Окрема думка від 16 березня 2026 р. у справі №138/1945/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/1945/25

Провадження № 22-ц/801/600/2026

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Сало Т. Б.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Вінницького апеляційного суду Сала Т.Б. щодо постанови Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року

17 березня 2026 рокуСправа № 138/1945/25м. Вінниця

У провадженні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка до смерті проживала по АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру.

Позивач вказувала, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_3 зробила на її ім`я заповіт, яким все своє майно заповіла їй. Спадкоємцем за законом, крім неї, є племінниця померлої ОСОБА_2 , яка подала до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

10 липня 2025 року позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено по тій причині, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. Підставою пропуску позивачем вказаного строку стало те, що вона є опікуном особи з інвалідністю з дитинства першої групи «А» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає на стійке психічне захворювання і потребує постійного стороннього догляду. У весняний період хвороба загострюється і залишити її без догляду не можливо навіть на незначний проміжок часу. Підмінити позивача було нікому. У подальшому у період з 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року позивач перебувала на лікуванні, а тому не мала змоги фізично з`явитись до нотаріальної контори.

Відтак позивач просила суд визнати причину пропуску нею строку для прийняття спадщини поважною і визначити їй додатковий для прийняття спадщини.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 терміном один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Доводи скарги зводилися до того, що позивачем на підтвердження факту ухилення відповідача від утримання та догляду спадкодавиці не надано жодного доказу, а тому суд не мав брати до уваги ці пояснення позивача. Саме вона понесла витрати на поховання, а твердження позивача про те, що її вигнали не відповідають дійсності. Позивачем не надано доказів того, які у неї були перешкоди у зверненні до нотаріуса у період з 21 листопада 2024 року по 15 травня 2025 року, а лише надано докази лікування у період з 21 листопада 2024 року по 15 травня 2025 року. Судом невірно надано оцінку виписці з амбулаторної карти хворого. Твердження позивача про те, що вона не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини через догляд за іншою особою, не відповідають дійсності. Позивач вказує, що лише вона і її дочка допомагали спадкодавиці, тобто вона визнала той факт, що має доньку, яка проживає з нею, а відтак позивач могла поїхати до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач міг викликати нотаріуса додому, оскільки такі послуги надаються. Суд невірно трактував та застосував норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 ..

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

У постанові апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не довела поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Не можу погодитися із вказаним висновком апеляційного суду та вважаю за необхідне викласти окрему думку у даній справі у відповідності до ч.3 ст.35 ЦПК України.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81618517 від 23 червня 2025 року, ОСОБА_3 залишила заповіт, відповідно до якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6, 7).

12 березня 2025 року до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Серебрякової Ю.В. із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася племінниця спадкодавця ОСОБА_2 і в цей же день за її заявою було заведено спадкову справу №30/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.37-61).

10 липня 2025 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_1 (а.с.56 на звороті).

Листом приватного нотаріуса за №136/01-16 від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що вона вважається такою, що не прийняла спадщину, оскільки протягом шести місяців не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та не надала документів, які б свідчили про факти постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.8).

Позивачка стверджувала, що строк для подання заяви про прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, оскільки вона є опікуном особи з інвалідністю з дитинства першої групи «А» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає на стійке психічне захворювання і потребує постійного стороннього догляду. Залишити її без догляду не можливо навіть на незначний проміжок часу. Підмінити позивача було нікому. В подальшому у період з 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року позивач перебувала на лікуванні, а тому не мала змоги фізично з`явитись до нотаріальної контори.

Так, відповідно до довідки МСКЕ серії 10 ААА №669744 від 29 листопада 2011 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І «А» групи з дитинства, безтерміново. Потребує постійної сторонньої допомоги та догляду (а.с.12).

Відповідно до рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року (справа №138/1071/14-ц), ОСОБА_4 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку і призначено її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення набрало законної сили 30 серпня 2014 року (а.с.13).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської РДА Вінницької області №186 від 10 листопада 2025 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні як одержувач державної допомоги на догляд особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, а саме ОСОБА_4 (особою з інвалідністю І групи) з 01 грудня 2013 року по 30 червня 2025 року (а.с.97).

Згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №599675, ОСОБА_1 має захворювання L86 та М42.10 та проходить лікування з 15 травня і по день формування виписки, тобто по 26 травня 2025 року (а.с.11).

Відповідно до довідки КНП «Могилів-Подільський МЦПМСД» від 26 травня 2025 року, ОСОБА_1 з 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року перебувала на амбулаторному лікуванні, діагноз М42.10 (а.с.14).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20)).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі №756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Враховуючи обставини даної справи, зважаючи на недовготривалий термін пропуску строку для прийняття спадщини та звернення до суду за захистом своїх прав позивачем, зважаючи на волевиявлення спадкодавця та реалізації її волі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як спадкоємець за заповітом має право на визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Вважаю, що визначення позивачу ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, додаткового строку для прийняття спадщини в один місяць є легітимним, оскільки у ОСОБА_1 існували поважні причини, які унеможливлювали подання нею, як спадкоємцем, заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття, а встановлення такого додаткового строку передбачено положеннями чинного законодавства і враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Суд першої інстанції оцінив у сукупності усі обставини, які унеможливили вчасне подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.

При вирішенні поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини суд має оцінювати не абстракту можливість, а реальні обставини життя позивача. У даному випадку, опіка над недієздатною особою та хвороба у визначальний період (припала на закінчення строку для прийняття спадщини) утворили об`єктивні та непереборні труднощі у вчасному прийнятті спадщини.

При цьому, з оскаржуваного рішення суду слідує, що суд відхилив доводи ОСОБА_2 , які лягли в основу її заперечень щодо вимоги позову, і такі доводи знову відтворені в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначала про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення взяв до уваги завідомо неправдиві твердження позивача з приводу того, що нібито відповідачка протягом чотирьох років ухилялася від допомоги спадкодавиці, хоча проживала поряд , а оскільки факту ухилення відповідача від утримання та догляду спадкодавиці не підтверджений, суд не мав брати до уваги ці пояснення позивача.

Із оскаржуваного рішення суду слідує, що факт ухилення ОСОБА_2 від допомоги спадкодавиці не ліг в основу висновку суду про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

В оскаржуваному рішенні суду зазначено, що 28 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на письмові пояснення сторони відповідача, у якій, зокрема, зазначено, що відповідач протягом останніх 4 років самоусунулась від матеріальної та моральної допомоги своїй тітці, однак згадала про неї після відкриття спадщини. Протягом останніх 4 років саме позивач надавала померлій усю необхідну допомогу, внаслідок чого ОСОБА_3 виразила свою подяку у виді заповіту на належне їй майно.

За змістом п. 1, 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України, в описовій частині рішення зазначаються стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача , а також заяви і клопотання, що і було зроблено судом першої інстанції.

Як стверджує ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, судом надано невірну оцінку виписці з амбулаторної карти хворого, адже діагноз позивача був легким та не потребував госпіталізації на стаціонар, а тому позивачка могла піти і написати заяву про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, відхиляючи вказані заперечення ОСОБА_2 зазначив, що суд не наділений спеціальними знанням для того, щоб з`ясувати можливість чи неможливість позивача подати особисто заяву про прийняття спадщини внаслідок своєї хвороби, і вказаний висновок не спростований скаржником в апеляційній скарзі.

Скаржник зазначала про те, що відповідно до наданих позивачем доказів, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 15 травня по 26 травня 2025 року, тоді як докази наявності в останньої перешкод у зверненні до нотаріуса до 15 травня у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції, крім перебування ОСОБА_1 на лікуванні у вказаний період, взяв до уваги також ту обставину, що вона з 2014 року здійснює постійний догляд за недієздатною особою, опікуном якої вона є згідно рішення суду, що в свою чергу вимагає постійного догляду в повсякденному житті над особою, що її потребує, через неможливість подбати про себе.

ОСОБА_2 вказує, що і ОСОБА_1 , і її представник зазначили про те, що саме позивачка зі своєю дочкою доглядала та допомагала спадкодавиці, тобто ОСОБА_1 мала змогу залишити опіку та допомагати спадкодавиці, однак, чомусь подати заяву до нотаріуса не мала.

Однак, зі змісту наданих позивачем та її представником пояснень не вбачається встановити період, протягом якого дочка ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю допомагала померлій ОСОБА_3 , її місцезнаходження (проживання) та ступінь її участі у житті своєї матері.

Визначаючи ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини суд першої інстанції в основу рішення правильно взяв свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Як принцип спадкового права свобода заповіту включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Спадкування за заповітом має безумовний пріоритет, оскільки є прямим вираженням волі спадкодавця, яка охороняється законом. Спадкування за законом застосовується лише за відсутності заповіту, тобто має субсидіарний характер. Суд, в свою чергу, повинен забезпечити максимальну реалізацію волі спадкодавця, що і було зроблено судом першої інстанції у даній справі.

Дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду апеляційної інстанції, яким ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини, є законним та обґрунтованим, а тому підлягало залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовували правильність висновків суду.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т.Б. Сало