ЦПК України, звертала увагу, що відповідачем у відзиві на позовну заяву від 09 січня 2025 року вказано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 25000 грн. та не зазначено про її намір стягнути з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем не було подано до відзиву розрахунку суми судових витрат, договору про надання правничої допомоги та додаткових договорів до нього, квитанцій про оплату послуг та будь-яких інших документів. Крім того, відповідні документи не були подані протягом розгляду справи, і не була подана заява про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В матеріалах справи містяться заява адвоката Кравченко К.В. від 29 липня 2025 року про розгляд справи без її участі, в даній заяві відсутня будь-яка інформація про стягнення витрат на правничу допомогу та надання суду доказів понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, відшкодування судових витрат на правничу допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвокат Кравченко К.М. зазначила вже в заяві про ухвалення додаткового рішення, до якої і долучила докази понесення таких витрат.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу, що до ухвалення судового рішення у справі відповідач не заявила про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, не подала доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, а також не подала заяву про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є порушенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Тому суд першої інстанції в порушення норм процесуального права ухвалив додаткове рішення, хоча повинен був відмовити в заяві про ухвалення додаткового рішення.

Посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі № 640/16818/18, постанову Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, зазначала, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Наводила зміст ч. 2 ст. 246 ЦПК України, вказувала, що суд не виніс ухвалу про прийняття до розгляду заяви про ухвалення судового рішення та не надав право стороні позивача подати свої заперечення на відповідну заяву.

Крім того, судом не враховано, що визначена відповідачем сума до відшкодування в розмірі 20000 грн. є значно завищеною, оскільки представник відповідача подала відзив на позов на двох сторінках та була присутня в судовому засіданні два рази.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження додаткового рішення від 23 вересня 2025 року про стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., при цьому рішення суду першої інстанції по суті позову не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи заяву представника відповідача адвоката Кравченко К.М. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дослідив надані відповідачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, взяв до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача щодо розміру заявлених відповідачем витрат, зважаючи на те, що остаточний розмір витрат є меншим ніж орієнтовний, який було заявлено у відзиві на позовну заяву, та дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідачки ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню в розмірі 20000 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

09 травня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Після витребування судом матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року до участі в справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 , за заявою якої спадкову справу було відкрито.

09 січня 2025 року до суду від ОСОБА_3 у особі представника ОСОБА_4 надійшов направлений засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву, у якому відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції (консультація по суті справи, ознайомлення в суді з матеріалами справи, вибір позиції захисту на основі аналізу наявних матеріалів справи, складання заяв по суті, відзиву на позовну заяву, заперечень, клопотань, участь в судових засідання, проголошення промови в судових дебатах) складає 25000 грн. (а. с. 172 т. 1).

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 брала участь в судових засіданнях 15 січня 2025 року та 20 травня 2025 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року в позові відмовлено.

04 серпня 2025 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення та про долучення доказів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник відповідача просила прийняти та долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач посилалася на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року в позові відмовлено, наводила зміст ч. 1, 2, 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, вказувала, що до даної заяви додаються копії квитанцій про оплату ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу на загальну суму 20000 грн., копія договору про надання правничої допомоги від 25 листопада 2024 року та копія акту наданих послуг від 01 серпня 2025 року.

Зазначала, що заява про ухвалення додаткового рішення подається у п`ятиденний термін, який спливає 04 серпня 2025 року.

За змістом договору про надання юридичної допомоги, укладеного 25 листопада 2024 року адвокатським об`єднанням «Голосіївська колегія адвокатів міста Києва» з Яковлевою К.О., адвокат бере на себе надання юридичної (правничої) допомоги та представництво інтересів клієнта, в тому числі в судах усіх інстанцій при розгляді цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ місцевими, апеляційними судами, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, скаржнику, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, правопорушнику, іншому учаснику судового процесу. Клієнт зобов`язується виплатити винагороду адвоката за надану юридичну допомогу у розмірі, передбаченому домовленістю між сторонами та додатковими договорами.

Згідно додаткового договору № 1 від 25 листопада 2024 року, сторони домовились, що орієнтовна вартість наданої правничої допомоги адвокатського об`єднання договірна і складає 25000 грн. та може складатись з наступного переліку: надання усної консультації, ознайомлення і правовий аналіз документів (письмових та електронних), наданих клієнтом, підготовка та узгодження правової позиції по справі, досудова підготовка документів, складання адвокатських запитів, складання відзиву на позовну заяву та подання доказів (документів) через Електронний суд підсистеми ЄСІТС, подавати заяви, клопотання, надання правової оцінки наданих документів іншою стороною, складання, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду та ставити питання іншим учасникам справи, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Оплата за надані послуги здійснюється після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

До заяви про ухвалення додаткового рішення також додано копію акту приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчено, що замовник прийняв надані виконавцем послуги та бере на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг, в обсязі та на умовах, передбачених даним актом та відповідно до умов договору. Перелік юридичних послуг, що були надані виконавцем замовникові: надання консультації та правової оцінки наданих документів замовником - 4000 грн., складання відзиву на позовну заяву та подання в електронному форматі через Електронний суд підсистеми ЄСІТС - 8000 грн., прийняття участі в судовому засіданні, надання пояснень суду, з врахуванням дороги до суду та від суду до робочого місця - 8000 грн., всього 20000 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19, та вірно визначився з тим, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За даних обставин, оскільки надана відповідачу правнича допомога у вигляді складання відзиву на позовну заяву та представництва інтересів відповідача у судових засіданнях відповідала критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), та зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача щодо розміру заявлених відповідачем витрат, з урахуванням характеру правовідносин у цій справі, обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, дійшов правомірного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про задоволення заяви ОСОБА_3 , ухваливши додаткове рішення та стягнувши на її користь з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що до ухвалення судового рішення у справі відповідач не заявила про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, не подала доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, а також не подала заяву про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є порушенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем відповідно до положень ст. 134 ЦПК України наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції (консультація по суті справи, ознайомлення в суді з матеріалами справи, вибір позиції захисту на основі аналізу наявних матеріалів справи, складання заяв по суті, відзиву на позовну заяву, заперечень, клопотань, участь в судових засідання, проголошення промови в судових дебатах) складає 25000 грн., а отже до закінчення судових дебатів нею фактично зроблено заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу. При цьому докази на підтвердження витрат, які відповідач сплатила в зв`язку з розглядом справи, нею подано в передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що саме по собі зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат є достатньою декларацією її наміру відшкодувати такі витрати за наслідками розгляду справи, а доводи позивача в апеляційній скарзі про відсутність окремої заяви про подання доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відхиляються апеляційним судом як такі, що суперечать принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, закріпленому п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, що є однією із засад цивільного судочинства, та заявлені з формальних підстав.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не приймає доводи позивача в апеляційній скарзі, що у випадку, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на правові висновки в ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі № 640/16818/18, постанову Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, з огляду на те, що додаткове рішення суду першої інстанції правовим висновкам Верховного Суду у наведених справах не суперечить.

Апеляційний суд враховує, що Законом № 4508-IX від 18 червня 2025 року внесено зміни до ч. 2 ст. 246 ЦПК України, які набрали чинності 16 липня 2025 року, і новою редакцією цієї частини статті передбачено, що суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи апеляційної скарги, з посиланням на попередню редакцію ч. 2 ст. 246 ЦПК України, яка передбачала призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, що суд першої інстанції не надав право стороні позивача подати свої заперечення на відповідну заяву, апеляційний суд враховує, що до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем долучено докази її направлення іншим учасникам справи відповідно до положень ч. 2 ст. 183 ЦПК України, при цьому позивач не посилалася на неотримання цієї заяви від відповідача, а отже не була позбавлена можливості подати заперечення на заяву, в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє такі аргументи як необґрунтовані.

При цьому апеляційний суд враховує, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана через електронний суд 04 серпня 2025 року, до заяви додано докази відправлення 04 серпня 2025 року заяви із додатками позивачу, додаткове рішення постановлене судом першої інстанції 23 вересня 2025 року, відтак представник позивача мала відповідний час на подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ЦПК України.

Відсутність в матеріалах справи доказів роз`яснення судом першої інстанції іншим учасникам справи права подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, за умов наданих доказів направлення копії цієї заяві позивачу, не призвела до неправильного вирішення справи, а тому дані обставини не можуть вважатись підставою для скасування судового рішення, передбаченою ч. 2 ст. 376 ЦПК України.

Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що оскільки представник відповідача подала відзив на позов на двох сторінках та була присутня в судовому засіданні два рази, визначена відповідачем сума до відшкодування в розмірі 20000 грн. є значно завищеною.

Зважаючи на те, що кількість аркушів справи, на яких викладено процесуальні документи, наявні в матеріалах справи, не визначає сама по собі ступінь складності наданої правничої допомоги, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться лише до незгоди із заявленою до відшкодування сумою, не містять детального аналізу витрат відповідача на правничу допомогу і є суто формальними.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів та повторного викладення аргументів, кожному з яких було надано належної оцінки судом, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.