Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №445/1593/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 445/1593/24

Провадження № 22-ц/801/602/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа № 445/1593/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С. Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року, ухвалене суддею Штифурко Л.А. в м. Тульчині, повне рішення складено 10 грудня 2025 року, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 грудня 2021 року в розмірі 57 549,44 грн станом на 20 червня 2024 року, яка складається з наступного: 41 604,18 грн - заборгованість за кредитом; 15 945,26 грн - заборгованість по відсотках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг A-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у A-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додається до позовної заяви.

Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

На суму фактично використаного кредитного ліміту (кредиту) банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту за процентними ставками, зазначеними в Тарифах, як визначено п. 2.1.4.3.2 Умовами та правилами надання банківських послуг.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 20 червня 2024 року має заборгованість в загальному розмірі 57 549,44 грн..

Невиконання відповідачем умов укладеного договору стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2021 станом на 20.06.2024 у розмірі 57549,44 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень сорок чотири копійки).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

У скарзі зазначає, що він кредиту в жодній банківській чи фінансовій установі не оформляв і не отримував, про що одразу повідомив суд. Зазначений у позовній заяві паспорт, який наданий позивачем на підтвердження особи позичальника, втрачено орієнтовно у 2004-2005 роках, і на його заміну було видано інший паспорт. Останній паспорт йому видано 11 січня 2011 року, а тому наданий невідомою особою паспорт для отримання кредиту на час укладений кредитного договору йому не належав. Крім того, на час оформлення кредиту він знаходився за межами України, тому не міг фізично бути присутнім при укладенні з позивачем кредитного договору. Суд проігнорував ту обставину, що після отримання повідомлення про наявність оформленого на його ім`я кредиту він звернувся із заявою про вчинення злочину до органів поліції і в даний час кримінальне провадження розслідується. Відмова суду у прийнятті клопотання про призначення експертизи є помилкою. Суд мав критично віднестися до поведінки представника позивача, який спочатку стверджував, що кредитний договір був укладений з використанням засобів зв`язку за відсутністю у відділенні банку особи, яка отримувала кредит, і який згодом визнав, що кредитний договір укладався у присутність особи, на яку оформлювався кредит.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві АТ «А-Банк» зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» шляхом проставленням на ній власноручного (цифрового) підпису (а.с. 8).

Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою, ОСОБА_1 підтвердив що:

- до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правами та обов`язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення;

- беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Також в даній анкеті-заяві ОСОБА_1 просив вважати наведений зразок його цифрового підпису або його аналог обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного підпису.

Також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем: НОМЕР_15, що буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку АВаnк24 з метою засвідчення його дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.

В анкеті-заяві зазначено номер мобільного телефону НОМЕР_1 , серію і номер паспорта: НОМЕР_2 , виданий Золочівським РВ УМВС України у Львівській області 05 травня 1996 року, копія якого надана позивачем (а.с. 26 зв.бік - 28).

Згідно копії паспорта споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», підписаного ОСОБА_1 електронним підписом, накладання якого перевіряється за допомогою відкритого ключа: НОМЕР_16, 01 грудня 2021 року, пільгова процентна ставка: 0,000001%, пільговий період - до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі), базова процентна ставка: 40,8% на рік (нараховується на максимальну суму заборгованості, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості), сума/ліміт кредиту - 200000 грн, строк кредитування - 240 міс., процентна ставка, реальна річна процентна ставка, відсотка річних - 49,34, загальні витрати за кредитом, грн. - 51571,06 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн - 76571,06 грн (а.с.9-10).

Як вбачається з копії довідки за картами, відповідачу ОСОБА_1 позивачем АТ «А-Банк» відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_4 , строком дії до квітня місяця 2028 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2028 року, № НОМЕР_6 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_7 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с.16).

Згідно копії довідки за лімітами вбачається, що у клієнта ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 01 грудня 2021 року за період від 01 грудня 2021 року по 20 червня 2024 року кредитний ліміт становив: 11 грудня 2021 року - 0 грн, 11 грудня 2021 року -15000 грн, 25 серпня 2023 року - 41700 грн (а.с.15).

Умови надання банківських послуг позивачем визначено в «Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщених на сайті банку, витяг з яких міститься в матеріалах справи. Зокрема ними визначено тарифи користування кредитною карткою «Зелена» (а.с. 18-24, 25-26).

Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Копією виписки по картці відповідача ОСОБА_1 , рахунок: НОМЕР_8 за період 01 грудня 2021 року - 20 червня 2024 року підтверджується користування ним кредитними коштами. Сума витрат за період: 58318,13 грн, сума зарахувань за період: 468,69 грн, сума комісій: 1583,6 грн, сума кеш беку: 9,06 грн. Дата останньої операції - 23 серпня 2023 року (а.с. 11-14). З даної виписки вбачається, що при користуванні кредитними коштами ОСОБА_1 використовував картку № НОМЕР_17 , при цьому погашення кредиту, списання відсотків відбувалося з карток № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_18.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за договором б/н від 01 грудня 2021 року, відповідач свої зобов`язання перед банком за користування кредитними коштами належним чином не виконував та станом на 20 червня 2024 року має заборгованість у розмірі 57549,44 грн, яка складається з наступного: 41604,18 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15945,26 грн - заборгованість за відсотками (а.с.7).

Заявою від 16 вересня 2025 року представником позивача повідомлено суд, що клієнт, яким є ОСОБА_1 звернувся до відділення банку АК02 «Центр Обслуговування Клієнтів №102 у м. Київ», після чого клієнту було запропоновано проходження верифікації за допомогою власного мобільного пристрою у додатку А24, картку Відповідач отримав у електронному вигляді 01 січня 2021 року у відділенні Банку при підписанні Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», фото клієнта станом на 01 грудня 2021 року зроблено в день видачі картки у відділенні банку. Станом на 16 вересня 2025 року договір та картка є дійсними, термін дії картки становить - 12/31 (а.с.238).

З копії довідки 1 по LOG-файлам щодо використання електронного підпису по клієнту ОСОБА_1 вбачається, що на пристрій користувача НОМЕР_1 01 грудня 2021 року о 04:16:25 направлявся код для входу в АБАНК24, дата реалізації 04:16:29; 01 грудня 2021 року на вказаний пристрій направлено повідомлення «документи успішно перевірені, будь ласка зверніться до будь-якого зручного відділення банку»; 01 грудня 2021 року на пристрій користувача НОМЕР_1 о 04:16:25 направлявся код для входу в АБАНК24; 01 грудня 2021 року на вказаний пристрій направлялися повідомлення « ОСОБА_2 , на жаль кредитний ліміт по вашій картці НОМЕР_19 не змінено, ваш кредитний ліміт - 0 грн. Також у даній довідці зазначено ІР-адресу (а.с.217).

З копії довідки 1 по LOG-файлам щодо використання електронного підпису по клієнту ОСОБА_1 вбачається, що на пристрій користувача НОМЕР_1 01 грудня 2021 року о 04:16:25 направлявся код для входу в АБАНК24, 01 грудня 2021 року о 14:56 направлявся код для входу в АБАНК24, 01 грудня 2021 року о 15:05 на пристрій користувача НОМЕР_20 направлявся код для підтвердження операції (а.с. 217).

Згідно копії довідки по рахунках у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором від 01 грудня 2021 року в розмірі 57549,44 грн (а.с. 243).

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, так і аналогу власноручного підпису.

У п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Пред`являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які підтверджуються, зокрема, Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 01 грудня 2021 року та Паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» від 01 грудня 2021 року.

Натомість, ОСОБА_1 категорично заперечував факт укладення кредитного договору, стверджуючи, що цей договір було укладено невідомою особою на підставі паспорту, який ним було втрачено приблизно у 2004-2005 роках. Крім того, у вказаний час, а саме 01 грудня 2021 року він перебував за межами України, тому фізично не міг бути присутнім при укладенні договору.

Суд першої інстанції, відхиляючи заперечення відповідача щодо вимог позову зазначив, що ОСОБА_1 пройшов верифікацію за допомогою власного мобільного пристрою у додатку банку, також його особу ідентифіковано працівниками банку за наданим паспортом та номером ідентифікаційного коду. Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Вказаний кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону.

Із заявою про вчинення злочину до Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Патриляк В.А. звернувся лише 04 лютого 2025 року, тобто через 6 місяців, як справа вже знаходилась на розгляді в суді. Жодних доказів, які б свідчили про те, що такі дії були вжиті відповідачем відразу, матеріали справи не містять.

Доказів того, що досудовим розслідуванням було оголошено підозру невідомій особі, яка, як стверджує відповідач, оформила кредит від його імені, суду не надано. Сама по собі наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення щодо відповідача, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком суду, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору, в разі настання певних обставин, передбачених ними.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, які б підтвердили доводи про втрату паспорту.

Відповідач, як власник карток, не надав суду доказів, які б свідчили про неналежність йому даних карток, відсутність надходжень коштів на них від кредитора на підставі вказаного кредитного договору. Так само відповідачем не спростовано того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить, як і ідентифікаційний код платника податків, вказаний в договорі.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою наступні обставини.

В Анкеті-заяві від 01 грудня 2021 року в анкетних даних ОСОБА_1 зазначено тип документу позичальника: «загальногромадянський паспорт, серія і номер НОМЕР_2 , виданий Золочівським РВ УМВС України у Львівській області».

До позовної заяви додано копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 05 травня 1996 року Золочівським РВ УМВС України у Львівській області (а.с.26-28).

Тобто при підписанні анкети-заяви працівник банку встановив особу ОСОБА_1 за допомогою паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 05 травня 1996 року.

Натомість, із доданих ОСОБА_1 до клопотання від 28 листопада 2024 року доказів вбачається, що 11 січня 2011 року ОСОБА_1 Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області було видано паспорт серії НОМЕР_12 (а.с.104-105).

У пункті 1 Положення Про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII (у редакції, чинній на момент видачі паспорту), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Тобто на момент укладення договору кредиту у ОСОБА_1 був наявний інший дійсний паспорт, ніж той, про який йде мова у кредитному договорі та копія якого додана до позовної заяви.

Апеляційний суд звертає увагу на поведінку представника АТ «А-Банк», який у запереченнях на клопотання ОСОБА_1 зазначив, що власноручний цифровий підпис відповідача, який вчинено на екранні смартфону, можливо здійснити, перебуваючи в тому числі і за кордоном. При цьому не вказав, яким саме способом було укладено кредитний договір з позичальником.

Вже під час розгляду справи за клопотанням представника відповідача з метою проведення експертизи судом першої інстанції було витребувано у АТ «А-Банк» фото особи, яка підписувала анкету-заяву на ім`я ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 01 грудня 2021 року (а.с.207).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, Анкета-Заява підписувалася відповідачем на екрані смартфону особисто у відділенні банку. Працівником банку було встановлено особу відповідача на підставі паспорта, ідентифікаційного коду та зроблено його фото, яке було надано банком на запит суду та долучено до матеріалів справи.

Така поведінка представника позивача щодо порядку підписання кредитного договору є суперечливою і призводить до сумнівів.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав про те, що з 22 вересня 2021 року по 19 грудня 2021 року він перебував за межами України, на підтвердження чого надав копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_13 від 10 липня 2019 року, що унеможливлювало його фізичну присутність у відділенні банку.

Суд першої інстанції вважав недоведеними вказані доводи. Вказав, що до матеріалів справи відповідачем додано копію паспортного документа на ім`я ОСОБА_1 , на шостій сторінці якого міститься штамп пункту пропуску «Медика» про в`їзд 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 до Республіки Польща та штамп пункту пропуску «Корчова» про виїзд ОСОБА_1 з Республіки Польща 19 грудня 2021 року. Водночас, не надано копій сторінок № 4-5 вказаного паспортного документу, які можуть містити і інші штампи перетину кордону ОСОБА_1 в період з 22 вересня 2021 року по 19 грудня 2021 року, які проставляються в паспортних документах довільно. Тому суд не виключав того, що у вказаний період відповідач міг ще неодноразово залишати територію України та повертатися в Україну, а отже не міг зробити однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 був відсутній в Україні 01 грудня 2025 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати інші аркуші паспорту громадянина України для виїзду за кордон, і це не могло б трактуватися як збирання доказів судом, адже копії паспорта вже були надані стороною та досліджувалися судом.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції (04 листопада 2025 року) заявлялося клопотання про витребування у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації щодо перетинання ним державного кордону України.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що отримання вказаної інформації необхідно для додаткового підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 в Україні на час оформлення кредитного договору, отримання кредитної картки і проведення фотографування. Вказано, що необхідності раніше звертатися з таким клопотанням не було, оскільки такі підстави появилися після отримання відповідної інформації від позивача про дату і місце вручення ОСОБА_1 кредитної картки та дату проведення фотографування. Самостійно отримати таку інформацію не представляється за можливе через те, що вона носить обмежений характер і може бути надана лише за запитом суду.

Однак, протокольною ухвалою суду від 28 листопада 2025 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Апеляційний суд бере до уваги, що з метою підтвердження обгрунтованості своїх заперечень ОСОБА_1 заявляв клопотання про призначення експертизи, про витребування доказів, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмолено.

Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції було також відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи на предмет дослідження підпису ОСОБА_1 в Анкеті-заяві. Тобто суд відмовив у всіх клопотаннях відповідача, які були направлені на підтвердження позиції відповідача з приводу того, що він Анкету-заяву не підписував, а отже не укладав кредитний договір.

Відмовивши у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , суд першої інстанції позбавив його можливості реалізувати свої права у повному обсязі, що свідчить про порушенням принципів змагальності та рівності сторін.

Отже, суд першої інстанції не сприяв відповідачу, який категорично заперечував факт укладення у 2021 році кредитного договору, на підтвердження обставин, за яких він заперечував, і така позиція суду призвела до певних припущень, адже у відповідача на день укладення договору був інший дійсний паспорт, який за всією логікою та звичаєм повинен бути в руках (на фото) та в матеріалах кредитної справи, адже за загальновідомим правилом в особи може бути лише один паспорт громадянина України.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Обов`язок доводити факт укладення кредитного договору та отримання коштів покладається на кредитора, у даному випадку - АТ «А-Банк». У разі наявності спору, саме кредитор має надати суду докази, що договір підписано саме цією особою та кошти були перераховані на її рахунок.

Апеляційний суд вважає, що за обставин даної справи АТ «А-Банк» не довело факт укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , а відтак, у задоволенні позову слід відмовити через недоведенність позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та ухваленням нового рішення з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 4 542 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_14 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета