Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №521/1361/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/715/26

Номер справи місцевого суду: 521/1361/25

Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження

постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року

встановив:

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без конфіскації транспортного засобу. Вирішено питання щодо судового збору.

18 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням тієї обставини, що на підставі постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року у справі №504/2321/24 апелянта притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Однак, це судове рішення змінено постановою Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року в частині накладеного стягнення, шляхом виключення з резолютивної частини постанови суду рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік. Враховуючи, що постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви захисника апелянта, адвоката Чайки В.О. про перегляд оскаржуваної постанови за нововиявленими обставинами та рекомендовано звернутися з апеляційною скаргою, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Апеляційний суд перевіривши матеріали справи вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, задоволенню не підлягає, а подану апеляційну скаргу, потрібно повернути особі, що її подала, з огляду на таке.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, чи, зокрема її захисником.

Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами потрібно вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта.

Так, оскаржувана постанова прийнята Малиновським районним судом м. Одеси 19 березня 2025 року, тому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду закінчився 31 березня 2025 року.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні в якому судом прийнято оскаржувану постанову (19 березня 2025 року), водночас напередодні судового засідання, а саме 18 березня 2025 року з посиланням на номер судової справи, вказівку про дату та час розгляду справи, ОСОБА_1 звертався із заявою про зупинення розгляду справи (а.с. 13-22).

З викладеного вище убачається, що апелянт був достеменно обізнаний про наявність у провадженні вказаної вище справи, а також про дату та час судового засідання.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року надіслано судом: 19.03.2025, зареєстровано: 20.03.2025, забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.

Отже, у продовж строку на апеляційне оскарження, оскаржувана постанова суду була опублікована у загальному доступі, що надавало апелянту можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи упродовж 23 жовтня 2025 року - 16 січня 2026 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Чайка В.О. тричі звертався до місцевого суду із заявами про перегляд Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року за нововиявленими обставинами.

Вказане свідчить про наявність сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для подання апеляційної скарги на вказану вище постанову суду в межах встановленого законом строку.

Разом з цим, з апеляційною скаргою вперше ОСОБА_1 звернувся до суду лише 29 січня 2026 року, тобто з пропуском, встановленого статтею 294 КУпАП, строку на апеляційне оскарження, який складає 304 дні.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Обставини, якими наразі апелянт обґрунтовує заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням в частині накладення стягнення.

Докази того, що ОСОБА_1 мав перешкоди об`єктивного характеру у поданні апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять.

Отже, апеляційним судом не встановлено наявність у апелянта непереборних обставин для подання нею на вказане вище судове рішення апеляційної скарги, у встановлений законом строк.

З огляду на викладене вище, апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року, а тому у задоволенні заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко