Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №138/1945/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/1945/25

Провадження № 22-ц/801/600/2026

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 рокуСправа № 138/1945/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Київською Т.Б., повне рішення складено 30 грудня 2025 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із цим позовом, в якому просила надати їй додатковий строк на один місяць з часу набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Покликалась на те, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_3 зробила на її ім`я заповіт, яким все своє майно заповіла їй, а 21 листопада 2024 року відкрилася спадщина у виді квартири АДРЕСА_1 .

10 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено, тому що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини.

Натомість таку заяву подала спадкоємниця за законом – племінниця ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Вона є опікункою особи з інвалідністю з дитинства першої групи «А» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає на стійке психічне захворювання і потребує постійного стороннього догляду. У весняний період хвороба загострюється і залишити її без догляду було не можливо навіть на незначний проміжок часу. З 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року ОСОБА_2 перебувала на лікуванні.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у позові.

Вказувала, що позивачка не надала доказів її ухилення від утримання та догляду спадкодавниці. Саме вона понесла витрати на поховання, а твердження позивачки про те, що її вигнали не відповідають дійсності. Позивачка не надала доказів щодо перешкоди у зверненні до нотаріуса у період з 21 листопада 2024 року по 15 травня 2025 року, а лише докази лікування у період з 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року. Судом невірно надано оцінку виписці з амбулаторної карти хворого. Твердження позивачки про те, що вона не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини через догляд за іншою особою, не відповідають дійсності, тому що сама ж ОСОБА_2 заявляла, що лише вона і її дочка допомагали ОСОБА_3 до її смерті.

Відзив на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 02 лютого 2026 року від ОСОБА_2 апеляційний суд не бере до уваги, тому що він не підписаний позивачкою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5), яка 16 листопада 2021 року склала заповіт на ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюком В.К., на усе належне їй на час смерті майно (а. с. 6, 7).

На час смерті ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 9).

З листа приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Серебрякової Ю.В. №136/01-16 від 10 липня 2025 року слідує, що позивач не може оформити свої спадкові права, оскільки не подала заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 у встановлений законом строк (а.с.8).

12 березня 2025 року племінниця померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за законом (а.с. 37 – зворотній бік), а ОСОБА_2 таку ж заяву (про прийняття спадщини за заповітом) подала 10 липня 2025 року (а. с. 56 – зворотній бік).

Приватний нотаріус Серебрякова Ю. В. розміщувала оголошення щодо розшуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як спадкоємниці за заповітом ОСОБА_3 (а. с. 55).

ОСОБА_2 є опікункою особи з інвалідністю з дитинства першої групи «А» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає на стійке психічне захворювання і потребує постійного стороннього догляду (а. с. 12, 13, 97).

ОСОБА_2 з 15 травня 2025 року по 26 травня 2025 року перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом М42.10 (а. с. 11, 14).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Докази, які беруться до уваги судом при визначені поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров`я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості щодо обставин, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори в строки встановлені статтею 1270 ЦК України.

Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини позивачка вказувала на опіку над недієздатною ОСОБА_4 та її амбулаторне лікування з 15 по 26 травня 2025 року.

Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 закінчився, відповідно 22 травня 2025 року, а заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 подала 10 липня 2025 року, тобто майже через два місяці після закінчення такого строку, тобто на лікуванні вона була лише чотири дня після спливу цього строку.

Що ж до опіки над недієздатною, то вона за рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 серпня 2014 року розпочалась ще у 2014 році. За твердженням самої ж позивачки в цей час вона паралельно надавала допомогу ОСОБА_3 , тобто фактично здійснення опіки не зважало їй виконувати інші особисті та соціальні функції, тобто об`єктивно не могло завадити подати заяву нотаріусу в місті проживання ОСОБА_2 як особисто так і за допомогою поштового зв`язку. Жодних доказів про загострення після 22 травня 2025 року стану ОСОБА_4 , який би об`єктивно потребував цілодобового перебування ОСОБА_2 з недієздатною, позивачка не надала.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 364, 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета