Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №135/218/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/218/26

Провадження № 22-ц/801/840/2026

Категорія: 83

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривешко І. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокуСправа № 135/218/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 135/218/26 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,

за апеляційною скаргою Патраманського Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026, постановлену у складі судді Кривешко І.В. в приміщенні суду в м. Ладижин, -

в с т а н о в и в :

11.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, в якому просила : зняти арешт з 21/50 частини будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця ВДВС Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, Бодачевського Р.В., від 13.03.2008, б/н, та виключити запис про арешт запис про арешт цього майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який значиться за реєстраційним номером 6805979.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить 21/50 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, вона не може вільно розпорядитися належною їй частиною будинку, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 6805979 значиться, що на належну їй частку будинку накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження і підставою цього є постанова державного виконавця ВДВС Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області від 13.03.2008. 2.01.2026 відповідачем надано відповідь про відсутність виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 .. Враховуючи, що позивач не є стороною виконавчого провадження, вона вважає за необхідне звернутися до суду із позовною заявою про звільнення належного їй майна з-під арешту.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 відмовлено у відкритті провадження в справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Патраманський І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,подав апеляційну скаргу (вх. № 2303/26-вх від 24.02.2026), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не була ні учасником кримінального провадження розпочатого та завершеного за правилами КПК Україні, ні учасником виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на частину будинку; відносно неї не було і немає виконавчих проваджень, де вона була б боржником; (2) висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а арешт на майно було накладено з метою забезпечення виконання рішення суду, не відповідає фактичним обставинам справи та відповіді від 2.01.2026 Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення. Суд зазначив, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8.11.2019 у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Верховного Суду від 4.10.2023 у справі № 337/2402/22 зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, не відповідають фактичним обставин справи, оскільки такі відомості у справі відсутні, а висновки суду зроблені на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Висновки суду першої інстанції є передчасними та не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).

Ураховуючи вищезазначене, оскільки суд першої інстанції постановляючи ухвалу допустив порушення норм процесуального права, що свідчить про її помилковість, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19.03.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський