Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №757/17145/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/17145/25-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2253/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.», третя особа: Державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришин Василь Михайлович, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності,

за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хайнацького Є.С.,-

встановив:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «А.В.Л.» про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності.

У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «А.В.Л.»; заборонити ТОВ «А.В.Л.» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , в тому числі, проникати до квартири, знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди та щодо надання/припинення комунальних послуг.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Обраний захід забезпечення позову не призведе до обмеження прав відповідача чи третіх осіб та є співмірним із предметом позовних вимог.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року вимоги названої заяви задоволено.

Накладеноарешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «А.В.Л.» (код ЄДРПОУ 41105929).

Забороненотовариству з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.» (Код ЄДРПОУ: 41105929) та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000, в тому числі, проникати до квартири. знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «А.В.Л.» просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні вимоги заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення.

В судовому засіданні представник ТОВ «А.В.Л.» підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ТОВ «А.В.Л.», перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності. Застосування такого способу забезпечення позову не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння нерухомим майном. Між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 у справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року у справі № 910/13787/19.

Встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є: скасування рішення державного реєстратора Петришина В.М. індексний номер: 41856875 від 02 липня 2018 року, яким 26 червня 2018 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 26853661 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000; визнання права власності за позивачем на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000.

У заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 просила: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1588500680000, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «А.В.Л.»; заборонити ТОВ «А.В.Л.» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , в тому числі, проникати до квартири, знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди та щодо надання/припинення комунальних послуг.

Представник ОСОБА_1 зазначала, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та встановлення заборони відповідачу вчиняти певні дії є співмірним із позовними вимогами. ТОВ «А.В.Л.» має можливість у будь-який час відчужити квартиру АДРЕСА_1 на користь третіх осіб, відтак, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що обраний представником ОСОБА_1 вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з заявленими вимогами позовної заяви, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Колегія суддів дійшла висновку щодо доведеності та обґрунтованості заяви про забезпечення позову враховуючи предмет позовних вимог та вимоги поданої заяви.

Будь-яких доказів, що у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову будуть порушені права позивача або інших осіб, суду не представлено.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що спірна квартира АДРЕСА_1 фактично знаходиться у власності ТОВ «А.В.Л.», а обмежується лише можливість розпорядитися нею та вчиняти певні дії.

Так, забезпечення позову у даній справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін спору.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/8671/22, від 20 квітня 2023 року у справі № 914/3316/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 09 червня 2023 року у справі № 37з-23, від 09 квітня 2024 року у справі № 917/1610/23.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення стороною дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.

Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у його володінні, а можливість розпоряджатися ним тимчасово обмежується.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 911/1111/20, від 21січня 2022року у справі № 910/5079/21.

Так, забезпечення позову у даній справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін спору.

Враховуючи доведеність наявності спору між сторонами, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, предмет та підстави позову, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви представника ОСОБА_1 є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність посилання позивача щодо можливого ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки ТОВ «А.В.Л.» є власником спірної квартири АДРЕСА_1 , відтак, відповідач має можливість у будь-який час її відчужити на користь третіх осіб.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 16 квітня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.» залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено18 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко