Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №753/789/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

справа № 753/789/24

провадження № 22-ц/824/6293/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

треті особи: Приватне акціонерне товариство «БТА Банк», ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Кулика С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи Приватне акціонерне товариство «БТА Банк», ОСОБА_9 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 , з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи ПрАТ «БТА БАНК», ОСОБА_9 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , до ОСОБА_9 , треті особи ТОВ «Кредитні ініціативи», Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права власності та визнання права власності на 1/2 частину квартири було задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 29.03.2012 року.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 придбану 12.10.2006 року, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 .

Визнано за ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 , право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Рішення набрало законної сили 19.11.2018 року.

Зазначена квартира була придбана ОСОБА_9 , частково за кредитні кошти в іпотеку ВАТ «Український кредитно-торговий банк» так і за гроші позивача, які були отримані внаслідок продажу її квартири. Окремо вказано, що третя особа ТОВ «Кредитні ініціатіви» як правонабувач за кредитним договором № 010/04 та договором іпотеки від 12.10.2006 року, згідно договору факторингу й передачі права за іпотечним договором від 03.04.2014 року, укладених з банком не оскаржували вищевказане рішення.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням було задоволено, визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.10.2023 року, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року у справі №753/20411/21, було скасоване, а справу призначено до розгляду.07.11.2023 року, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Башлай Д.І. Київського міського нотаріального округу, м.Київ, відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Підставою стали наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно суб`єктом права ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем, відмінним від власника , з якого згідно з рішенням суду повинен був вчинений перехід права власності на 1/2 частину квартири. Правонабувачами являються: ТОВ «Кредитні ініціативи»,- за яким зареєстроване право власності за № 29947623 від 17.01.2019 року. Співвласниками є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 13.03.2023 року розділ 1747482280000 був закритий в результаті поділу на 7 розділів 2704549980000, 2704548080000, 2704545280000, 2704541880000, 2704535380000, 2704531280000, 2704526980000.

В результаті вказаного поділу утворились 7 нових об`єктів: квартира АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_3 , квартира 117/3 власник ОСОБА_4 , квартира 117/4 квартира, власник ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_4 , власники ОСОБА_7 (1/2 частина), ОСОБА_8 , (1/2 частина), квартира 117/6 власник ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_5 власник ОСОБА_6 .

Вказано, що будучи достеменно обізнаним як третя особа по справі №753/6548/14-ц, що квартира АДРЕСА_1 , перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 згідно рішення Дарницького районного суду від 18.09.2018 року, ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило завідомо неправдиві відомості державному реєстратору про начебто єдиного власника спільної квартири ОСОБА_9 , обернувши у такий спосіб спірну квартиру на свою користь за іпотечним застереженням згідно договору іпотеки від 12.10.2006 року.

Наступне подання ТОВ «Кредитні ініціативи» до Дарницького районного суду м. Києва позову за завідомо неправдивими відомостями про себе як начебто єдиного власника спірної квартири, призвело до прийняття поспішного незаконного заочного судового рішення від 08.11.2022 року про втрату права користування квартирою позивачем та її малолітніми дітьми. Зазначено, що вказані дії дозволили незаконно провести відчуження квартири з послідуючим її поділом як способом унеможливити повернення.

З урахуванням викладеного просить суд витребувати у відповідачів вищевказану квартиру.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що відсутність державної реєстрації за апелянтом права власності на частини жодним чином не вплинуло на наявність у скаржниці, існуючого права спільної часткової власності на неї. Відсутність державної реєстрації не є підставою позбавлення права власності ОСОБА_1 на частини, що визнано рішенням суду. А сама державна реєстрація права власності за товариством не є безспірним підтвердженням наявності у нього права власності.

Зазначає, що будучи достеменно обізнаним як третя особа, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 згідно рішення суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило неправдиві відомості державному реєстратору про начебто єдиного власника ОСОБА_9 ..

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_13 зазначає, що ОСОБА_2 набув право власності, як добросовісний набувач на квартиру АДРЕСА_2 , яка вже була зареєстрована у реєстрі нерухомого майна, як окремий об`єкт нерухомого майна та мала свій технічний паспорт і особовий рахунок ( без зареєстрованих осіб та обтяжень).

Права товариства, у результаті поділу майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , згідно рішення суду за 2018 рік, ніяким чином не були порушені, оскільки розпоряджатись іпотечним майном іпотекодавець не міг до повного виконання своїх зобов`язань по кредитному, та у випадку не виконання зобов`язань, як це і сталось, майно вибуло з володіння ОСОБА_9 , а тому відповідно оскарження рішення Дарницького районного суду Києва товариством, ніяким чином не вплинуло б на кінцевий результат, що узгоджується з практикою ВС у справі 359/441/20 постанова від 18.01.2023 р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_14 зазначає, що аналіз апеляційної скарги дає підстави відповідачу-6 заявити, що рішення Дарницького районного суду від 30.09.2025 року є законним і відсутні будь-які актуальні причини для його скасування.

Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені апеляційної скарги у повному обсязі Апеляційна скарга містить ті самі аргументи, що і основний позов. Судом першої інстанції детально проаналізовано всі аргументи позивача і надано ґрунтовну відповідь по кожному аргументу. По суті апеляційна скарга повторює позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зазначають, що апеляційна скарга є зловживанням права і просять відмовити в її задоволенні і залишити рішення суду від 30.09.2025 року без змін.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_15 , представник відповідача ОСОБА_13 , ОСОБА_6 представник відповідача ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили її залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі набули новостворені квартири у власність на підставі належних правочинів, посвідчених нотаріально, при цьому на момент укладення договорів у Державному реєстрі речових прав не існувало відомостей про права або обтяження на користь ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що як вбачається з довідки в.о. начальника ЖЕД-222 від 23.07.2014 року виданої ОСОБА_1 , вбачається, що остання зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , займає житлову площу 178,70 квадратних метрів семикімнатної квартири на 15 поверсі, власником особового рахунку є ОСОБА_9 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2018 року від 18.09.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , треті особи ТОВ «Кредитні ініціативи», орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 29.03.2012 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 придбану 12.10.2006 року, об`єктом права власності спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 . Визнано за ОСОБА_1 , та ОСОБА_17 , право власності по частини на кожного квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 19.11.2018 року.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153437087 від 22.01.2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» є власником квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.06.2020 року, провадження по цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення було закрито у зв`язку з відсутністю спору.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПрАТ «БТА Банк» ОСОБА_9 , ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа: державний реєстратор державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В., орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2021 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , було відмовлено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.04.2021 року залишено без змін.

21.12.2022 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 , було залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.04.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05.10.2021 року залишено без змін.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням було задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , таким, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2023 року було скасовано заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2022 року.

Рішенням державного реєстратора приватним нотаріусом Башлай Д.І., від 07.11.2023 року було відмовлено ОСОБА_1 , у державній реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Підставою стали наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на заявника, суб`єкта права ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем, відмінним від власника ( ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з якого згідно рішення Дарницького районного суду від 18.09.2018 року, яке набуло законної сили 19.11.2018 року, повинен був вчинений перехід права власності на 1/2 частину квартири. Правонабувачами являються: ТОВ «Кредитні ініціативи»,- за яким зареєстроване право власності за № 29947623 від 17.01.2019 року у розділі 1747482280000. Співвласники ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 13.03.2023 року розділ 1747482280000 був закритий в результаті поділу на 7 розділів 2704549980000, 2704548080000, 2704545280000, 2704541880000, 2704535380000, 2704531280000, 2704526980000. В результаті вказаного поділу утворились 7 нових об`єктів: квартира АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_3 , квартира 117/3 власник ОСОБА_4 , квартира 117/4 квартира, власник ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_4 , власники ОСОБА_7 (1/2 частина), ОСОБА_8 , (1/2 частина), квартира 117/6 власник ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_5 власник ОСОБА_6 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 353450461 від 07.11.2023 року, вбачається, що ОСОБА_6 , є власником квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_10 . Власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_4 . Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . Власником квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 є ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №359727389 від 22.12.2023 року, вбачається, що ОСОБА_6 , є власником квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_10 . Власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_4 . Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . Власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_7 , та ОСОБА_18 , у рівних долях по частини у кожного. Власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_5 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.12.2023 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, було задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2023 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 36020,20 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 19839,84 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4363,93 грн., 3% річних у розмірі 1339,76 грн. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ТОВ «Євро-Реконструкція», заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 80303,60 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 32934,10 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 11867,02 грн., 3% річних у розмірі 5068,55 грн.

30.03.2023 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , було укладено договір про поділ квартири, що є спільною частковою власністю. Вказаним договором сторони домовились про поділ квартири АДРЕСА_1 , на сім окремих квартири та про припинення спільної часткової власності, оформлення приватної власності кожного на отримані в результаті поділу квартири з наступним присвоєнням окремих реєстраційних номерів. Відповідно до вказаного договору співвласнику ОСОБА_5 , було передано у власність квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 38,9 кв.м. та квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 31,9 кв.м. Співвласнику ОСОБА_3 , було передано у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 39,3 кв.м. та квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 31,2 кв.м. Співвласнику ОСОБА_4 , було передано у власність квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 75,1 кв.м. Співвласнику ОСОБА_6 , було передано у власність квартиру АДРЕСА_10 загальною площею 34,2 кв.м. та квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 39,0 кв.м.

Відповідно до договору дарування квартири від 27.07.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснощок Л.М., вбачається, що ОСОБА_19 подарувала ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_11 .

Постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , було задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.12.2023 року в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , було скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» в позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

З повідомлення про скасування декларування місця проживання (перебування особи) за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Дарницької РДА у місті Києві, вбачається, що 14.10.2024 року було проведено скасування реєстраційної дії зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Задоволення іпотекодаржателем своїх грошових вимог до іпотекодавця, можливе шляхом набуття права власності на відповідний предмет іпотеки, згідно з положеннями ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», як відбулося у даному спорі.

Відповідно до договору від 12.10.2006 року, а саме п.6.2.3.1, сторони, з розумінням змісту ст.37 ЗУ «Про іпотеку», свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати паво власності на предмет іпотеки на підставі цих положень є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку, лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності. Отже, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Тобто, якщо в іпотеку передано майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на момент такої передачі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, то наступний поділ цього майна з визначенням часток кожного із подружжя, не припиняє іпотеку.

Такий висновок узгоджується із положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку», в якій визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина перша), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя).

Оскільки, Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як визначення часток подружжя у спільному сумісному майні, то поділ майна подружжя у такий спосіб не припиняє іпотеку й відповідно не порушує прав іпотекодержателя.

Отже, перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки.

Тобто, права товариства, у результаті поділу майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , згідно рішення суду за 2018 рік, ніяким чином не були порушені, оскільки розпоряджатись іпотечним майном іпотекодавець не міг до повного виконання своїх зобов`язань по кредитному, та у випадку не виконання зобов`язань, як це і сталось, майно вибуло з володіння ОСОБА_9 , а тому відповідно оскарження рішення Дарницького районного суду Києва товариством, ніяким чином не вплинуло б на кінцевий результат, що узгоджується з практикою ВС у справі 359/441/20 постанова від 18.01.2023 р.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , аргументуючи свої вимоги, посилається на те, що суд першої інстанції взяв до уваги рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.04.2021 року про відмову у скасуванні державної реєстрації права власності на квартиру в порядку позасудового звернення стягнення та вважає, що подальше відчуження квартири нівелює спільну часткову власність, визнану рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2018 року й унеможливлює взагалі віндикаційний позов як спосіб захисту 1/2 її частини.

Суд під час розгляду справи №753/17582/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" та ін., встановив, що внаслідок невиконання ОСОБА_9 своїх боргових зобов`язань за кредитним договором № 010/04 від 12.10.2006 року, ТОВ «Кредитні ініціативи», як іпотекодержателем, задоволено свої грошові вимоги до ОСОБА_9 шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 - предмет іпотеки, згідно положень ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

17.10.2019 року державним реєстратором Мосійчук О.В. проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1747482280000), а саме квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи».

ОСОБА_9 , на момент укладення правочину, був єдиним власником предмету іпотеки, що особисто засвідчив, а рішення суду про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 однією сім`єю без реєстрації шлюбу ухвалено 18.09.2018 року майже за дванадцять років після укладення іпотечного договору від 12.10.2006 року, не впливає на суть правовідносин, які склались у зв`язку з укладенням вказаного договору .

Зазначені обставини встановлено судовим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.04.2021 року у справі № 753/17582/19, що набрало законної сили 05.10.2021, згідно постанови Київського апеляційного суду про залишення його без змін. В подальшому постановою ВС від 21.12.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Право власності набуло ТОВ «Кредитні ініціативи», зареєструвало його за собою у законний спосіб, а отже мало право як власник ним розпорядитись на власний розсуд. Добросовісність набуття права власності за вказаним ТОВ підтверджує судове рішення, яке набрало законної сили у справі №753/17582/19. Відчуження квартири АДРЕСА_1 вчиняв вже добросовісний набувач.

Щодо обґрунтувань апеляційної скарги, в частині зауважень ОСОБА_1 , що оцінка питання належності квартири на праві спільної часткової власності судами у справі № 753/17582/19 не надавалась, а отже прецедентом бути не може.

ОСОБА_1 у справі № 753/17582/19 посилалась, як на підставу визнання договору іпотеки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на квартиру , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2018 року, яким встановлено факт проживання однією сім`єю та визнання права власності по 1/2 частині квартири.

При цьому судами були дослідженні обставини справи, досліджено докази, наявні у справі в тому числі і дане судове рішення за 2018 рік, та зроблено висновки про те, що укладаючи договір іпотеки від 12.10.2006 року, ОСОБА_9 заявив та гарантував, що предмет іпотеки належить йому на праві власності, прав щодо нього у третіх осіб, як в Україні, так і за її межами не має (п.3.7 договору іпотеки).

ОСОБА_9 заявляв та гарантував, що він має право від свого імені укладати цей договорі, має повне право на передачу в іпотеку всього майна іпотеки та що відсутні права будь-яких третіх сторін щодо предмету іпотеки (будь-якої її частини) (п 8.1.1 договору іпотеки).

Судами встановлено, що ОСОБА_9 , при підписанні договору іпотеки від 12.10.2006 року мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільне, а також він розумів всі правові наслідки обумовлені договором іпотеки.

На момент укладення договору іпотеки 12.10.2006 року не було встановленого факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_20 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, станом на день укладення договору іпотеки, позивач не мала жодних прав на квартиру, у зв`язку з чим ОСОБА_9 не виник обов`язок отримувати згоду ОСОБА_1 на розпорядження власною квартирою.

Таким чином, ОСОБА_9 на момент укладення договору іпотеки був єдиним власником предмету іпотеки, а рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ухвалене 18.09.2018 року не впливає на суть правовідносин, які склались у зв`язку з укладенням вказаного договору.

Як встановлено у справі № 753/17582/19, ОСОБА_9 не сплачував отриманий кредит, у зв`язку з чим було звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 взагалі не надала жодного доказу, який би підтверджував її фінансову участь у придбанні спірної квартири чи сплаті кредиту, а тому відповідно вона, згідно чинного законодавства, не має обґрунтованого права на витребування майна з чужого незаконного володіння. Фактично особа, хоче без оплати отримати частину чужих квартир, тих людей, які дійсно сплатили за придбання своїх квартир кошти, податки, утримують своє житло, та є добросовісними володільцями свого майна (відповідачі у справі). Відповідачі навіть знати не могли, що існує якась громадянка ОСОБА_1 , яка, згодом може на щось претендувати, оскільки в реєстрі нерухомого майна за нею ніколи не було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на момент придбання житла квартира була вільна, зареєстрованих осіб в ній не було.

Суди у справі №753/17582/19 розглянули вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про «незаконну реєстрацію», врахували наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2018 року у справі №753/6548/14-ц і встановили, що дії ТОВ "Кредитні ініціативи" - законні, кредитний договір не виконано - борг не погашено, вимоги самої ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідачі набули право власності, як добросовісні набувачі кожен на свою квартиру, яка вже була зареєстрована у реєстрі нерухомого майна, як окремий об`єкт нерухомого майна та мала свій технічний паспорт і особовий рахунок ( без зареєстрованих осіб та обтяжень).

За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 20 березня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді