Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №128/1328/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1328/25

Провадження № 22-ц/801/752/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокуСправа № 128/1328/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 128/1328/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12.01.2026, ухвалене у складі судді Бондаренко О.І. в приміщенні суду м. Вінниця, повний текст рішення складено 13.01.2026, -

в с т а н о в и в :

16.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 2.11.2023 у справі № 128/4450/23 до однієї тисячі гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 2.11.2023 Вінницьким районним судом Вінницької області по справі № 128/4450/23 видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що розмір аліментів, визначений судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області 2.11.2023 у справі №128/4450/23 слід зменшити, оскільки погіршився матеріальний стан ОСОБА_1 та змінився його сімейний стан.

Зазначає, що під час перебуванні у шлюбі з ОСОБА_3 у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.11.2019 їх шлюб було розірвано на підставі рішення суду, на протязі п`яти останніх років, після розірвання шлюбу їх діти проживають з позивачем, а саме: донька на постійній основі, а син, весь вільний після навчання час, всі вихідні дні, свята, шкільні канікули, онлайн заняття та карантин, який був пов`язаний з пандемією. Відповідач надала суду недостовірну інформацію, оскільки повідомила, що син проживає з нею та перебуває на її утриманні, а боржник не бере участь у його забезпеченні. Син проживає, як із позивачем так і з відповідачем та повністю ним утримується. Донька ОСОБА_5 з 20.07.2021 по 2024 рік була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де позивачем здійснювалася оплата вартості за надання освітньої послуги в розмірі 16000 грн в рік, таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн. Крім того, донька в 2024 році стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ним також здійснюється оплата повної вартості за надання освітньої послуги в розмірі 22000 грн в рік, проте, дана оплата є значно більшою чим в попередні роки.

На утриманні позивача також перебуває його непрацездатна мати ОСОБА_7 , яка є пенсіонеркою за вислугою років, має невеликий розмір пенсії, він забезпечує свою матір всіма необхідними продуктами харчування, речами, коштами на комунальні послуги, лікування, купує ліки.

Позивач працює на посаді керівника регіонального відділу продажу ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» його заробітна плата в середньому становить 24 тис грн, проте за цей час, з моменту постановлення наказу про стягнення аліментів і до дня подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів, його заробітна плата зменшилася майже в двічі, в зв`язку із зменшенням виробництва, вказана обставина не існувала на момент винесення судового наказу.

На утриманні позивача перебуває молодший син, незважаючи на те, що відповідач стягує з нього аліменти. Позивач забезпечує сина всім необхідним: одягом, взуттям, поповнення телефонних рахунків, проїзд, кошти на повсякденні витрати, були придбані для сина дорого вартісні речі: мобільний телефон, планшет, телевізор, комп`ютер.

Позивач зазначає, що в нього змінився сімейний стан, він створив іншу сім`ю та у них народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тому він повністю забезпечує свою сім`ю та малолітнього сина від новоствореного шлюбу.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 12.01.2026 позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 2.11.2023 у справі № 128/4450/23. Ухвалено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу (вх № 1790/26 від 12.02.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог

Основними доводами апеляційної скарги є те, що оскаржуване рішення не відповідає інтересам неповнолітнього сина сторін, який постійно проживає та перебуває на забезпеченні відповідача; суд першої інстанції не перевірив загальний майновий стан позивача, дійсне погіршення його майнового становища, а також не врахував, що повнолітня дочка сторін не перебуває на утриманні відповідача, а проживає у квартирі, в якій належить ій частка у праві власності; суд першої інстанції допустив тривалий розгляд справи, чим порушив норми процесуального права.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів : (1) копію виписки про рух коштів по картці monobank ОСОБА_4 за період з 1.01.2025 по 31.12.2025; (2) копію довідки про навчання в Аграноміченському ліцеї від 10.02.2026 за № 01-41/86; (3) копії видаткових накладних на продукти харчування; (4) копію платіжної інструкції на оплату оператора мобільного зв`язку для сина; (5) копії витрат побутового призначення з магазину «Blisk»; (6) копію декларації про вибір лікаря; (7) копію фіскального чеку на придбання мобільного телефона сину; (8) копію квитанції витрат на медичні послуги; (9) копію довідки від класного керівника /а. с. 133-183/.

26.02.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 2388) ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Також ОСОБА_1 подано заперечення (вх № 2387 від 26.02.2026) на клопотання про долучення доказів.

У постановах ВС від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 та від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц вказано, що: відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

У постанові ВС від 16.11.2023 року у справі № 757/19682/18-ц зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Ознайомившись із клопотання про долучення до матеріалів справи доказів колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Крім того, як зазначила апелянт у судовому засіданні дані докази нею подані на підтвердження факту використання нею аліментів за призначенням та в інтересах дитини, що виходить за межі предмету доказування.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Під час перебуванні ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_3 у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 14-15/.

18.11.2019 шлюб сторін було розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/27677/19 /а. с. 12-13/.

2.11.2023 Вінницьким районним судом Вінницької області по справі № 128/4450/23 видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття /а. с. 17-18/.

Донька ОСОБА_9 з 20.07.2021 по 2024 була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де ним здійснювалася повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 16000 грн., в рік, таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн, дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме договором про надання платної освітньої послуги № 64 від 20.07.2021 та квитанціями про оплату /а. с. 31-34/.

Донька ОСОБА_9 в 2024 році стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ним також здійснюється повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 22000 грн. в рік, проте, дана оплата є значно більшою, чим в попередні роки, дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме договором №15/10 з 12.08.2024 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців та квитанціями про оплату /а. с. 35-38/.

Мати позивача ОСОБА_7 є пенсіонеркою за вислугою років, отримує пенсію, яка за 2024 рік була від 2558 грн. до 3186 грн.; мати має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, у зв`язку з чим проходить стаціонарне лікування за призначенням лікаря 2 рази на рік /а. с. 41-44/.

ОСОБА_1 8.10.2023 одружився з ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 та у них народився син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а. с. 16, 19/.

ОСОБА_1 працює на посаді керівника регіонального відділу продажу, що підтверджується довідкою про доходи № 1092 від 15.10.2024 виданої ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» та його заробітна плата відповідно до вказаної довідки в середньому становить 24 тис. 500 грн. на місяць /а. с. 27-28/.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи та помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року в справі № 303/369/20, провадження № 61-17250св20).

Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дитини, а отже не тільки відповідач, але й позивач зобов`язаний утримувати свого малолітнього сина.

У постанові ВС від 22.08.2022 № 712/6313/21 зазначено, що ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні справи суд першої інстанції вірно враховував норми ст. ч.3 ст. 181 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки суд не може змінювати спосіб стягнення аліментів з частки від заробітку позивача на тверду грошову суму.

У даній справі позивач фактичними підставами позовних вимог про зменшення розміру аліментів зазначає :

(1) погіршення матеріального стану (зменшення розміру доходів, здійснення ним оплати вартості навчання повнолітньої доньки, перебування на його утриманні непрацездатної матері та дружини, яка перебуває в декретній відпустці);

(2) зміна сімейного стану (перебування його в іншому зареєстрованому шлюбі з 8.10.2023 та народження сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який перебуває на утриманні позивача).

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги те, що позивачем доведено, що розмір його доходу на час звернення до суду з позовом становить 24500 грн щомісячно /а. с. 28/, тобто зменшився порівняно із тим, що існував на час видачі судового наказу 2.11.2023 Вінницьким районним судом Вінницької області по справі № 128/4450/23 про стягнення аліментів /а.с. 27, 54 тис грн щомісячно/.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив загальний майновий стан позивача, дійсне погіршення його майнового становища, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсного розміру доходу позивача. Клопотання про витребування відомостей про доходи позивача, виписки з банківських рахунків відповідач не заявляла в суді.

Крім того, з часу видачі судового наказу в позивача народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на його утриманні.

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів (постанова ВС від 22.07.2024 по справі № 688/4308/23).

Зменшуючи розмір аліментів від доходу позивача з частки на 1/8, суд першої інстанції не мотивував належним чином свої висновки та не врахував те, що позивачем не доведено перебування на його утриманні непрацездатної матері та дружини, не надано доказів, що його дружина ОСОБА_12 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, що такі витрати є регулярними.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, позивачем доведено здійснення витрат на оплату навчання повнолітньої дочки /а. с. 35-38/, що відповідачем не заперечується.

Разом з тим, витрати на навчання дітей, після досягнення ними повноліття покладаються на обох батьків незалежно від того, з ким із них проживає дитина (постанова ВС від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16). У судовому засіданні апеляційного суду сторони визнали, що позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Також сторонами визнано той факт, що повнолітня донька сторін працевлаштована та має власний дохід.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідач не за цільовим призначенням витрачає аліменти, які сплачує позивач, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки у відповідності до статей 77, 81 ЦПК України не були доведені належними доказами.

Відповідно до вимог статті 186 СК України контроль за цільовим використанням аліментних платежів за заявою платника аліментів або за власною ініціативою здійснює орган опіки та піклування.

Доказів на підтвердження нецільового використання аліментів позивач не надав.

Колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, вважає, що позовні вимоги є доведеними частково, а тому розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 2.11.2023 у справі № 128/4450/23, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зменшити з на 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12.01.2026 слід залишити без змін.

Згідно з пунктом 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив тривалий розгляд справи, чим порушив норми процесуального права, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави відповідно до статті 376 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12.01.2026 у даній справі змінити.

Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 2.11.2023 у справі №128/4450/23, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12.01.2026 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський