Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №357/1945/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/1945/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6216/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих коштів (грошових активів),

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Ловінської С.С.,-

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом.

ОСОБА_1 просила стягнути із ФОП ОСОБА_2 безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 17 320 грн 00 коп. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 помилково здійснила грошовий переказ на рахунок відповідача у розмірі 17 320 грн 00 коп. з призначенням - оплата за товар.

Після виявлення помилкової оплати ОСОБА_1 16 грудня 2024 року звернулась до відповідача із письмовою заявою про повернення помилково сплачених коштів.

ФОП ОСОБА_2 грошові кошти позивачу не повернуто.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлялений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для повернення відповідачем грошових коштів на підставі вимог ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 перерахувала грошові коштів ФОП ОСОБА_2 у розмірі 17 320 грн 00 коп. з призначенням платежу - оплата за товар, платіжна інструкція № 29EA-XTP2-03KP-P94M.

16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до відповідача про повернення помилково сплачених коштів протягом двох днів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем грошові кошти не повернуто. ОСОБА_1 зазначила, що у разі, якщо договір між сторонами не було укладено, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується положення ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 17 320 грн 00 коп. на придбання товару - фену. Призначення платежу: «оплата за товар».

Відповідачем не виконано своє зобов`язання, не надано позивачу оплачений товар та не повернуто сплачені грошові кошти у розмірі 17 320 грн 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли правовідносини у сфері захисту прав споживачів, які регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку є розірвання укладеного договору та повернення позивачу сплачених грошових коштів за неотриманий товар.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги положеннями ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів, які не можуть застосовуватись у випадку існування між сторонами договірних правовідносин. ОСОБА_1 перераховувала грошові кошти ФОП ОСОБА_2 на правовій підставі - між сторонами існували договірні правовідносини щодо купівлі товару. У призначенні платежу ОСОБА_3 зазначила: «оплата за товар».

Встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України задоволенню не підлягають.

Висновок суду першої інстанції є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки існування між сторонами договірних правовідносин виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скаргине дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 листопада 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 18 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко