Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №130/1519/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/1519/25

Провадження № 22-ц/801/349/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа № 130/1519/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданої від імені ОСОБА_1 , на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Шепеля К. А. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У травні 2025 року ТОВ «Ейс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9621759 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 300 грн, порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 6 000 грн.

На виконання умов кредитного договору, 12 лютого 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 .

21 жовтня 2024 року між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 43 794,60 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 300 грн, по процентам – в розмірі 37 494,60 грн.

Враховуючи викладене, звернувшись в суд із даним позовом, ТОВ «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9621759 від 12 лютого 2024 року у вказаному розмірі, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Ейс» було задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-9621759 від 12 лютого 2024 у розмірі 43 794,60 грн, вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції встановив, що первісний кредитор перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 6 000 грн на її рахунок. Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 43 794,60 грн. Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору та на підставі ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідачки подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року строк на усунення недоліків апеляційної скарги було продовжено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що позивач, пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, ототожнив поняття «комісія» і «тіло кредиту». Так, п. 1.5 вищевказаного кредитного договору визначено, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 300 гривень.

Зі змісту позовних вимог слідує, що сума заборгованості за комісією за надання кредиту, визначена саме як заборгованість по тілу кредиту. Водночас стороною відповідача встановлено, що тіло кредиту становить 6 300 грн, з вимогами про стягнення комісії позивач не звертався, а тому підстави стягнення заборгованості за комісією не є предметом спору. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а відтак розрахунок відповідача про стягнення заборгованості за тілом в розмірі 6 300 грн є необґрунтованим.

Крім цього, оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту), тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за оформлення кредиту (за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору).

Визначений у договорі розмір денної відсоткової ставки у 2,47% прямо суперечить ЗУ «Про споживче кредитування», яким передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Водночас законом не конкретизовано який саме розмір денної відсоткової ставки має засовуватися.

Закон дає право тільки сторонам визначити розмір денної процентної ставки в діапазоні від 0 % до 1 %, проте суд не наділений повноваженням визначити розмір денної процентної ставки, тим більше на рівні максимально допустимого розміру в 1 %.

Натомість договір № 00-9621759 від 12 лютого 2024 року не містить істотної умови договору такої як розмір стандартної процентної ставки, оскільки пункт 1.4.1 договору є нікчемним як такий, що не відповідає вимогам закону.

З урахуванням нікчемності пункту договору, яким денна процентна ставка встановлена з порушеннями ЗУ «Про споживче кредитування», сторона відповідача вважає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

Згідно позовної заяви та наданих розрахунків заборгованості позивач нараховував проценти з 12 лютого 2024 по 21 жовтня 2024, що становить 253 днів.

З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 12 лютого 2024 року по 14 березня 2024 року – 15,0%, з 15 березня 2024 року по 25 квітня 2024 року – 14,5%, з 26 квітня 20.24 року по 13 червня 2024 року – 13,5%, 14 червня 2024 року по 21 жовтня 2024 року – 13,0 %.

Представник відповідача провів наступний контр-розрахунок заборгованості по процентам за обліковою ставкою НБУ:

78,69 грн в період з 12 лютого 2024 року по 14 березня 2024 року (6 000 грн (тіло кредиту) х 15,0 % річних / 366 дні в році х 32 днів).

99,84 грн в період з 15 березня 2024 року по 25 квітня 2024 року (6 000 грн (тіло кредиту) х 14,5 % річних / 366 дні в році х 42 днів).

108,44 грн в період з 26 квітня 2024 року по 13 червня 2024 року (6 000 грн (тіло кредиту) х 13,5 % річних / 366 дні в році х 49 днів).

277,05 грн в період з 14 червня 2024 року по 21 жовтня 2024 року (6 000 грн (тіло кредиту) х 13,0 % річних / 366 дні в році х 130 днів).

Отже, розмірі заборгованості по процентам визначений на рівні облікової ставки Національного банку України, становить 564,02 грн (78,69 грн + 99,84 грн + 108,44 грн + 277,05 грн.).

Таким чином, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6 564,02 грн (6 000 грн тіло кредиту + 564,02 грн відсотки за користування кредитом).

Визначений позивачем розмір заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 37 494,60 грн не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Сторона відповідача вважає, що розмір відсотків має бути зменшений виходячи з розрахунку, що визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, і саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

28 січня 2026 року представник позивача подав до апеляційного суду відзив, у якому у зв`язку із перерахуванням процентів відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» заявив про зменшення позовних вимог до 20 805 грн, з яких 6 300 грн – тіло кредиту, 14 505 грн – проценти.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 квітня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9621759 (а. с. 13-19):

1.1. Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000 (шість тисяч) гривень. Тип Кредиту – кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

1.3. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) «06» лютого 2025 р.

1.3.1. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «27» лютого 2024 р., та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дата(и) повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.20 цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за Договором по сплаті нарахованих процентів на Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.

1.4. Тип процентної ставки – фіксована.

1.4.1. Стандартна процента ставка складає 2,47(два цілих 47 сотих)% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,25(нуль цілих 25 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

1.5. За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 300.00 (триста гривень нуль копійок) грн.

1.5.1 Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення Кредиту.

1.6.1. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки та Комісії (у разі її наявності) дорівнює 2.5% (два цілих 5 десятих)

1.6.2. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Позичальником права на Знижену процентну ставку та Комісії (у разі її наявності) дорівнює 2.4% (два цілих 4 десятих).

2.8. Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: «12» лютого 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

4.2. Кредитодавець має право:

4.2.5. Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором із заміною кредитора у зобов`язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України (в т.ч. ч.1 ст.516 ЦКУ) без згоди Позичальника, а також обов`язково повідомити Позичальника про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома Позичальника такого факту.

5.2. Сплата процентів в Періодичну дату та чергові платежі після неї за користування кредитом здійснюється Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, зазначений в Розділі 8 цього Договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки Позичальника через РОS-термінал в Особистому кабінеті: не пізніше Дня повернення Кредиту (включно), за кожний строк користування кредитом, що становить кількість днів, визначену в п.1.3 цього Договору.

Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

На а. с. 20 довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , зазначену нею у договорі, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 30 жовтня 2024 року (а. с. 21-24), випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» на запит суду за клопотанням позивача (а. с. 73-74).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 00-9621759 її розмір станом на 21 жовтня 2024 року становить 43 794,60 грн, з яких 6 000 грн – тіло кредиту, 37 494,60 грн – проценти, 300 грн – комісія (а. с. 26-27).

24 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «Макс кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги відносно боржників ТОВ «Макс кредит», зокрема, відповідачки (а. с. 33-38).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 21102024-МК/Ейс від 24 жовтня 2024 року від ТОВ «Макс кредит» до позивача перейшло право вимоги до боржників на загальну суму заборгованості у розмірі 116 613 248,41 грн (а. с. 39).

На звороті а. с. 39-41 платіжні інструкції на виконання умов договору факторингу від 24 жовтня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 24 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 24 жовтня 2024 року від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 43 794,60 грн, з яких 6 300 грн – тіло кредиту, 37 494,60 грн – проценти (а. с. 42-43).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунок заборгованості.

Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не заперечує проти факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 000 грн апеляційний суд вважає доведеним повністю, а отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми з ОСОБА_1 .

Також доведеним суд вважає факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача.

Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нарахування комісії у розмірі 0,5 % від суми кредиту, що становить 300 грн, не суперечить закону.

Водночас суд бере до уваги доводи скаржника про те, що сума комісії не заявлялася до стягнення позивачем, а її включення до суми заборгованості за тілом кредиту є неправомірним, а тому доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині 300 грн тіла кредиту.

Також апеляційний суд не погоджується із розміром нарахованих кредитором відсотків за користування кредитом.

При цьому колегія суддів не бере до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки така подана із пропущенням процесуальних строків, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) – 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) – 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зі змісту пп. «а» п. 7 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про законотворчу діяльність» вбачається, що перехідні положення нормативно-правового акта – це порядок переходу від існуючого регулювання до регулювання, передбаченого нормативно-правовим актом.

Логічним слід вважати, що до укладення кредитного договору 12 лютого 2024 року відносини між ТОВ «Ейс» та відповідачкою жодним чином не регулювались, адже не існували, тому оскільки кредитний договір був укладений між сторонами після набрання 24 грудня 2023 року чинності змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки у розмірі 1 %, п. 17 Перехідних положень вказаного закону не підлягає застосуванню до зобов`язальних правовідносин, що склалися між ними.

Отже, передбачений у кредитному договорі від 12 лютого 2024 року розмір відсотків за користування кредитом у 2,47 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування».

Згідно із до п. 1.4.1. та п. 1.4.2. кредитного договору за користування кредитом передбачені відсотки у розмірі 0,25% за кожен день користування кредитом у перші 15 днів (дисконтний період) та у подальшому 2,47% за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування у 360 днів (п. 1.3 договору).

Як видно із розрахунків заборгованості, наданих позивачем, до стягнення заявлено заборгованість за договором станом на 21 жовтня 2024 року.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає перерахунку, виходячи із такого:

- з 12 лютого 2024 року по 26 лютого 2024 року – 6 000 грн х 0,25% х 15 днів = 225 грн;

- з 27 лютого 2024 року по 21 жовтня 2024 року – 6 000 грн х 1% х 238 днів = 14 505 грн.

З огляду на встановлене позов ТОВ «Ейс» підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 505 грн, з яких 6 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 505 грн – заборгованість за відсотками.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи відповідачки про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки такий порядок їх нарахування передбачений ст. 1048 ЦК України у випадку, якщо договором розмір процентів не встановлений взагалі. Натомість у договорі № 00-9621759 від 12 лютого 2024 року сторони розмір процентів обумовили, проте у розмірі вищому, ніж максимально дозволений законом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів враховує те, що позовні вимоги є взаємопов`язаними, а в резолютивній частині рішення має бути зазначено всі складові заборгованості, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 43,3% (20 505 грн х 100 х 47 378 грн), з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід пропорційно стягнути 1 048,90 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви та 3 031 грн понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 55,1% (20 505 грн х 100 х 37 230,58 грн (оспорювана сума) з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 слід пропорційно стягнути 1 701,80 грн сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця судового збору у розмірі 652,90 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданої від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-9621759 від 12 лютого 2024 року у розмірі 20 505 грн (двадцять тисяч п`ятсот п`ять грн), з яких з яких 6 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 505 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 3 031 грн (три тисячі тридцять одна грн) понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 652,90 грн (шістсот п`ятдесят дві грн 90 коп).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

О. С. Панасюк