Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №729/1241/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/1241/24

Головуючий у першій інстанції – Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/34/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем – Піцан В.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Нескорожений В.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову посилався, що 05.01.2024 на автодорозі Київ-Суми-Юнакіївка, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу самостійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб реагувати на її зміну, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, що в свою чергу призвело до зіткнення автомобіля ОСОБА_3 з автомобілем RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , який не рухався та стояв на узбіччі дороги. У зв`язку з чим транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 зазнав удару в ліву бокову частину, від чого автомобіль RENAULT MEGANE було скинуто в кювет.

Вказує, що згідно схеми місця ДТП від 05.01.2024, транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 мав видимі (зовнішні) пошкодження внаслідок ДТП, а саме було пошкоджено передню та ліву частину транспортного засобу.

За доводами позову, внаслідок ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №188864 за ст. 124 КУпАП і 08.04.2024 постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області у справі №729/716/24 зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто визнано ОСОБА_2 винним в ДТП, що мало місце 05.01.2024 на автодорозі Київ-Суми-Юнакіївка, проте провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Позивач вважає, що враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.01.2022 у справі № 465/674/19, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

З огляду на визнання в судовому порядку ОСОБА_2 винним у дорожньо-транспортній пригоді 05.01.2024 року на автодорозі Київ-Суми-Юнакіївка, як стверджує позивач, на ОСОБА_2 покладається обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду, спричинену внаслідок ДТП.

Посилається, що 07.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Абрамкіна Б.П., з яким було укладено Договір №2115 на проведення автотоварознавчого дослідження ТЗ RENAULT MEGANE д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , з метою визначення вартості матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.01.2024 на а/д Київ-Суми-Юнакіївка, поблизу с. Нова Басань. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №2115 від 17.02.2024 ринкова вартість транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату оцінки року складає: 169603,66 грн, вартість відновлювального ремонту ТЗ RENAULT MEGANE реєстраційним номер НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.08.2022, на дату проведення розрахунків складає: 302467,65 грн, вартість матеріального збитку завданого власнику ОСОБА_1 транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки року складає: 169603,66 грн, вартість пошкодженого (після ДТП) автомобіля RENAULT MEGANE реєстраційним номер НОМЕР_3 на дату ДТП, що відбулося 05.01.2024 складає 22361,76 грн.

У позові представник ОСОБА_1 – адвокат Нескорожений В.І. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 169603,66 грн та витрати понесені на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Бобровицького районного суду від 31.01.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 13064,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено право вимоги саме до відповідача ОСОБА_2 , який відповідно до встановлених обставин на підставі наданих доказів є неналежним відповідачем, проте позивач наполягав, що саме ОСОБА_2 є особою, яка має відповідати за заподіяну шкоду, клопотань про заміну відповідача не подавав, тому дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити.

Також за висновком суду, в порушення ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача відсутнє право вимоги, оскільки вина ОСОБА_2 в заподіянні шкоди транспортному засобу, який належить ОСОБА_1 , не доведена

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Нескорожений В.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду від 31.01.2025 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування, заявник посилається, що в судовому засіданні представник позивача зазначав, що у ОСОБА_1 був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки він на момент ДТП (05.01.2024) мав статус учасника бойових дій та згідно норм чинного законодавства звільнявся від обов`язку страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим і не мав законних підстав для звернення до МТСБУ з відповідною заявою на підставі положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що єдиним способом захисту прав ОСОБА_1 було саме звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та зазначає, що зобов`язання про відшкодування шкоди за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди в результаті ДТП, та її результатом – шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Як стверджує заявник, завдання шкоди ОСОБА_1 підтверджується схемою місця ДТП від 05.01.2024, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою Бобровицького районного суду від 08.04.2024, якою встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто визнано ОСОБА_2 винним в ДТП, що мало місце 05.01.2024.

Тому заявник вважає, що оскільки в судовому порядку ОСОБА_2 визнано винним у ДТП 05.01.2024, то на нього покладається обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду, спричинену ДТП.

В обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22, від 21.03.2024 у справі № 295/2859/13-ц.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві представник ОСОБА_2 – адвокат Дідик В.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Бобровицького районного суду від 31.01.2025 – без змін. В обґрунтування посилається, що під час розгляду адміністративної справи судом було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання його потерпілим, а в матеріалах справи відсутні будь-які рішення щодо встановлення вини ОСОБА_2 в спричиненні механічного пошкодження належного позивачу транспортного засобу, разом з тим, в діях позивача були наявні порушення п. 27.2 «в» ПДР. Також заявник зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем є МТСБУ згідно положень ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем не було заявлено відповідне клопотання про залучення належного відповідача у справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 188864 від 05.01.2024 о 18 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Юнакіївка - Нова Басань водій автомобіля ОСОБА_2 RENAULT LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу самостійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб реагувати на її зміну, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT KANGOO державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 та 2.3 б ПДР України (а.с. 9 т. 1).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , зазнав удару в ліву бокову частину від чого автомобіль RENAULT MEGANE було скинуто в кювет.

Судом також встановлено, що на схемі ДТП, що додана до протоколу, зображено чотири автомобілі, в додатку до схеми також вказано належність даних автомобілів та виявлені механічні пошкодження. Крім ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення інші особи не вказані як потерпілі в ДТП , що мала місце 05.01.2024 о 18 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Юнакіївка - Нова Басань ( а.с.9, 10, 11 т. 1).

Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.02.2024 в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Ковалевської Д.С. про залучення ОСОБА_1 в якості потерпілого в справі № 729/61/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, відмовлено ( а.с. 74- 75 т. 1).

Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08.04.2024 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП ( а.с. 14 т. 1) .

Згідно висновку експерта № 2115 автотоварознавчого дослідження від 17.02.2024 ринкова вартість транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки складає 169603,66 грн. Вартість відновлювального ремонту ТЗ RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП, що мала місце 12.08.2022, на дату проведення розрахунків складає 302467,65 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику ОСОБА_1 ТЗ RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки року складає 169603,66 грн. Вартість пошкодженого після ДТП автомобіля RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату ДТП , що відбулося 05.01.2024, складає 22361,76 грн (а.с. 20-58 т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено право вимоги саме до відповідача ОСОБА_2 , який відповідно до встановлених обставин на підставі наданих доказів є неналежним відповідачем, тому дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити.

Також за висновком суду, в порушення ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача відсутнє право вимоги, оскільки вина ОСОБА_2 в заподіянні шкоди транспортному засобу, який належить ОСОБА_1 , не доведена.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права та у зв`язку з невідповідністю таких висновків обставинам справи, враховуючи наступне.

Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Приписи ч. 1 ст. 4 ЦПК України, зазначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1187 цього Кодексу, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини заподіювача шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №203/5198/15-ц(провадження № 61-4589св18).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, при вирішенні позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до статей1166,1187,1188 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Як зазначено у п. 21.1.ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пунктом 21.4. ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа несе відповідальність, встановлену законом.

Отже, у разі відсутності полісу страхового відшкодування відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди несе саме водій транспортного засобу, який керував ним на час настання дорожньо-транспортної пригоди.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що 05.01.2024 на автодорозі Київ-Юнакіївка - Нова Басань водій автомобіля RENAULT LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу самостійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб реагувати на її зміну, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT KANGOO державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження , чим порушив п.12.1 та 2.3 б ПДР України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 зазнав удару в ліву бокову частину, від чого автомобіль RENAULT MEGANE було скинуто в кювет.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами адміністративної справи № 3/729/403/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, зокрема, пояснення, які були надані учасниками дорожньо-транспортної пригоди та пояснення, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають обставинам та поясненням учасників ДТП, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , згідно яких внаслідок порушення ПДР, а саме не дотримання дистанції ОСОБА_2 здійснив зіткнення з авто RENAULT KANGOO державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. Від удару? за поясненнями ОСОБА_3 , його розвернуло на слизькій дорозі в бік обочини, що призвело до зіткнення авто з автомобілем, що стояв на обочині. Згідно доповнень, в його авто врізалось авто RENAULT LOGAN, яким керував ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 зазнав удару в ліву бокову частину від чого автомобіль RENAULT MEGANE було скинуто в кювет.

Крім того, на схемі ДТП, що додана до протоколу, зображено чотири автомобілі, в рапорті за результатами відпрацювання, зазначено, що складено адміністративний протокол, та під час прибуття СРПП на місце події було встановлено, що на автодорозі Київ-Юнакіївка - Нова Басань поблизу села Нова Басань сталося ДТП за участю автомобілів RENAULT KANGOO, RENAULT LOGAN, RENAULT MEGANE та НІСАН Х-ТРАІЛ. На водія ОСОБА_4 та водія ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП. Учасниками події визначено всі чотири водія (а.с. 4 матеріалів адміністративної справи № 3/729/403/24), у додатку до схеми вказано належність автомобілів, які є учасниками ДТП та виявлені механічні пошкодження у RENAULT MEGANE ліва частина та передня частина автомобіля.

Дані про пошкодження транспортних засобів підтвердили всі учасники ДТП, в тому числі і ОСОБА_2 , будь-яких застережень учасниками ДТП не вказано, як не вказано незгоди з виявленими пошкодженнями.

Разом з тим, судом першої інстанції не було належним чином було досліджено матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а саме пояснення надані учасниками дорожньо-транспортної пригоди, які є послідовними і узгоджуються між собою, а також схему дорожньо-транспортної пригоди, в якій учасниками були чотири транспортні засоби.

Доказів того, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 05.01.2024, винним є інший учасник цієї пригоди матеріали справи не містять і учасниками справи не надано.

Відповідно до постанови від 23.01.2024 Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за обставинами якої 05.01.2024 о 18 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Юнакіївка - Нова Басань водій автомобіля ОСОБА_4 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу самостійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб реагувати на її зміну, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 та 2.3 б ПДР України.

Протоколи про адміністративне правопорушення були складені на двох учасників ДТП - ОСОБА_2 та іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди – ОСОБА_4 , щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Як встановлено судом, транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди не були забезпечені полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і позивач ОСОБА_1 не звертався до МТСБУ із заявою про настання страхового випадку для отримання відшкодування.

Не ґрунтується на нормах права і висновок суду першої інстанції, щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, враховуючи наступне.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом N 1961-IV, "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - ТЗ, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Таким чином, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 8 т. 1) і він не звертався з заявою про відшкодування коди, завданої ДТП, до МТСБУ, відповідно до чинного законодавства він звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не мав страхового полісу і відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується даними про перевірку чинності полісу (а.с. 115 т. 1), тому така шкода підлягає вирішенню судом на загальних підставах, передбаченими положеннями ЦК України.

Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом враховано та не заперечується учасниками справи, що транспортний засіб RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на час розгляду справи був відчужений ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7296/24/1/008546 від 28.08.2024 та договору комісії № 7296/24/1/008546 від 27.08.2024 (а.с. 72-74 т. 2), у зв`язку з чим підстави для отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування від МТСБУ відсутні, оскільки обов`язки потерпілого визначені статтями 33 та 33-1 Закону.

Так, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (пункт 33.3. статті 33 Закону).

З урахуванням встановлених обставин та визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність права вимоги позивача саме до ОСОБА_2 та те, що він є неналежним відповідачем у справі, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини.

Визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

За матеріалами справи, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.01.2024, транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Згідно висновку експерта № 2115 від 17.02.2024 автотоварознавчого дослідження, проведеного за замовленням ОСОБА_1 до звернення до суду з цим позовом, ринкова вартість транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки складає 169603,66 грн. Вартість відновлювального ремонту ТЗ RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП, що мала місце 12.08.2022, на дату проведення розрахунків складає 302467,65 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику ОСОБА_1 ТЗ RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки року складає 169603,66 грн. Вартість пошкодженого (після ДТП) автомобіля RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату ДТП, що відбулося 05.01.2024, складає 22361,76 грн (а.с. 20-58 т. 1).

Оскільки цивільно-правова відповідальність ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди 05.01.2024 не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір завданої внаслідок пошкодження автомобіля, належного позивачу, шкоди, що підлягала відшкодуванню власнику, становить 147241,90 грн, що є різницею між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (169603,66 грн – 22361,76 грн), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Відповідачем ОСОБА_2 та його представником не надано належних і допустимих доказів на спростування вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 ушкодженням належного йому транспортного засобу, яка визначена на підставі висновку експерта № 2115 від 17.02.2024 автотоварознавчого дослідження.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Разом з тим, під час розгляду справи апеляційним судом, за клопотанням представника ОСОБА_2 – адвоката Дідика В.В. у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику, внаслідок пошкодження транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 05.01.2024.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1036/25-24 від 23.12.2025 вартість матеріального збитку, завданого власнику, внаслідок пошкодження транспортного засобу RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 05.01.2024, складає 169916,00 грн (а.с. 77-92 т. 2).

Проте, представником ОСОБА_2 – адвокатом Дідиком В.В. було подано клопотання, в якому просить висновок за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 1036/25-24 від 23.12.2025 визнати таким, що викликає сумнів з приводу достовірності. В обґрунтування посилається, що експерт, який складав вказаний висновок, зазначив, що висновок експерта № 2115 від 17.02.2024 автотоварознавчого дослідження, який міститься в матеріалах справи, був покладений в основу та в цілому у його висновок від 23.12.2025.

Разом з тим, відповідачем не надано і суду апеляційної інстанції посилання на наявність доказів, які спростовують визначений позивачем розмір майнової шкоди, який заявлений у позові, оскільки проведеною експертизою за клопотанням представника ОСОБА_2 – адвокатом Дідиком В.В. було встановлено ринкову вартість автомобіля в бік збільшення на 312,34 грн.

Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 4 ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги не змінювались, а тому апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 169603,66 грн та понесених витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6000,00 грн.

Встановивши, що транспортному засобу позивача спричинено пошкодження, чим завдано збитків, розмір яких підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження, позов пред`явлений до належного відповідача, оскільки цивільно-правова відповідальність ні позивача, ні відповідача, як власника транспортного засобу не застрахована, а позивач не звертався до МТСБУ за страховою виплатою, апеляційний суд приходить до висновку суд, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 147241,90 грн як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також 6000,00 грн у відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження (а.с. 18 т. 1).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини справи, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК задоволення позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», проте судовий збір під час звернення до суду першої інстанції з позовом позивачем сплачений не був.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2544,06 грн (а.с. 172 т. 1).

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог на суму 147241,90 грн матеріальної шкоди та 6000,00 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, всього 153241,90 грн, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, зокрема, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1532,41 на користь держави за розгляд справи у суді першої інстанції і на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2213,33 грн за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2025 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 147241,90 грн та витрати, понесені на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1532,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2213,33 грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживанняа: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 20.03.2026.

Головуючий Судді: