Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №757/46843/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

справа № 757/46843/24-ц

провадження № 22-ц/824/2177/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Громадська організація «ІНФОРМАЦІЯ_4»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року, постановлене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_4» про визнання недостовірною інформацією та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недостовірною інформацією та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування посилається , що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 00 хв. в мережі Інтернет на сайті Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_4 у рубриці «Суспільство» із застосуванням особистої фотографії Позивача було розміщено статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що було зафіксовано у Звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 07.08.2024 № 233/2024-3B.

У вищевказаній статті Відповідачем було здійснено розголошення завідомо недостовірної інформації, а саме: «hromadske вдалося з`ясувати, що 2014 року, після російської окупації Криму, ОСОБА_1 отримав російський паспорт (...)В одній з таких поїздок він став громадянином росії. hromadske від двох джерел отримало витяг з автоматизованої системи «роспаспорт».

Згідно з ним, 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 в окупованому Севастополі отримав паспорт із двоголовим орлом. У системі «роспаспорт» збереглася заява ОСОБА_1 на отримання російського паспорта (...) А втім, наявність російського громадянства в одного з ключових співробітників державного стратегічного підприємства викликає занепокоєння».

Зазначає, що вказана вище публікація містить недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень про Позивача. Вказує, що внаслідок поширення широкому колу осіб вищевказаної недостовірної та образливої інформації, яка по факту зводиться до того, що Відповідач фактично звинуватив його у порушенні законодавства та норм моралі, пов`язав Позивача з державою-агресором, яка всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням перетнула державний кордон України. До того ж, поширена інформація щодо Позивача має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про нібито порушення Позивачем вимог чинного законодавства України та визнаних у суспільстві принципів моралі, етики тощо, не є оціночним судженням, порушує немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача. Безпосередньо у зазначеній вище статті ОСОБА_1 вказує, що він навіть не знайомий з документом щодо отримання російського громадянства, який виданий нібито за його підписом.

Відповідачем не приєднано жодного доказу на підтвердження належності ОСОБА_1 підпису у документі щодо отримання російського громадянства. Більш того, якщо порівнювати підпис ОСОБА_1 з акту інспекційного обстеження ЗАЕС від 13 листопада 2020 року з підписом із заяви на отримання паспорта російської федерації, то можна чітко побачити, що підписи відрізняються один від одного.

Сам ОСОБА_1 вказує, що він не підписував заяву на отримання паспорта російської федерації.Відповідачем не надано ніяких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 нібито 23 вересня 2014 року в окупованому Севастополі отримав російський паспорт. Навіть сам автор у статті вказує: «Слід зазначити, що в розпорядженні редакції немає жодних доказів співпраці ОСОБА_1 з росіянами».

Представник Позивача звернувся з відповідними адвокатськими запитами до Служби безпеки України щодо надання інформації стосовно ОСОБА_1 .У своїй відповіді від 10.11.2023 р. № 2/к-735/9 Служба безпеки України повідомила: «стосовно ОСОБА_1 за час його роботи на Запорізькій АЕС проводилась спеціальна перевірка у зв`язку з наданням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання та перевірка у зв`язку з оформленням допуску до державної таємниці. За результатами перевірок вказаному громадянину було надано відповідні допуски. Також згідно з даними ЄРДР станом на 10.11.2023 у кримінальних провадженнях, які розслідують слідчі СБ України, повідомлення про підозру ОСОБА_1 не здійснювалось.

У своїй відповіді від 08.01.2024 р. № 2/к-9/9 Служба безпеки України вказала: «за час роботи ОСОБА_1 на Запорізькій АЕС Управлінням СБ України в Запорізькій області стосовно нього проводилась спеціальна перевірка для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1997 №1471. Також стосовно ОСОБА_1 здійснювалась перевірка у зв`язку з оформленням допуску до державної таємниці. Обидві перевірки передбачають, серед іншого, перевірку достовірності наданих особою персональних даних. За результатами перевірки даних, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 громадянства (підданства) інших держав не отримано».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року позов в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було наданих ніяких доказів на підтвердження того, що апелянт в окупованому Севастополі отримав російський паспорт та став громадянином росії. Крім того, відповідачем не було надано доказів на підтвердження належності ОСОБА_1 підпису на папері щодо отримання російського громадянства.

Скаржником було надано до суду висновок експерта, який підтвердив те, що публікація містить недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень про позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в поширеній Відповідачем інформації є лише одне фактичне твердження - наявність в системі "роспаспорт" інформації про заяву Позивача про видачу йому російського паспорта, про реквізити паспорта громадянина РФ, виданого на ім`я Позивача, та дату і місце видачі паспорта Позивачу. Цей факт підтверджується поширеними в матеріалі документами.

Інформація про те, чи був обізнаний Позивач з цим фактом, чи отримав фізично паспорт він особисто чи його батько, чи законні дії батька та чи погоджується з ними сам Позивач - це оцінки цього факту.

А вислів «А втім, наявність російського громадянства в одного з ключових співробітників державного стратегічного підприємства викликає занепокоєння» є власною думкою автора інформації .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 00 хв. в мережі Інтернет на сайті Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_4 у рубриці«Суспільство» іззастосуванням особистої фотографії Позивача було розміщено статтю під назвою: «російський паспорт ОСОБА_1 - колишнього директора, а нині головного інженера З АЕС» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Позивач посилається, що вищевказаній статті Відповідачем було здійснено розголошення завідомо недостовірної інформації, а саме: «hromadske вдалося з`ясувати, що 2014 року, після російської окупації Криму, ОСОБА_1 отримав російський паспорт (...)В одній з таких поїздок він став громадянином росії. hromadske від двох джерел отримало витяг з автоматизованої системи «роспаспорт». Згідно з ним, 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 в окупованому Севастополі отримав паспорт із двоголовим орлом. У системі «роспаспорт» збереглася заява ОСОБА_1 на отримання російського паспорта (...) А втім, наявність російського громадянства в одного з ключових співробітників державного стратегічного підприємства викликає занепокоєння».

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Оспорювана позивачем інформація , а саме: «hromadske вдалося з`ясувати, що 2014 року, після російської окупації Криму, ОСОБА_1 отримав російський паспорт (...)В одній з таких поїздок він став громадянином росії. hromadske від двох джерел отримало витяг з автоматизованої системи «роспаспорт». Згідно з ним, 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 в окупованому Севастополі отримав паспорт із двоголовим орлом.У системі «роспаспорт» збереглася заява ОСОБА_1 на отримання російського паспорта (...) документально підтверджені в публікації.

Як зазначалося судом першої інстанції, в поширеній відповідачем інформації є лише одне фактичне твердження - наявність в системі "роспаспорт" інформації про заяву позивача про видачу йому російського паспорта, про реквізити паспорта громадянина РФ, виданого на ім`я позивача, та дату і місце видачі паспорта позивачу. Цей факт підтверджується поширеними в матеріалі документами.

Інформація про те, чи був обізнаний позивач з цим фактом, чи отримав фізично паспорт він особисто чи його батько, чи законні дії батька та чи погоджується з ними сам позивач - це оцінки цього факту. Ці оціночні судження, зроблені як позивачем так і відповдіачем, наведені в матеріалі.

У витягу з бази "роспаспорт" міститься інформація про дату і місце видачі паспорта: 23.09.2014, місто Севастополь. На основі цього факту можна оцінити, що паспорт був отриманий. Це оціночне судження, складене на основі наведеного в базі факту про дату отримання. Твердження про необізнаність Позивача з фактом видачі йому паспорту наведена в матеріалі.

Позивач не заперечував в сюжеті сам факт наявності в базі "роспаспорт" даних про видачу йому російського паспорта.

А вислів «А втім, наявність російського громадянства в одного з ключових співробітників державного стратегічного підприємства викликає занепокоєння» є власною думкою автора інформації .

Таким чином, районний суд дійшов обґрунтованого висновкупро відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що поширена інформація є недостовірною, а оціночні судження не підлягають спростуванню.

За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 20 березня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді