Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №754/16532/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/16532/24-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5928/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Козлова Р.Ю.,-

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи із 25 листопада 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_1 .

Відповідач матеріальну допомогу батьку не надає.

Враховуючи похилий вік позивача, наявність 1 групи інвалідності, недостатній розмір пенсії, а також необхідність понесення постійних витрат на лікування, позивач просив стягнути зі свого сина аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року названий позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

На адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечила щодо вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із відсутності підтверджень потреби у позивача у наданні йому матеріальної допомоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що відповідач є батьком позивача, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00047202741 від 27 вересня 2024 року.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ/749076 від 22 липня 2024 року позивачу встановлено 1 групу інвалідності із 20 травня 2024 року.

Відповідно до виписки від 18 листопада 2024 року із медичної картки хворого Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 Деснянського району м. Києва, позивач має наступні ускладнення: цукровий діабет тип 2 з ускладненням; СПЛ (синдром діабетичної стопи), нейроішемічна (змішана) форма патології; діабетична полінейропатія, дегенеративні зміни, не підлягають відновленню та незрячість.

Між територіальним центром соціального обслуговування Деснянського району м. Києва та позивачем 07 червня 2024 року укладено договір про надання соціальних послуг, як із особою, що перебуває у складних життєвих обставинах та належить до вразливих груп населення. Відповідно до умов договору, позивачу надаються послуги за рахунок бюджетних коштів: придбання, доставка продовольчих, промислових, господарських товарів, медикаментів, допомога у приготуванні їжі, бесіда (спілкування).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 2 980 грн 00 коп., перебуває у скрутному матеріальному становищі. Загальні базові витрати на харчування, ліки та щомісячні обстеження у загальному розмірі 15 000 грн 00 коп. є неспівмірними із його доходом у вигляді пенсії.

Відповідач є особою працездатного віку, не має інших аліментних зобов`язань та має можливість допомагати своєму батьку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч. 1 ст. 203 СК України).

Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Так, необхідними умовами для задоволення позову про стягнення аліментів на батьків є: непрацездатність батьків та наявність у них потреби у матеріальній допомозі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що на підтвердження свого матеріального становища позивачем долучено до позовної заяви: копії медичної документації, копію виписки із Пенсійного фонду про доходи за період із 2012 року по 2015 рік; копію довідки про доходи, згідно якої, із грудня 2023 року по жовтень 2024 року позивач отримував пенсію у загальному розмірі 30 733 грн 71 коп.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідність стягнення аліментів на утримання батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища.

При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків чи їх не великий дохід не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв`язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв`язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Згідно з чинним законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Відтак, при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідачем долучено до матеріалів справи: лист Головного сервісного центру МВС № 31/26 від 10 березня 2025 року, інформаційну довідку № 417103390 від 10 березня 2025 року.

Колегією суддів встановлено, що інформаційною довідкою № 417103390 від 10 березня 2025 року підтверджено перебування у власності позивача:

- житловогобудинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 77 кв.м., житловою площею 34, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельноїділянки, площею 0, 462 га, цільове призначення: для ведення особистогоселянського господарства, кадастровий номер 2623689101:01:001:0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельноїділянки, площею 0, 077 га, цільове призначення: для веденняособистого селянського господарства, кадастровий номер 2623689101:02:002:0268 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- земельноїділянки, площею 0, 0891 га, цільове призначення: для веденняособистогоселянськогогосподарства, кадастровий номер 2623689101:02:002:0269, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- земельноїділянки, площею 0, 25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2623689101:02:002:0267, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будинку, загальною площею 44, 2 кв.м., житловою площею 30, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно листа № 31/26 від 10 березня 2025 року та даних Єдиного державного реєстру МВС на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано автомобіль «CHEVROLET AVEO», номер кузова: НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Враховуючи вищевикладене та наявність у власності позивача вказаного переліку нерухомого та рухомого майна, колегія суддів вважає недоведеним існування у батька реальної потреби у наданні матеріальної допомоги від сина. Сам по собі факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідача обов`язку утримувати його.

Розв`язуючи спір, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та обгрунтовано залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із сина аліментів на його утримання.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на те, що він має скрутне матеріальне становище та не може самостійно себе забезпечити, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане посилання в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження.

Обов`язковою умовою для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків є доведення факту потреби у матеріальній допомозі. Наявність у позивача захворювань та інвалідності само по собі не є підставою для стягнення аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 11 серпня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст складено 18 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко