Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №753/2246/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року місто Київ

справа № 753/2246/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/2069/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Колесника О.М. від 27 червня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КФ.ЮА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "КФ.ЮА" (далі - ТОВ "КФ.ЮА") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 4 грудня 2024 року між ТОВ "КФ.ЮА" та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121059 (далі - Договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн на строк 30 днів, а саме до 2 січня 2021 року. Підпунктами 12, 13 пункту 5 Договору визначено, що базова процентна ставка становить 1,00% в день; процентна ставка у разі користування кредитом поза межами строку дії Договору - 2,50% в день.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, утворилася заборгованість у розмірі 24 831 грн 51 коп., яка складається з: 5 000 грн - тіло кредиту; 371 грн - проценти; 18 750 грн - проценти поза межами строку дії договору за період з 3 січня 2021 року по 1 червня 2021 року; 710 грн 51 коп. - інфляційне збільшення за період з 3 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Посилаючись на викладене, ТОВ "КФ.ЮА" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 24 831 грн 51 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року позов ТОВ "КФ.ЮА" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "КФ.ЮА" 5 000 грн за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 0020121059 від 4 грудня 2020 року, 371 грн відсоткової ставки в межах дії договору, 710 грн 51 коп. - інфляційні втрати за період з 3 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року, 7 450 грн відсоткової ставки за кредитом поза межами строку дії договору, 3 028 грн судового збору, а всього 16 559 грн 51 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позичальниця отримала кошти, не повернула кредит, тому з неї слід стягнути заборгованість за тілом кредиту з урахуванням процентів за його користування. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем застосовано невірну процентну ставку. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки останній було продовжено на час дії карантину, який закінчився 30 червня 2023 року, а позов подано у грудні 2024 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у справі; у матеріалах справи відсутні оригінали кредитного договору та графіку погашення кредиту і такі докази на виконання вимоги суду позивач не надав.

Вказує, що надана позивачем картка обліку виконання договору не є належним доказом фінансових розрахунків, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним бухгалтерським документом, а розмір заборгованості, який просить стягнути позивач, є неправомірним.

Також вказує, що відповідач не визнає нарахованих позивачем комісій, процентів та неустойки, оскільки у наданій позивачем копії Договору вказано, що процентна ставка у разі користування кредитом поза межами строку дії договору становить 2,5% в день, тоді як в екземплярі відповідача така процентна ставка зазначена у розмірі 1,00% в день.

Вважає, що оскільки кредит видано 4 грудня 2020 року, строком на 30 днів, то останнім днем його повернення є 3 січня 2021 року, а відтак розрахунок інфляційних втрат необхідно проводити за період з 4 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року, що становить 639 грн. Однак, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги розрахунок інфляційних втрат у розмірі 710 грн, здійснений позивачем за період з 3 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Зауважує, що розмір процентів у разі користування кредитом поза межами строку дії договору судом обраховано правильно у розмірі 7 450 грн за період з 3 січня 2021 року по 1 червня 2021 року, з розрахунку 1,00% в день на суму боргу 5 000 грн. Проте, нарахування та стягнення таких процентів є неправомірним, оскільки після закінчення строку дії кредитного договору, право кредитодавця нараховувати проценти за умовами договору припиняється.

Також, на думку скаржника, умова про нарахування процентів у разі користування кредитом поза межами строку дії договору є несправедливою, а тому розмір таких відсотків повинен бути зменшений або визнаний неправомірним, якщо є надмірно високим та порушує інтереси позичальника.

Наголошує, що суд повинен був відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Крім цього, зазначає, що задовольнивши позов частково, суд здійснив неправильний розподіл судових витрат та стягнув з відповідача судовий збір у повному розмірі 3 028 грн, тоді як стягненню підлягав судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

ТОВ "КФ.ЮА" відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 4 грудня 2020 року між ТОВ "КФ.ЮА" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121059.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ТОВ "КФ.ЮА" на умовах Договору та Правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній пунктом 5 Договору, а клієнт у свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної пунктом 5.3. даного Договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисті цілі. У випадку, коли клієнт отримує кошти шляхом грошового переказу без відкриття рахунку датою надання кредиту є дата фактичного отримання готівкових коштів.

У пункті 5 Договору визначено, що загальний розмір кредиту становить 5 000 грн; дата погашення заборгованості - 2 січня 2021 року; строк дії договору - 30 днів.

Клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у підпункті 5.5. пункту 5 цього Договору (пункт 4.3. Договору).

Згідно Акту про видачу грошових коштів, ОСОБА_1 4 грудня 2020 року отримала грошові кошти в сумі 5 000 грн та розрахунковий документ.

Відповідно до наданої ТОВ "КФ.ЮА" картки обліку виконання договору № 00020121059 від 4 грудня 2020 року, станом на 6 листопада 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 24 831 грн 51 коп., з яких: 5 000 грн

- тіло кредиту; 371 грн - проценти; 18 750 грн - проценти поза межами строку дії договору за період з 3 січня 2021 року по 1 червня 2021 року; 710 грн 51 коп. - інфляційне збільшення за період з 3 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Зміст апеляційної скарги на рішення суду свідчить, що дане рішення оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. У іншій частині рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 4 грудня 2020 року було укладено кредитний договір. Кредитним договором чітко визначена сума кредиту, проценти за користування кредитом, графік погашення кредиту і строк повернення кредиту з нарахованими процентами.

Відповідачка була обізнана про обставини та умови видачі кредиту, оскільки поставила власноручний підпис на договорі про надання кредиту, паспорті споживчого кредитування.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про надання кредитних коштів.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Виконання ТОВ "КФ.ЮА" обов`язку щодо надання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 000 грн підтверджується актом про видачу коштів, згідно якого відповідачка отримала кошти в сумі 5 000 грн та розрахунковий документ. У даному акті зазначено номер та дату кредитного договору, суму кредиту, реквізити розрахункового документу та відомості про те, що розрахункова операція проведена через РРО, що підтверджується фіскальним касовим чеком видачі грошових коштів за формою № ФКЧ-2 від 4 грудня 2020 року, який виданий клієнту. Даний акт підписано ОСОБА_1 , що нею не заперечується (а.с. 9).

При цьому, колегія суддів зауважує, що кредитор - ТОВ "КФ.ЮА" є фінансовою, а не банківською установою. Тому зважаючи на положення Закону України "Про платіжні послуги", вище вказаний акт про видачу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

За наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту надання кредитних коштів за кредитним договором № 00020121059 від 4 грудня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про надання позивачем належних доказів видачі відповідачці коштів в розмірі 5 000 грн на підставі Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121059 від 4 грудня 2020 року.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, ТОВ "КФ.ЮА", крім заборгованості за основним боргом в сумі 5 000 грн, просило стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у межах строку дії договору та проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Підпунктами 4, 5, 9, 12 пункту 5 Договору визначено, що базова процентна ставка становить 1,00% в день. Строк дії договору 30 днів, а саме з 4 грудня 2020 року до 2 січня 2021 року.

В пункті 9 Договору наведено графік платежів та суми погашення, а саме 5 000 грн сума основного боргу та 1 500 грн - сума процентів, що разом становить 6 500 грн.

Отже, між сторонами визначено орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування, що складає 6 500 грн та включає в себе суму кредиту і проценти за користування кредитом.

Тобто, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 4 грудня 2020 року до 2 січня 2021 року за користування кредитними коштами. Відтак, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача проценти у розмірі 371 грн. Такий розмір процентів за користування кредитним коштами в межах строку дії договору відповідачем не спростовано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правильність нарахування ТОВ "КФ.ЮА" відсотків за користування кредитними коштами, а відтак і наявності правових підстав для їх стягнення у розмірі 371 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на наступне.

Підпунктами 12, 13 пункту 5 Договору, копія якого надана позивачем, визначено, що базова процентна ставка становить 1,00% в день. Процентна ставка у разі користування кредитом поза межами дії строку дії Договору становить 2,5% в день (а.с. 6).

Згідно підпунктів 12, 13 пункту 5 Договору, копія якого надана відповідачем, базова процентна ставка становить 1,00% в день. Процентна ставка у разі користування кредитом поза межами дії строку дії Договору становить 1,00% в день (а.с. 33).

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року витребувано у позивача оригінали всіх доданих до позовної заяви документів, у тому числі Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121059 від 4 грудня 2020 року.

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року повторно витребувано у позивача оригінали документів.

Відповідно до частини 10 статті 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивач не надав витребуваних судом оригіналів документів, долучених до позовної заяви, суд першої інстанції, перевіряючи розрахунок процентів, нарахованих на підставі підпункту 13 пункту 5 Договору, правомірно взяв за основу наданий відповідачем примірник договору, у якому визначено, що процентна ставка у разі користування кредитом поза межами строку дії Договору становить 1,00% в день.

Згідно здійсненого судом першої інстанції розрахунку процентів на підставі підпункту 13 пункту 5 Договору, розмір процентів у період, за який просить стягнути позивач з 3 січня 2021 року по 1 червня 2021 року становить 7 450 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 погоджується з таким розміром відсотків, але зазначає, що відсутні підстави для стягнення, оскільки після закінчення строку дії договору припиняється право кредитодавця нараховувати проценти за умовами договору.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки законодавець передбачає нарахування процентів поза межами строку дії договору, якщо це передбачено умовами договору.

Як уже вказувалося вище, сторони у Договорі (підпункт 13 пункту 5) погодили нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.

Більш того, згідно підпункту 13 пункту 5 Договору це є нарахування відсотків на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, тобто у разі неправомірного користування позичальником грошовими коштами поза межами строку дії договору.

Так, згідно підпункту 13 пункту 5 Договору, сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом після дати погашення Договору, вказаної у підпункті 5 пункту 5 Договору, умови щодо нарахування процентної ставки (підпункт 12 пункту 5 Договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 7 450 грн, обрахованих на підставі підпункту 13 пункту 5 Договору (екземпляр відповідача).

Матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн, заборгованості за відсотками в межах строку дії договору у розмірі 371 грн та відсотків поза межами строку дії договору у розмірі 7 450 грн. Доказів на спростування такого розрахунку заборгованості відповідачка не надала.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КФ.ЮА" вказаної суми заборгованості.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 3 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 710 грн 51 коп. на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що кредит видано 4 грудня 2020 року, останнім днем повернення якого є 3 січня 2021 року, тому розрахунок інфляційних втрат необхідно починати здійснювати не з 3 січня 2021 року, а з 4 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року, що становитиме 639 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки у Договорі сторони погодили, що кредит надається на строк 30 днів, а саме з 4 грудня 2020 року до 2 січня 2021 року. При цьому, колегія суддів зауважує, що кількість календарних днів між 4 грудня 2020 року та 2 січня 2021 року становить саме 30, адже у грудні 31 день.

Отже, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 710 грн за період з 3 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір відсотків поза межами строку дії договору є несправедливим, тому має бути зменшений або визнаний неправомірним колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий розмір відсотків, хоча і є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов'язань позичальником, але погоджений між сторонами.

Крім того, ОСОБА_1 не зверталася із позовом/зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.

Доводи скаржника про те, що вона не погоджується з нарахованими комісією та неустойкою (пенею) не заслуговують на увагу, оскільки у даній справі позивач не заявляв вимог про стягнення комісії та неустойки (пені).

Суд першої інстанції урахував, що частиною 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності, оскільки карантин закінчився 30 червня 2023 року, а з позовом ТОВ "КФ.ЮА" звернулося у грудні 2024 року.

Доводи скаржника таких висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до власного тлумачення вище вказаних положень закону.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами зобов`язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконані та у зв`язку з цим наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що судом першої інстанції здійснено неправильний розподіл судових витрат, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 831 грн 51 коп., сплативши при цьому у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Оскаржуваним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року позов задоволено частково, а саме стягнуто заборгованість в сумі 13 531 грн 51 коп., що становить 54,49% задоволених позовних вимог, та судовий збір у повному розмірі 3 028 грн, що є непропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КФ.ЮА" судового збору підлягає зміні шляхом зменшення суми судового збору з 3 028 грн до 1 649 грн 96 коп. (3028х54,49%), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, судові витрати понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції не підлягають розподілу, оскільки оскарження судового рішення в частині розподілу судових витрат не оплачується судовим збором.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КФ.ЮА", з 3 028 грн до 1 649 грн 96 коп.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: