Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №753/21221/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5864/2026

Справа № 753/21221/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 березня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Сирбул О.Ф. у м. Київ 17 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 753/21221/24 за позовом Житлового кооперативу «Трикотажник» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, вказуючи, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 753/21221/24 за позовом ЖК «Трикотажник» до ОСОБА_1 стягнуто з нього на користь ЖК «Трикотажник» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги з інфляційною складовою та 3 % річних, витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір у загальному розмірі 33780,89 грн.

Разом із цим раніше 07 вересня 2022 року у АСВП № НОМЕР_1, яке на даний час завершено, приватний виконавець Русецький П.С. вже стягнув на користь цього ж стягувача згідно скасованого судового наказу приблизно таку ж саме суму. При цьому поворот виконання судового наказу досі не здійснено, а заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ЖК «Трикотажник» залишено без задоволення.

При цьому приватним виконавцем Русеньким П.С. видано постанови про відкриття провадження ВП № НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_3 від 20 березня 2025 року внаслідок пред`явлення до виконання позивачем виконавчого листа.

Під час здійснення виконавчих дій з ОСОБА_1 було повторно примусово стягнуто грошові кошти.

На підставі вищевикладеного просив: прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 753/21221/24 та допустити поворот виконання за цим рішенням; задовольнити заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 753/21221/24; стягнути з ЖК «Трикотажник-4» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у наступних сумах до повороту: основної суми повороту виконання скасованого рішення 27872,89 грн., до якого входять безпідставно стягнуті 21562,14 грн., 3 % річних у розмірі 948,67 грн., нарахування пені 5362,08 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 919,36 грн.; безпідставно стягнуті та замість стягувача ОСОБА_1 на користь ЖК «Трикотажник-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн., безпідставно стягнуті з ОСОБА_1 витрати ЖК «Трикотажник-4» на професійну правничу допомогу у розмірі 2880 грн., грошові засоби, пов`язані із нарахуваннями згідно ст. 549, 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання: 3 % річних за несплату повороту виконання судового наказу, що скасований, пені згідно ст. 549, 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання та нарахування інфляційних втрат (інфляційне збільшення) на загальну суму, із врахуванням постатейно: інфляційне збільшення 2147,66 грн., штрафи 8997,79 грн., пеню 3 % річних 891,16 грн., на загальну суму 12036,61 грн.; поворот розміру судових витрат, пов`язаних із розглядом справи та скасування незаконного рішення у розмірі 5033,19 грн.; стягнути з ЖК «Трикотажник-4» в зв`язку із заподіянням тяжких душевних страждань через зменшення доходів на сім`ю та нездійсненням повороту виконання скасованого судового наказу на користь ОСОБА_1 грошові засоби в рахунок відшкодування моральної шкоди на суму відшкодування (компенсації) моральної шкоди у розмірі всього 1 916 567,80 грн., у складі постатейно: основна сума відшкодування становить 1 583 940,33 грн. та сума оподаткування з доходів фізичних осіб, що становить 332 627,47 грн.; на виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 753/21221/24 стягнути з ЖК «Трикотажник-4» в зв`язку з заподіянням тяжких душевних страждань через зменшення доходів на сім`ю та нездійсненням повороту виконання скасованого судового наказу на користь ОСОБА_1 грошові засоби в сумі присудженого до сплати судового збору 4542 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення повернуто заявнику без розгляду.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року та винести нове рішення, яким задовольнити заяву про повернення надміру отриманих коштів стягувачем ЖК «Трикотажник-4», стягнути з ЖК «Трикотажник-4» на користь ОСОБА_1 в рахунок основного боргу 33780,89 грн., в рахунок інфляційних втрат 8639,54 грн., в рахунок нарахування згідно ст. 549, 625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання (за користування) 3 % річних за несплату повороту виконання судового наказу, що скасований, у розмірі 798,08 грн., в рахунок судових витрат 3266,83 грн., на загальну суму 46485,34 грн.; стягнути з ЖК «Трикотажник-4» на користь ОСОБА_1 присуджену постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року до повернення суму судового збору у розмірі 4542 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 976 567,80 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повідомляв про рух справи під час розгляду позову по суті.

Вказував, що вже 02 травня 2025 року звертався до суду із заявою про повернення коштів, проте суд повернув його заяву з тих же формальних підстав, як і в оскаржуваній ухвалі.

Повертаючи заяву з фактичною відмовою розглянути заяву під час судового провадження, суд не застосував ст. 185 ЦПК України щодо надання заявнику права на усунення недоліків, які, як суд вважав, існують, за наочністю подачі до суду примірників заяви для заінтересованих осіб, що утворило матеріально-правові перешкоди заявнику на його право подати позовну заяву в суд із відповідною юрисдикцією для вивчення фактів та закону, що стосуються спору, який вирішується, з метою прийняття обов`язкового рішення.

Вказував, що відмовою у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 шляхом повернення йому заяви від 04 листопада 2025 року суд за надуманих штучних та формальних підстав не став розглядати його заяву, чим вкотре позбавив права повернути його примусово вилучене майно у вигляді грошових засобів за участі приватного виконавця. Право заявника, яким подано таку заяву в суд, має чітку основу в національному законодавстві - обов`язок повернути надмірно стягнуті кошти, про що останньому і так відомо, але таке право порушено не тільки стягувачем, але і судом.

Крім того, прийнявши до провадження заяву ЖК «Трикотажник-4» про видачу судового рішення про стягнення боргу, якого фактично не існує, суд не врахував, що позивач не представив суду документи про надіслання відповідачу та іншим учасникам справи примірники позову. Тобто від позивача суд прийняв заяву без підтвердження надіслання сторонам примірників заяви, тоді як до заявника ОСОБА_1 було застосовано примушення представлення документів про надіслання заяви всім сторонам самостійно за наявності цих примірників при матеріалах справи, адже ЦПК України не заборонено надсилати примірники заяв сторонам безпосередньо через суд.

Пояснював, що подана ним заява обумовлена та є наслідком скасування Київським апеляційним судом рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 753/21221/24. ОСОБА_1 виконав вимоги ч. 5, 6 ст. 444 ЦПК України та подав заяву про поворот виконання рішення суду, і суд мав вирішити заяву за наявності відповідної

заяви сторони.

Судом встановлено, що ч. 1 ст. 183 ЦПК України передбачає вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником, що заявником виконано, а отже підстав для повернення заяви немає.

Водночас судом зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що до неї не додано докази надіслання (надання) заявником всім іншим учасникам провадження поданої до суду заяви, на права та обов`язки яких впливають правовідносини (стягувач, виконавець), що підтверджується відсутністю вказаних доказів у додатках до такої заяви, а із наданої заяви не встановлено дотримання ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

Вважав такі висновки надуманими, оскільки примірники заяви для сторін надіслані суду разом із заявою, при цьому заявнику не пропонувалося судом усунути недоліки. Отже, оскільки заявником фактично виконані вимоги ч. 4 ст. 183 ЦПК України, то суд не міг встановити, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті.

Вказував, що зазначення судом, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, є доказом затягування судом штучним способом розгляду справи.

Підсумовував, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року порушено матеріальне та процесуальне право заявника, а тому ця ухвала не може бути визнана законною, а є такою, яка порушує права заявника у повній мірі і тому підлягає скасуванню.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року позов Житлового кооперативу «Трикотажник-4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за спожиті комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлового кооперативу «Трикотажник-4» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 21562,14 грн., 3% річних у розмірі 948,67 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 5 362,08 грн., а всього 27 872,89 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлового кооперативу «Трикотажник-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2880,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Житлового кооперативу «Трикотажник-4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за спожиті комунальні послуги залишено без задоволення. Стягнуто з Житлового кооперативу «Трикотажник-4» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4542 грн.

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, до якої долучив копії цієї заяви для сторін, про що зазначив у переліку додатків до заяви.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не направлено заяву всім учасникам справи та не додано належних доказів направлення вказаної заяви засобами поштового зв`язку з описом вкладення разом із фінансовим чеком про відправлення або через систему «Електронний суд» в електронний кабінет учасників (у разі його наявності). Заявник не додав до матеріалів докази направлення заяви всім учасникам з описом вкладення на виконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зокрема у розділі VI ЦПК України міститься правове регулювання процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У частині п`ятій - шостій статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Разом із тим, повертаючи заяву про поворот виконання рішення з підстав того, що заявник не додав до матеріалів докази направлення заяви всім учасником з описом вкладення на виконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України, судом першої інстанції не надано будь-якої оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 долучив копії цієї заяви для сторін, про що зазначив у переліку додатків до заяви.

Долучення копій заяви про поворот виконання рішення відповідно до кількості учасників судового розгляду свідчить про добросовісну процесуальну поведінку ОСОБА_1 , спрямовану на виконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

За даних обставин судом першої інстанції не виконано в повній мірі завдання цивільного судочинства, яким відповідно до ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також не виконано передбаченого ст. 12 ЦПК України обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та не розглянуто можливості надіслання копії заяви з доданими до неї матеріалами учасникам справи в загальному порядку, передбаченому ст. 190 ЦПК України, оскільки такі були долучені до заяви ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на ухвалу Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 643/5842/16-ц та постанови апеляційних судів, оскільки за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені лише в постановах, а не в ухвалах Верховного Суду або у постановах апеляційних судів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зазначено, що «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції допустився надмірного формалізму і дійшов передчасного та помилкового висновку про повернення ОСОБА_1 заяви про поворот виконання рішення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.