Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №751/9496/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 березня 2026 р.

Справа: №751/9496/25

Суддя: Ченцова С. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року

місто Чернігів

Справа №751/9496/25

Провадження №2/751/22/26

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретар судового засідання Барбаш М. В.

учасники справи:

позивач – ТОВ ФК «ЄАПБ»

представники позивача – Король Владислав Анатолійович, Макарова Людмила Володимирівна

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1752629 у розмірі 19520 гривень, та судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 01.04.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1752629, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

19.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №19102023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.10.2023 року до Договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19520 гривень.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення наявної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 19.10.2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1752629 у розмірі 19520 гривень, з яких 10000 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу та 9520 гривень – сума заборгованості за процентами.

16.02.2026 року від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав ( а.с.57-60).

Заперечення обґрунтовано тим, що позивачем до суду не надано первинних документів на підтвердження факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості у розмірі заявленому позивачем, оскільки розрахунок заборгованості станом на 19.03.2023 року не є первинним документом, який підтверджує розмір заборгованості, а отже не є належним доказом існування та розміру боргу.

Розрахунок процентів за кредитним договором складений з порушенням визначеного умовами договору та закону порядку, у зв`язку з нарахуванням відсотків поза межами строку дії договору, що суперечить вимогам закону. Відсотки за кредитним договором за 30 днів у розмірі 1,90% мають складати 5700 гривень (10000х30х1,9%), як зазначено у графіку розрахунків, договорі та паспорті споживчого кредиту.

Також зазначає, що у період дії договору, а саме з 01.04.2021 року по 01.05.2021 року, та по теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому вважає, що у період виконання умов кредитного договору мав статус військовослужбовця, тому на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, позивачем не обґрунтовано нараховано відповідачу відсотки за користування кредитним договором у розмірі 9520 гривень, у відповідача відсутній обов`язок щодо їх сплати. З урахуванням цього, а також розрахунку заборгованості ОСОБА_1 сплачував: 05.06.2021 року- 10 грн; 06.06.2021 року – 310 грн; 16.11.2021 року- 1000 грн; 17.11.2021 року -1700 грн, всього на суму 3020 гривень. Тобто, станом на 17.11.2021 року сума основного боргу за кредитним договором склала 6080 гривень.

17.07.2023 року сторонами укладено додатковий договір про прощення (анулювання) боргу до договору №1752629, відповідно до якого клієнт зобов`язується погасити частину основного боргу за договором у сумі 3000 гривень, у термін до 23.07.2023 року, а товариство звільняє клієнта від сплати іншої частини основного боргу за договором, у сумі 7000 гривень.

Оскільки станом на 23.07.2023 року відповідачем сплачено 3020 гривень, у рахунок погашення основного боргу, які ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» безпідставно зарахувало у рахунок погашення процентів, згідно додаткового договору від 17.07.2023 року решта суми основного боргу має бути прощена (анульована).

24.02.2026 року від представника позивача в системі «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив ( а.с. 65-78)

Позивач зазначає, що що договір було підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор було направлено позичальнику на номер мобільного телефону, вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту по зазначеному договору 380630302690, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, після чого позичальник натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту № НОМЕР_1 , позичальником особисто зазначена картка банку на яку йому краще перерахувати кошти.

В Україні відсутні обов`язкові вимоги щодо прив`язки номера телефону до паспортних даних особи яка його придбала, отже одна особа може володіти декількома сім-картами (номерами телефону) користуватися послугами зв`язку, та припинити дію номера в будь - який час. Належна перевірка, та відповідно ідентифікація та верифікація позичальника здійснена первісним кредитором.

У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. заповнюючи Заявку, клієнт дає свою згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором.

Отже, позивачем доведено факт укладання договорів відповідачем в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Всі нараховані відсотки, нараховувались виключно первісним кредитором, відповідно до умов укладеного договору.

Позивач наголошує на тому, що учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення.

Також, згідно з кредитним договором, підписаим відповідачем, він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Надані позивачем докази, є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором.

Для припинення нарахування відсотків за користування кредитом відповідач зобов`язаний був повідомити первісних кредиторів про свій статус та надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами, на підставі умов укладених договорів і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142.

Доказів звернення відповідача до первісного кредитора матеріали справи не містять. Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 15 ст. 14 ЗУ ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначає, що на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно, у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 03.03.2026 року оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 06.03.2026 року о 15 годині 30 хвилин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

01.04.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений Договір № 1752629 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким позичальник отримав суму позики у розмірі 10000 гривень, строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (30 днів); - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.1.4. договору ; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.2. Договору. стандартна ставка за весь строк кредиту 693,50% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою складає 15700 гривень. Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем із використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором М824, яким він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с. 6-10, 11,12-13).

Згідно з п. 1.2 Договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі-кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п.4.1 Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

22.06.2023, 29.06.2023, 05.07.2023, 10.07.2023, 17.07.2023, 21.08.2023, 24.08.2023, 22.09.2023 та 26.09.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направлялися на електронну адресу відповідача додаткові договори про прощення (анулювання) боргу до Договору №1752629 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до яких ОСОБА_1 мав погасити частину основного боргу за договором (3000,5000,7000 гривень) у встановлений термін.

19.10.2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу №19102023 (а.с. 26-28), за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1752629 у сумі 19520 гривень (а.с.31).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1752629 від 01.04.2021 року, за період з 01.04.2021 до 17.11.2021 року, станом на 19.10.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19520 гривень, з яких 22540 гривень – сума нарахованої заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом; 3020 гривень – сплачено (а.с. 25).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи договір №1752629 від 01.04.2021 року та додатки до нього укладені за допомогою електронного підпису відповідача, одноразовим ідентифікатором М824. Подальші додаткові договори не містять інформації про накладення відповідачем цифрового підпису.

Згідно із ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України 1. Дія цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Із долученої до відзиву копії військового квитка відповідача вбачається, що у період строку дії договору ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом ( 61-63).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування до відповідача положень статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Дослідивши докази у справі в сукупності, враховуючи укладені відповідачем додаткові договори про прощення боргу, де він зобовязувався погасити частину основного боргу, із зазначенням терміну, з урахуванням періоду за який позивач просить стягнути заборгованість, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати, судовий збір, які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладенгого, керуючись статтями 12-13, 19, 141, 142, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №1752629 у розмірі 19520 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «ФК «ЄАПБ» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 )

Суддя С. М. Ченцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua