Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №753/9382/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/9382/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6524/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих від продажу 1/2 частки нерухомого майна, 3 % річних та інфляційних втрат,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Одарюка М.П.,-

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.

Позивач просила: стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, отримані ним за договором купівлі - продажу 1/2 частки нерухомого майна від 28 лютого 2025 року, в розмірі 1 640 000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 5 661 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 24 600 грн 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 15 140 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 38 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2024 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я відповідача, якою уповноважила його діяти від її імені у відносинах пов`язаних з продажем належної їй 1/2 частки нерухомого майна. Позивач передала відповідачу право на одержання грошових коштів за договором купівлі-продажу.

28 лютого 2025 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна, яке належить позивачу. Відповідачем від ОСОБА_3 отримано 1 640 000 грн 00 коп.

ОСОБА_1 зазначила, що на момент звернення до суду із позовом відповідачем грошові кошти, отримані від продажу належної їй 1/2 частки нерухомого майна, не повернуто.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року названий позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 670 261 грн 37 коп., з яких: грошові кошти отримані за договором купівлі - продажу 1/2 частки нерухомого майна від 28 лютого 2025 року у розмірі 1 640 000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 5 661 грн 37 коп. та інфляційні витрати у розмірі 24 600 грн 00 коп.

Стягнутоз ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 15 140 грн 00 коп.

04 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просила стягнути із ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 54 000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить: скасувати рішення суду від 01 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; додаткове рішення суду від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 заперечила щодо доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов довіреності від 11 травня 2024 року та неповернення позивачу грошових коштів, отриманих від продажу належної їй 1/2 частини нерухомого майна.

Стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., судом першої інстанції враховано критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Встановлено, що позивачу на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:093:3002, площею 0, 04 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довіреності від 11 травня 2024 року, позивач уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з питань, пов`язаних з продажем належної їй 1/2 частини вказаного нерухомого майна, та на одержання належних їй грошових коштів за укладеним договором.

28 лютого 2025 року між відповідачем, діючим в інтересах позивача, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 89.

Відповідач передав у власність ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 04 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3210945900:01:093:3002.

Згідно п. 2.1 та п. 2. 3 договору купівлі-продажу, ціна продажу частки земельної ділянки -190 000 грн 00 коп., ціна продажу частки житлового будинку - 1 450 000 грн 00 коп.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначиала про те, що відповідачем не передано грошові кошти, отримані ним від продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 28 лютого 2025 року.

Представник ОСОБА_1 звернувся 01 травня 2025 року до відповідача із досудовою вимогою про негайне повернення грошових коштів у розмірі 1 640 000 грн 00 коп.

Враховуючи, що відповідачем грошові кошти не повернуто, позивач просила стягнути із ОСОБА_2 : 1 640 000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 5 661 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 24 600 грн 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 15 140 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 38 000 грн 00 коп.

За ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннямич. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

За ч. 1-2 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, 28 лютого 2025 року між відповідачем, діючим в інтересах позивача, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 89.

Відповідач передав у власність ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 04 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3210945900:01:093:3002.

Згідно п. 2.1 та п. 2. 3 договору купівлі-продажу, ціна продажу частки земельної ділянки -190 000 грн 00 коп., ціна продажу частки житлового будинку - 1 450 000 грн 00 коп.

Положеннями п. 2.2 та п. 2.4 договору купівлі-продажу передбачено, що сплата ціни продажу частки земельної ділянки та частки житлового будинку за цим договором здійснюється покупцем відповідно до норм чинного законодавства України у національній грошовій одиниці України - гривні, до підписання цього договору.

Підписуючи договір купівлі-продажу від 28 лютого 2025 року відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів у загальному розмірі 1 640 000 грн 00 коп. від продажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна.

Враховуючи невиконання відповідачем досудової вимоги та відсутність доказів на підтвердження передачі позивачу грошових коштів у розмірі 1 640000 грн 00 коп., колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими.

За ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто із ОСОБА_2 інфляційні збитки та 3 % річних за період з 28 лютого 2025 року по 10 квітня 2025 року, оскільки відповідачем з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна грошові кошти ОСОБА_1 передано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що довіреністю від 11 травня 2024 року не передбачено обов`язку ОСОБА_2 вчинити конкретні дії щодо передачі грошових коштів ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки навіть за умови відсутності такого спеціального пункту, відповідач зобов`язаний діяти в інтересах свого довірителя та передати кошти відразу після укладення договору купівлі-продажу належного їй нерухомого майна.

ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності належали 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:093:3002, площею 0, 04 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відтак, грошові кошти, отримані від їх продажу, належать позивачу.

04 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просила стягнути із ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 54 000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативиухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається із резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогуу розмірі 54 000 грн 00 коп.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Онопрієнко І.О. надано копію: договору про надання правової допомоги № 28-04/25 від 28 квітня 2025 року; акту приймання-передачі наданих послуг від 04 грудня 2025 року; квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 04 грудня 2025 року.

В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено:

- усна консультація - 2 год - 4 000 грн 00 коп;

- підготовка та надсилання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві - 1 год - 3 000 грн 00 коп.;

- підготовка надсилання досудової вимоги - 1 год - 3 000 грн 00 коп.;

підготовка та подання позовної заяви - 4 год - 20 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову - 2 год - 10 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подання відповіді на відзив - 3 год - 6 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подання додаткових пояснень до апеляційної скарги на ухвалу суду від 29 липня 2025 року - 1 год - 2 000 грн 00 коп.;

- участь у судових засіданнях - 4 год - 8 000 грн 00 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки та подання позовної заяви та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 54 000 грн 00 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подані представником ОСОБА_1 із порушенням встановлених процесуальних строків, колегія суддів відхиляє, оскільки заяву про ухвалення додаткового рішення суду із доданими до неї доказами подано із дотриманням вимог ст. 141 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 01 грудня 2025 року та додаткове рішення суду від 16 грудня 2025 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 18 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко