Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №130/2952/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2952/25

Провадження № 22-ц/801/623/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа № 130/2952/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подано. її представником адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Шепеля К. А. в м. Жмеринка, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,-

встановив:

У вересні 2025 року через засоби поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 03 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 2 500 на строк 350 днів зі сплатою 1?5 % в день, які зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.4.1.). Знижена процентна ставка становить 0,60 % за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 27 червня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4.2.).

07 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено Додатковий договір до Договору № 4705668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2024 року, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 5 000 грн, денна процентна ставка за Договором у разі використання клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.43 %.

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3 Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 7 500 грн.

31 березня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набула право грошової вимоги до відповідачки

У порушення умов договору відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала та допустила заборгованість, яка станом на 28 вересня 2025 року складає 41 472,45 грн, з яких: 7 499,98 - заборгованість за тілом кредиту, 28 459,97 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, та 5 512,50 грн - заборгованість за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 49 календарних днів.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4705668 від 03 червня 2024 року та додатковим договором від 07 червня 2024 року в загальній сумі 41 472,45 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував те, що підписанням договору № 4705668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2024 року та додаткового договору від 07 червня 2024 року відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, що не заперечується самою відповідачкою у відзиві на позов. Відповідачка ОСОБА_1 порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також відсотків за користування ним.

Не погодившись з таким рішенням суду, 21 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Скользнєву В. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що Договір факторингу від 31 березня 2025 року не місить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містить даних про особу-боржника, інформації щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Надані позивачем витяги реєстру боржників створені та засвідчені позивачем одноособово та не містять підпису іншої сторони договору факторингу, а тому позивач не довів факт відступлення його первісним кредитором права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким позивач подав позов.

Нараховані позивачем відсотки в розмірі 33 972,47 грн є несправедливим з урахуванням тіла кредиту (7 500 грн), тому відповідачка ОСОБА_1 вважає, що розмір відсотків потрібно зменшити, тобто не більш ніж 3 750 грн, а також врахувати, що відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 4705668 від 03 червня 2024 року вона сплатила 26 червня 2024 року 930,01 грн, 21 липня 2024 року 2 744,77 грн, а всього 3 674,78 грн. Тому просить стягнути з неї 7 575,22 грн (7 500 тіла кредиту + 3 750 процентів за користування кредитом – 3 674,78 грн сплачених нею коштів). Такий розмір заборгованості забезпечить баланс інтересів сторін.

Суд не взяв до уваги приписи пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», яким передбачено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5%. Таким чином, з 24.12.2023 по 22.04.2024 - максимум 2,5 % на день; з 23.04.2024 по 20.08.2024 – максимум 1,5 % на день; після 20.08.2024 – максимум 1 % на день.

За таких обставин відповідачка наводить власний розрахунок заборгованості зі сплати процентів за період з 03.06.2024 (укладення кредитного договору) до 19.05.2025 року (кінцева дата нарахування процентів) наступним чином:

з 03.06.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5 % на день (7 500 грн х 1/,5 % х 78 дн. =8 775 грн);

з 20.08.2024 по 19.05.2025 р. за ставкою 1% на день (7500 грн х 1 % х 272 дн. = 20 400 грн).

Отже розмір простроченої заборгованості: 7 500 (тіло) + 29 175 (відсотки) – 3 674,68 (сплачено) = 33 000,22 грн.

14 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В. В. укладено договір про надання правничої допомоги, на підтвердження витрат надано: акт здачі прийнятих послуг від 20 січня 2026 року та квитанцію до прибуткового ордеру від 20 січня 2026 року на суму 8 000 грн. Понесені витрати відповідачка просить стягнути з позивача.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 191).

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-03 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4705668, який підписаний в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 2 500 на строк 350 днів зі сплатою 1?5 % в день, які зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.4.1.). Знижена процентна ставка становить 0,60 % за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 27 червня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатити кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснити часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4.2.). У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4 Договору) (а. с. 30 – 40);

-07 червня 20245 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено Додатковий договір до Договору № 4705668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2024 року, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 5 000 грн, та пункт 1.2 Договору було викладено в новій редакції, з якої вбачається, що розмір кредиту становить 7 500 грн, строк кредитування не змінився (350 днів), денна процентна ставка за Договором у разі використання клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.43 % (а. с. 19 – 20);

-03 червня 2024 року відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с.43-45);

-факт належності картки з номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 та факт зарахування на вказану картку грошових коштів у загальному розмірі 7 500 гривень підтверджується листом АТ «Приватбанк» від 30 жовтня 2025 року, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 1 квітня 2025 року, листом ТОВ «Пейтек» від 1 квітня 2025 року (а.с.18, 23, 88-96, 120);

-31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 31/03/2025, згідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права вимоги за даним кредитним договором (а.с.99-108), у тому числі відносно відповідачки, що підтверджено Витягом з реєстру боржників (а. с.55);

-згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4705668 станом на 31 березня 2025 року становить: 7 499,98 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 459,97 грн заборгованість за процентами, 3 750 грн штрафних санкцій (а.с.48-52);

-згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за цим же кредитним договором з 01 квітня 2025 року по 19 травня 2025 року за процентами за 49 календарних днів становить 5 512,50 грн (а. с. 53).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Наявність кредитних відносин, отримання відповідачкою 7 500 грн кредитних коштів та їх неповернення сторонами не заперечується та не оскаржується.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнених процентів за користування кредитними коштами.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ЗУ «Про споживче кредитування, якими було обмежено розмір денної процентної ставки.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, то в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки – 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки – 1,5 %, а з 20.08.2024 року – максимальний розмір денної процентної ставки – 1 %.

Пунктом 1.4. кредитного Договору від 03.06.2024 року передбачено, що розмір процентів становить 1?5 % в день, знижена процентна ставка становить 0,60 % за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 27 червня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснити часткове дострокове повернення кредиту. Згідно умов Додаткового Договору від 07.06.2024 року денна процентна ставка за Договором у разі використання клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.43 %.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виконаному первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна), він застосував знижену процентну ставку в розмірі 0,6 % за період з 03.06.2024 року по 27.06.2024 року, надалі за період з 28.06.2024 року по 31.03.2025 року ним застосована процентна ставка в розмірі 1, 49999% ( а. с. 48-52).

Як вбачається з розрахунку, наданого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ним за період з 01.04.2025 року застосована проценту ставку в розмірі 1,5 % (а. с. 53).

Отже, з огляду на приписи пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, таке нарахування процентів кредитором не в повній мірі відповідає нормам Закону.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що невірним є і розрахунок відповідачки, наведений у апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд наводить власний розрахунок та виснує, що проценти за користування кредитом мають нараховуватися наступним чином:

з 03.06.2024 року (дати укладення договору) до 06.07.2024 року (4 дні)– процентна ставка 0,6 %, сума кредиту 2 500 грн, відтак заборгованість становить 2 500 х 0,6% х 4 дні = 60 грн;

з 07.07.2024 року 27.06.2024 року –0,6%, (21 день), сума кредиту 7 500, відтак заборгованість становить 7 500 х 0,6% х 21 день = 945 грн;

з 28.06.2024 року по 19.08.2024 року – 1,43 % (згідно умов Додаткового договору) (53 дні), сума кредиту 7 500, відтак заборгованість становить 7 500 х 1,43 % х 53 дні = 5 684,25 грн;

з 20.08.2024 року по 31.03.2025 року (по день нарахування процентів первісним кредитором) – 1 % (224 дні), сума кредиту 7 500, відтак заборгованість становить 7 500 х 1% х 224 дні =16 800 грн;

з 01.04.2025 року по 19.05.2025 року (до закінчення строку кредитування) -1 % (49 днів), сума кредиту 7 499,98 грн, відтак заборгованість становить 7499,98 х 1% х 49 =3 674,99 грн.

Отже, за період кредитування розмір процентів становить 27 164,24 грн (60+945+5 684,25+16 800+3 674,99).

З урахуванням сплачених відповідачкою 3 674,76 грн, розмір заборговансоті за процентами, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 23 489,48 грн (27 164,24 – 3 674,76).

Відтак загальний розмір заборгованості за кредитним договором 03 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4705668з урахуванням Додаткового договору від 07.06.2024 року становить 30 989,46 грн (7 499,98 грн тіла кредиту + 23 489,48 грн заборговансоті за процентами).

Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними: розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував зміни, внесені до ЗУ «Про споживче кредитування щодо максимального розміру денної процентної ставки, а тому рішення в частині стягнення процентів підлягає скасуванню з постановленням нового: про часткове задоволення цієї вимоги.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору(ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Оскільки укладаючи кредитний договір, додатковий договір, відповідачка ОСОБА_1 погодила умови кредитування, в тому числі і розмір процентів, доводи апеляційної скарги щодо не співмірності процентів з урахуванням суми кредиту, - не заслуговують на увагу.

Спростовним є і твердження в апеляційній скарзі про те, що відсутні належні докази відступлення права вимоги саме за договором, укладеним з відповідачкою, оскільки право переходу вимоги до неї підтверджено Договором факторингу№ 31.03.2025 від 31.03.2025 року та Витягом з реєстру боржників (а. с. 55), де під номером 301 значиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору 4705668, розмір заборгованості, тощо.

Отже, позивачем доведено право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним нею з ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитним договором та додатковою угодою до нього.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за кредитом, а відтак і в частині розподілу судових є таким, що постановлене з помилковим трактуванням характеру правовідносин по нарахуванню процентів, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за кредитним договором з постановленням нового: про часткове задоволення цієї позовної вимоги з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині (стягнення тіла кредиту) рішення слід залишити без змін. Однак оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення не наведено складові заборгованості, а лише її загальний розмір, абзац перший та другий резолютивної частини рішення слід викласти в редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач поніс такі витрати: 2 422, 40 грн по сплаті судового збору за подання позову (а. с. 17), 10 00 на правничу допомогу (а. с. 24-25, 54), а всього 12 422,40 грн.

Відповідачка понесла витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн (а. с. 205) та 8 000 грн витрат на правничу допомогу (а. с. 206-207), а всього 11 633,60 грн.

Ціна позову становить 41 472,45 грн, до задоволення підлягає 30 989,46 грн ( 17 499,98 грн тіла кредиту + 23 489,48 грн заборговансоті за процентами) тобто 74,72 %.

З огляду на принцип пропорційності (частина 1, 2 статті 141 ЦПК України), з відповідачки на користь позивача слід стягнути 9 282,02 грн (12 422,40 х 74,72 %), а з позивача на користь відповідачки слід стягнути 2 940,97 грн ( 11633,60 грн х 25,28%).

Виходячи з приписів частини 10 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 6 341,05 грн (9282,02 – 2 940,97).

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за відсотками та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, виклавши абзаци перший, другий резолютивної часини рішення в редакції цієї постанови:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 30 989, 46 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 46 к.) гривень заборгованість за Договором № 4705668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024 року та Додатковим договором від 07.06.2024 року , яка складається з 7 499,98 (сім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 98 к.) гривень заборгованості за тілом кредиту та з 23 489,48 (двадцяти трьох тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 48 к.) гривень заборговансоті за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 6 341,05 ( шість тисяч триста сорок одну гривню 05 к.) гривень понесених судових витрат.»

В іншій частині рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Загородня, 15, оф. 118/2 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20 березня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало