Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №520/13149/16-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2196/26

Справа № 520/13149/16-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2025 року,

за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суб`єкт оскарження: начальник Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер Віта Валеріївна, заінтересована особа, стягувач ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суб`єкт оскарження: начальник Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер В.В., заінтересована особа, стягувач ОСОБА_2 , в обґрунтування якої зазначив, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа № 520/13149/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Київським районним судом міста Одеси 18.04.2017 року ухвалено рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частки заробітку доходу щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року, рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2017 року змінено в частин розміру частки аліментів. Стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 12 квітня 2018 року Верховним Судом ухвалено постанову, якою рішення апеляційного суду Одеська області від 23 листопада 2017 року в частині визначення мінімального розмір стягнутих аліментів змінено, викладено друге речення резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття».

На виконання рішення апеляційного суду Одеської області, Київським районним судом міста Одеси 29 грудня 2017 року видано виконавчий лист № 520/13149/16-ц стосовно боржника ОСОБА_1 , на підставі якого за зверненням стягувача, Другим Київським відділом державної виконавчої міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 18 січня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55559127.

Заявник зазначає, що 06.08.2025 року скаржник звернувся на адресу Київського відділу ДВС із заявою про розрахунок заборгованості станом на 01.08.2025 року.

11.08.2025 року о 19 год. 48 хв. на електронну адресу скаржника був направлений розрахунок заборгованості по аліментам станом на 01.08.2025 року, складений заступником начальника Київського відділу ДВС, відповідно до якого заборгованість на зазначену дату складає 108379,18 грн.

ОСОБА_1 із складеним розрахунком заборгованості не погоджується, вважає його помилковим, передчасним та таким, що не враховує дійсних обставин виконавчого провадження та проведених в його рамках фактичних розрахунків, а відповідно є протиправним.

ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірним розрахунок заборгованості по аліментах від 11.08.2025 року, складений заступником начальника Київського відділу Державной виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Фішер B.В. в рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року; скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 11.08.2025 року, складений заступником начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Фішер В.В. рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року; зобов?язати відповідальну особу Київського відділу Державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), провести розрахунок заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням наявних в матеріалах виконавчого провадження фактичних даних.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 29 жовтня 2025 року провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суб`єкт оскарження: начальник Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер Віта Валеріївна, закрив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду скарги, оскаржуваний розрахунок заборгованості скасований та складено новий розрахунок, а тому суд позбавлений можливості реалізувати повноваження, передбачені частиною другою статті 451 ЦПК України, та скасувати оскаржувані рішення, що є передумовою для оцінки правомірності дій або бездіяльності виконавця. При таких обставинах, враховуючи, що на даний час відсутній предмет спору у справі,суд вважав за необхідне провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , закрити.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського районного суду від 29.10.25 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідно доводів скаржника чітко вбачається, що заборгованість стала можливою у зв`язку з порушенням допущеним виконавцем, що призвело до безпідставного нарахування заборгованості. Крім того, судом не надано належної оцінки висновкам Верховного суду про те, що у боржника, хоч і наявна заборгованість зі сплати аліментів, проте ця заборгованість утворилася не з його вини, а першочергово з вини державного виконавця, вжиття санкцій щодо боржника не можливо вважати справедливими. Зазначає, що відповідно до вимоги суду в судове засідання відповідач повинен був надати першочерговий розрахунок заборгованості, якого зі слів заступника начальника відділу у матеріалах провадження немає. Однак до суду був наданий інший розрахунок, який не відповідає дійсності.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 03.12.2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив начальнику Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 04.12.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 04.12.2025 року та 13.11.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 13.12.2025 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Від Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що на виконання протокольної ухвали суду від 09.10.2025 відділом разом із клопотанням від 23.10.2025 надано чітку скан-копію розрахунку який був до грудня 2019, а саме: розрахунок боргу ОСОБА_1 від 27.03.2018 року, який містився в матеріалах справи, а також додаткові пояснення. З вищевказаним розрахунком (від 27.03.2018 року), як і з усіма наступними, ОСОБА_1 ознайомився, в тому числі, у дати 10.10.2019, 26.04.2021 та також під час розгляду даної справи (шляхом перегляду її матеріалів в паперовому/електронному вигляді). У зв`язку з виявленням арифметичної помилки в розрахунку заборгованості від 20.04.2023 (наступному, після 03.03.2021) цей розрахунок, а також усі наступні, зокрема й той, що оскаржувався ОСОБА_1 (від 11.08.2025) - скасовані постановою начальника відділу. 16.09.2025 року складено новий (виправлений) розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 01.03.2021 (з урахуванням боргу за попередніми розрахунками) по 26.07.2025 (досягнення дитиною повноліття). Таким чином, зважаючи на той факт, що з розрахунками боргу станом на 03.03.2021 ОСОБА_1 погодився (оскільки отримав відповідні розрахунки як за місцем роботи, так і під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 26.04.2021 й не оскаржував їх, здійснюючи в подальшому часткове погашення боргу), а розрахунок від 11.08.2025 скасовано, - спір між сторонами в межах провадження № 4-с/947/46/25 на момент постановлення ухвали Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2025 року був відсутній. Жодних заперечень щодо неправильності/неповноти (неврахування певних оплат тощо) розрахунку виконавця відділу від 16.09.2025 року - боржником в судовому засіданні (у тому числі, шляхом уточнення скарги / подання нової) - не зазначено/не подано.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) судові повістки-повідомлення отримали 17.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином 26.01.2026 року, у відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду скарги, оскаржуваний розрахунок заборгованості скасований та складено новий розрахунок, а тому суд позбавлений можливості реалізувати повноваження, передбачені частиною другою статті 451 ЦПК України, та скасувати оскаржувані рішення, що є передумовою для оцінки правомірності дій або бездіяльності виконавця. При таких обставинах, враховуючи, що на даний час відсутній предмет спору у справі,суд вважав за необхідне провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , закрити.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, в редакції на час звернення зі скаргою, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського рацонного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року, по справі № 520/13149/16, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2016 року до досягнення нею повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року змінено в частині розміру частки аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд постановою від 12.04.2018 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в частині визначення мінімального розміру стягнутих аліментів змінив, виклав друге речення резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття». В решті рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельським З.А. від 18.01.2018 року відкрито виконавче провадження № 55559127 з примусового виконання виконавчого листа № 250/13149/16-ц, виданого 29.12.2017 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного заступником начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. від 11.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 01.08.2023 року по 11.08.2025 року становить 108379,18 грн.

Звертаючись до суду зі скаргою скаржник просив визнати неправомірним розрахунок заборгованості по аліментах від 11.08.2025 року, складений заступником начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. в рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року; скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 11.08.2025 року та зобов`язати відповідальну особу Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), провести розрахунок заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням наявних в матеріалах виконавчого провадження фактичних даних, в обґрунтування зазначивши про невідповідність оскаржуваного розрахунку заборгованості матеріалам справи, а саме автоматизованій системі виконавчих проваджень, так відсутня інформація про проведення розрахунків по аліментах під час роботи скаржника у АТ «Альфа банк», АТ «Укрзалізниця». В розрахунку не зазначено як розподілялись кошти, які сплачувались скаржником щомісячно на рахунок виконавчої служби у період з серпня 2023 року по липень 2025 року.

Під час розгляду скарги в суді першої інстанції постановою начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Саламахою В.В. про перевірку виконавчого провадження № 55559127 від 16.09.2025 року скасовано розрахунок заборгованості по аліментам від 20.04.2023 року, розрахунок заборгованості по аліментам від 31.07.2023 року, розрахунок заборгованості по аліментам від 11.08.2025 року та зобов`язано заступника начальника Фішер В.В. провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на повне та фактичне виконання виконавчого листа № 250/13149/16-ц, виданого 29.12.2017 року Київським районним судом м. Одеси, а саме скласти розрахунок заборгованості ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки.

В постанові зазначається, що під час перевірки матеріалів виконавчого провадження № 55559127 виявлено описку в розрахунку заборгованості по аліментам від 20.04.2023 року, а саме допущено описку у розмірі попереднього боргу, замість 141005,78 грн зазначено 144664,46 грн, у зв`язку з чим допущено збільшення загальної суми заборгованості по аліментам на 3658,68 грн.

16.09.2025 року заступником начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. складено розрахунок заборгованості по аліментам в якому зазначено, що станом на 16.09.2025 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 складає 104720,50 грн.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки оскаржуваний розрахунок заборгованості скасований та складено новий розрахунок.

У статті 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

З урахуванням викладеного неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20(провадження № 61-3438сво21) зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження по справі в частині скарги про визнання неправомірним розрахунку заборгованості по аліментах від 11.08.2025 року в рамках виконавчого провадження № 55559127 від 18.01.2018 року та його скасування, оскільки на момент розгляду скарги, оскаржуваний розрахунок заборгованості по аліментам від 11.08.2025 року скасований начальникомКиївського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Саламахою В.В. про перевірку виконавчого провадження, тому вказане є підставою для закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.

Разом із тим, апеляційний суд вважає, що ухвала суду в частині закриття провадження у справі про зобов`язання Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) провести розрахунок заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження № 55559127 підлягає скасуванню, оскільки скаржником в скарзі зазначалось про невідповідність оскаржуваного розрахунку заборгованості матеріалам справи, а саме автоматизованій системі виконавчих проваджень, оскільки відсутня інформація про проведення розрахунків по аліментах під час роботи скаржника у АТ «Альфа банк», АТ «Укрзалізниця». В розрахунку не зазначено як розподілялись кошти, які сплачувались скаржником щомісячно на рахунок виконавчої служби у період з серпня 2023 року по липень 2025 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.09.2025 року Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надано розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_1 станом на 16.09.2025 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначав про незгоду з наданим у вересні 2025 року виконавцем розрахунком заборгованості по аліментам.

З протоколу судового засідання від 09.10.2025 року вбачається, що судом в судовому засіданні оголошена перерва та зобов`язано представника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надати розрахунок заборгованості по аліментам, який був до грудня 2019 року.

23.10.2025 року представником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надано суду розрахунок заборгованості по аліментам станом на 27.03.2018 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що існує спір щодо розміру заборгованості за аліментами, що свідчить про наявність неврегульованих питань, при наявності спору, суд повинен був вирішити це питання.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає що наданий суду іншій розрахунок заборгованості не відповідає дійсності.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами залишилися неврегульовані питання, а тому відсутні підстави для закриття провадження у вказаній вище частині скарги за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2025 року в частині закриття провадження у справі про зобов`язання Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) провести розрахунок заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження № 55559127 та в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2025 року в частині закриття провадження у справі про зобов`язання Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) провести розрахунок заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження № 55559127 скасувати в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко