Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №753/25078/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

33/824/981/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/25078/25

02 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ- Ратнікової В.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постановуДарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в :

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив суд постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ухвалена із численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, у тому числі, суд не звернув увагу, що записи з бодікамер працівників поліції були відтворені всупереч вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, оскільки на вказаних відеозаписах відображено лише процесуальну послідовність винесення та складання документів, однак,відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказує на те, що з відеозапису вбачається, що він ведеться фактично з моменту перевірки документів, ОСОБА_1 перебуває не в автомобілі, тобто, з відеозапису незрозуміло, хто сидів за кермом, чи рухалось авто взагалі, що за авто, яким чином поліцейські зупинили транспортний засіб та чи пояснили причину зупинки.

Таким чином, на думку апелянта, в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння.

Зазначає, що об?єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об?єктивна сторона правопорушення виражається у формі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп?яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб?єкт адміністративного правопорушення - загальний (водії транспортних засобів, інші особи, які керували транспортними засобами- ч.ч. 1- 4 ст. 130 КУПАП) Суб?єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Згідно з пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп?яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.

Отже, обов?язковому з`ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом.

Апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції не можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому адміністративного діяння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що дійсно, спілкуючись з поліцейськими ОСОБА_1 підтвердив, що в цілому використовує автомобіль для пересування містом, користуючись водійським посвідченням, дія якого закінчена. При цьому, суть розмови торкалась виключно причин з яких водійське посвідчення ОСОБА_1 є простроченим. Після твердження поліцейського, що він почув запах алкоголю від ОСОБА_1 , останній факт вживання алкоголю заперечує.

Вказує на те, що ОСОБА_1 дійсно вчиняє пасивну поведінку щодо проходження огляду, що після чергових зауважень розцінено поліцейським як відмова від проходження огляду на стан сп?яніння. Також ОСОБА_1 дійсно сідає за кермо авто і там підписує надані поліцейськими документи.

Разом із тим, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських не було зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції і у нього працівниками поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, не зафіксовано будь-яких інших дій, які б свідчили про факт керування транспортним засобом.

Вважає, що обставини, що ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими прямо як не спростовував, так і не заперечував факту керування транспортним засобом, не може вважатися належним та допустимим доказом його вини, достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 з?явився 18 лютого 2026 року та заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з хворобою його адвоката. При цьому доказів укладення ним договору про надання правничої допомоги з адвокатом не надав.

Апеляційний суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання його права на отримання правничої допомоги та відклав розгляд справи на 02 березня 2026 року на 15-00 годину. Про вказаний день та час розгляду справи ОСОБА_1 був під розписку повідомлений безпосередньо в суді 18 лютого 2026 року. В судове засідання 02 березня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з?явився, причин неявки суду не повідомив, докази укладення ним угоди з адвокатом чи з іншим фахівцем в галузі права суду не надав, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Представник Київської міської прокуратури в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи прокуратура повідомлена у встановленому законом порядку, участь свого представника в судовому засіданні прокуратура не забезпечила, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника прокуратури.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507648 від 09.11.2025року, відповідно до якого ОСОБА_1 09.11.2025, о 01-30 год., за адресою: м. Київ, вулиця 57-Садова 42, керував автомобілем у комендантську годину з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, не внятна мова). На вимогу пройти огляд у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки. Під час події адміністративного правопорушення проводилась відеозйомка на бодікамеру, під час якого ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення був присутній. Відтак, з урахуванням викладеного, суддя приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення та був досліджений судом, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 ем адміністративного правопорушення, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння категорично відмовився.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно протоколу серії ЕПР 1№ 507648, складеного інспектором взводу №2, роти №1, батальйону №1, полку №2 УПП в місті Києві старшим лейтенантом поліції Усатюк С.Л., 09.11.2025 року, о 01:30 год, в м. Києві, вулиця Садова, 42, ОСОБА_1 керував автомобілем у комендантську годину з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова, тремтіння пальців рук.На вимогу пройти огляд у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.Чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія», постанова серії ЕНА № 6114513, відеозапис з портативного реєстратора.

Дослідивши вказані докази суд встановив наступне.

З наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 направляється до КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» для проходження огляду на стан сп`яніння так як у нього виявлені ознаки сп`яніння: хитка хода, затягнута мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд не проводився.

Із постанови серії ЕНА №6114513 від 09.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 09.11.2025 року, о 01 год. 30 хв., в м. Києві, вул. Центральна, керував автомобілем у комендантську годину з протермінованим посвідченням водія до 25.01.2024року, вагомих причин не міняти посвідчення не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП. Прийняте по справі рішення-застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом, не встановлено.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються іншими наявними у матеріалах справи доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 4 вказаної Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції біля автомобіля спілкуються із водієм ОСОБА_1 . Поліцейські роз`яснили йому права (час на відео 01:32:17). Працівники поліції пояснили водію, що він пересувався на автомобілі під час комендантської години, що було причиною зупинки, та під час перевірки було виявлено, що строк посвідчення водія закінчився 25.01.2024 року. ОСОБА_1 пояснив, що немає часу, оскільки працює. На запитання працівника поліції, де водій працює, чи в таксі, останній повідомив, що так ( час на відео 01:34:43). На запитання водія, чи зможе він якось доїхати додому, працівники поліції повідомили, що ні, йому керувати транспортним засобом неможна( час на відео 01:37:54).

Поліцейський повідомляє, що прийняте рішення -накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. (час на відео 01:39:27).

ОСОБА_1 , сівши на місце водія, отримав копію постанови ЕНА №6114513 ( час на відео 01:40:24).

Працівник поліції повідомив, що від водія відчувається запах алкоголю та запитав, чи вживав останній алкоголь, на що водій повідомив, що не вживав ( час на відео 01:41:37).

На запитання поліцейського, чи пройде водій огляд у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 знову повідомив, що не вживав алкоголь час на відео 01:41:42).

Поліцейський ще раз запитав, чи буде водій проходити огляд на приладі Драгер або у лікаря нарколога, на що водій, вийшовши з машини повідомив, що хлопцю стало погано і потрібно було їхати в аптеку (час на відео 01:42:14-01:43:17).

На повторне питання працівника поліції, чи проходить водій ОСОБА_1 огляд на місці зупинки, чи їде до лікаря нарколога, водій запитав, що буде якщо він відмовиться (час на 01:43:45). Поліцейський пояснив наслідки відмови та, що за відмову буде складено протокол, який передаєтьсядо суду (01:43:48).

Водій ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється (час на відео 01:44:35).

Працівник поліції повідомивводію, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (час на відео 01:44:46). Було роз`яснено водію права ( час на відео 01:45:03).

Після складання адміністративних матеріалів водій був ознайомлений із їх змістом та поставив свій підпис у протоколі (час на відео 02:00:48-02:00:41).

Поліцейських зауважив, що подальший рух водія автомобілем заборонений (час на відео 02:00:42).

Аналіз вказаних відеозаписів, що були долучені, як докази до матеріалів справи, свідчить про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований працівником поліції спосіб на місці зупинки або у лікаря нарколога повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. Така відмова було зафіксована на бодікамеру працівника поліції.

При цьому, суд зауважує, що вимога поліцейського про необхідність проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. На відеозаписі відображено чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати, передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп`яніння.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду водія ОСОБА_1 .

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення.

Відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усім зазначеним доказам, а саме: протоколу серії ЕПР1 №507648 від 09.11.2025 року, направленню від 09.11.2025 року, постанові серії ЕНА № 6114513, відеозапису з нагрудної камери працівника поліції суд першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, не ґрунтуються на матеріалах справи із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були встановлені, докази досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають вимогам закону.

Посилання апелянта на те, що відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказане спростовується сукупністю доказів, що були досліджені судом.

Як вбачається із відеозапису із нагрудної камери працівника поліції протягом усього спілкування з водієм ОСОБА_1 та складання адміністративних матеріалів, останнімне запечувався факт керування ним даним транспортним засобом. ОСОБА_1 не повідомляв, що за кермом автомобіля був хтось інший.

Час на відео 01:42:14-01:43:17- Поліцейський ще раз запитав чи буде водій проходити огляд на приладі Драгер або у лікаря нарколога, на що водій ОСОБА_1 , вийшовши з автомобіляповідомив, що хлопцю стало погано і потрібно було їхати в аптеку.

Протягом складання адміністративних матеріалів та ознайомлення із їх змістом ОСОБА_1 постійно знаходився на місці водія.

Також факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується постановою серії ЕНА №6114513 від 09.11.2025 року про накладенняна нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі з якої вбачається, що 09.11.2025 року, о 01 год. 30 хв., в м.Києві, вул. Центральна, керував автомобілем у комендантську годину з протермінованим посвідченням водія до 25.01.2024 року, вагомих причин не міняти посвідчення не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП. Прийняте по справі рішення -застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження ОСОБА_1 даної постанови.

Сукупність таких доказів дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 09.11.2025 року о 01:30 керував транспортним засобом DACIA LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова, тремтіння пальців рук, на вимогу поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку відмовився.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 вчиняє пасивну поведінку щодо проходження огляду, що після чергових зауважень розцінено поліцейським, як відмова від проходження огляду на стан сп?яніння, оскільки вказане спростовується відеозаписом.

Із відеозапису події вбачається, що на повторне питання працівника поліції, чи проходить водій огляд на місці, чи їде до лікаря нарколога, водій запитав, що буде якщо він відмовиться (час на 01:43:45).Поліцейський пояснив наслідки відмови та що за відмову також буде складено протокол, який передається в суд (01:43:48).

Водій зазначив, що відмовляється (час на відео 01:44:35).

Тобто, відмова водія після роз`яснення поліцейськими наслідки такої відмови, була чіткою та зафіксована на відео з нагрудної камери поліцейського.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: