Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №369/15822/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 369/15822/25

Провадження № 22-ц/801/607/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуСправа № 369/15822/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року, ухвалене суддею Копиловою Л.В., повне рішення складено 22 грудня 2025 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №1207-1810 від 17 травня 2023 року в розмірі 42 000 грн, з яких: 8 400 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 33 600 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 травня 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1207-1810.

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 8 400 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період – 21 днів; знижена процентна ставка – 2,50 % в день; стандартна процентна ставка – 3,00 % в день.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 04 серпня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 83 118 грн: 8 400 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 74 718 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 41 118 грн за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 000 грн.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 17 травня 2023 року №1207-1810 в загальній сумі 12 810 (дванадцять тисяч вісімсот десять) гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень, заборгованість за нарахованими процентами в сумі 4 410 ( чотири тисячі чотириста десять ) гривень та судовий збір в сумі 738 (сімсот тридцять вісім) гривень 83 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про стягнення заборгованості у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд належним чином не з`ясував інформацію щодо належного строку договору, а саме, що відповідно до п. 4.8. кредитного договору строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, а датою повернення кредиту є 11 березня 2024 року.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 17 травня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1207-1810.

Згідно з п.п. 2.1 кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на визначених цим договором умовах.

За змістом п.2.3 договору, для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту – 17 травня 2023 року; останній календарний день першого базового періоду – 06 червня 2023 року; сума кредиту – 8 400 грн; нараховані проценти за користування кредитом – 4 410 грн; разом до сплати – 12 810 грн.

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 8 400,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 17 травня 2023 року (п.4.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована.

Пункт 1.1 кредитного договору передбачає, що базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, базовий період складає 21 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду крім наступного випадку: якщо у поточному базовому періоді позичальник має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду (п.4.5 договору).

Відповідно до п.4.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процента ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом.

Пункт 4.8 договору передбачає, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту: 11 березня 2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 84 000 гривень та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 75 600 грн (п.4.10 договору).

У п. 5.1 договору зазначено, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п.4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається у особистому кабінеті позичальника.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем, номер пароля А6449) (а.с.11-17).

Також ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за вказаним вище кредитним договором (а.с.17 на звороті-18).

Вказаними документами визначено, що сума кредиту становить 8 400 грн. Строк кредитування 300 календарних днів, а базовий період сплати відсотків – 21 календарний день.

17 травня 2023 року на платіжну карту ОСОБА_1 за допомогою системи платіжної системи LiqPay ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало кошти в розмірі 8 400 грн (платіж №2311498266), що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1207-1810 від 17 травня 2023 року (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №1207-1810 від 17 травня 2023 року становить 42 000 грн, з яких: 8 400 грн – основна сума боргу; 74 718 грн – заборгованість за процентами (а.с.23-25).

Разом з тим, у зв`язку із прийняттям позивачем (кредитодавцем) рішення про можливість застосування до відповідача (позичальника) Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 42 000 грн: 8 400 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 33 600 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відтак, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 42 000 грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України ««Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 8 400 грн та в 21 день відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Оскільки борг по процентам за договором про відкриття кредитної лінії на даний час відповідачем повністю не сплачений, то суд вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 410 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Фактично зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а відтак рішення суду апеляційним судом в цій частині в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.

Що стосується часткового стягнення заборгованості за процентами, то апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, згідно умов договору про відкриття кредитної лінії №1207-1810 від 17 травня 2023 року, кредитодавець надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 8 400 гривень зі сплатою процентів.

За змістом п.1.1 та 4.4 договору, базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом, який становить 21 календарний день.

Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду, а перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду (п.4.5 договору).

Базові періоди (строком по 21 календарному дню) визначені Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

06 червня 2023 року, тобто за перший базовий період, ОСОБА_1 згідно умов п.2.3 та п.5.3.1 договору мав сплатити 4 410 грн процентів.

У п.5.5 договору зазначено, що розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається в особистому кабінеті позичальника.

За умовами Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, з 07 червня 2023 року, в останній день кожного поточного базового періоду ОСОБА_1 повинен був сплачувати 5 292 грн процентів.

За змістом пункту 4.8 цього договору, строк договору становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, а датою повернення кредиту є 11 березня 2024 року.

Відтак, помилковим є висновок суду щодо того, що строк кредитування за умовами договору становить 21 календарний день, оскільки умовами договору (пункт 4.8) чітко визначено, що строк кредитування становить 300 днів.

21 день – це лише один із базових періодів (проміжок часу впродовж строку дії договору), з яких складається строк кредитування, в останній день яких у позичальника настає обов`язок сплатити відсотків за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором.

А відтак позивачем нараховано заборгованість за процентами в розмірі 74 718 грн (4 410 грн за перший базовий період (21 календарний день) + 68 796 грн (5 292 грн * 13 послідуючих базових періодів по 21 календарному дню) + 1 512 грн (останній базовий період, який становить 6 календарних днів)).

Заявлений до стягнення розмір процентів узгоджується із умовами п.4.10 кредитного договору щодо загального розміру процентів за користування кредитом та Паспортом споживчого кредиту щодо загальних витрат за кредитом в частині процентів, а відтак кредитодавець законно нарахував проценти за користування кредитом протягом строку договору.

При цьому, позивач просить стягнути з відповідача на його користь лише частину заборгованості, з урахуванням прийнятого рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в розмірі 33 600 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правимірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії, також зазначений договір судом не визнано недійсними.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вважав, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, вказавши при цьому, що правильність застосування положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до зменшення заборгованості саме за процентами від суми позики, а не лише до неустойки, підтверджується постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

А відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Однак, порівнювані правовідносини у наведених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, різняться підставами і предметами позовів, що вказує на відмінність їх правового регулювання та норм, відповідно до яких вирішується спір.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 132/1006/19 стосуються обґрунтованості вимог зустрічного позову про визнання недійсним пунктів кредитного договору про розмір відсотків.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 не підлягають до застосування у даній справі, оскільки предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, а також неустойки і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Тобто у ній йде мова про проценти річних, як складову відповідальності за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України, а не як оплату за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.

У даній справі вирішується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Процентна ставка прямо передбачена умовами кредитного договору, який ОСОБА_1 добровільно підписав, що свідчить про те, що він визнавав умови договору, як прийнятні. За таких обставин безпідставним є висновок суду щодо того, що положення кредитного договору про встановлення процентної ставки є несправедливими для відповідача та такими, що не відповідають приписам Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користуванню кредитними коштами підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині у повному обсязі, а саме стягненню з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 33 600 гривень.

Підстав для скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та ухвалення нового рішення про стягнення заборгованості за тілом кредиту, про що клопоче скаржник не має, оскільки доводи апеляційної скарги стосуються лише незаконності рішення суду щодо процентів. У зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п.1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі та вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п.4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, та 3 633,60 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає в частині стягнення судового збору також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за процентами та в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 17 травня 2023 року №1207-1810 за нарахованими процентами в сумі 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) гривень.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук