Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №759/23820/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

справа № 759/23820/23

провадження № 22-ц/824/1261/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Єросової І.Ю., за заявою адвоката Оліфер Тетяни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2025 р. адвокат Оліфер Т.С., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19500,00 грн. В обґрунтування заяви вказує на ухвалення судом рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, що на підставі ст. 141 ЦПК України є підставою для відшкодування понесених стороною судових витрат.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення заяви.

Вимоги обґрунтовані тим, що процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Суд при постановлені оскаржуваної ухвали не звернув уваги на те, що апелянт зробив вказану заяву, зазначивши у відзиві на позовну заяву від 18 березня 2024 року, орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокат звернувся із пропуском строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки у судових дебатах відповідні докази на підтвердження витрат на правову допомогу заяв про це не робила. При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлено.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Наведені вище положення ЦПК України дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Водночас положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат.

Суд при постановлені оскаржуваної ухвали не звернув уваги на те, що апелянт зробив вказану заяву, зазначивши у відзиві на позовну заяву від 18 березня 2024 року орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_3 понесла та очікує понести в зв`язку з розглядом даної справи.

З дотриманням строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, було подано остаточний розрахунок вказаних витрат апелянта на загальну суму 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи.

На підтвердження цього суду було подано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 16.03.2024; розписок від 16.03.2024, 20.03.2024 та 18.06.2024; актів про надання правової допомоги від 16.03.2024, 20.03.2024, 17.06.2024, 18.06.2024, 15.07.2024, 19.01.2025, 18.02.2025, 17.03.2025; банківської виписки від 19.03.2025 №KJAAQ2CQFPK0QCH9, квитанції від 11.07.2024.

Крім того, виходячи з приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення суд може лише у випадку неподання відповідних доказів, на підставі яких судом встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Як зазначено вище, на підтвердження понесених витрат ОСОБА_3 подала до суду відповідні докази в повному обсязі. Однак, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не взяв це до уваги, що призвело до помилкового рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 20 березня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді