Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №751/10072/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

16 березня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/10072/25

Провадження №2/751/869/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Соколовський В. В., Стрижак В.П.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Ларіонов Костянтин Олександрович

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025 в розмірі 13 545,00 грн, а також понесені судові витрати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.01.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №11.01.2025-100002125, згідно умов якого сума кредиту складає 4 500 грн, строк кредиту 42 дні, фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, застосовується протягом первинного періоду, ставка «Стандарт» становить 1% за 1 день користування кредитом та застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Даний договір був укладений в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало та надало кредит шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, комісії, пені у повному обсязі не виконав, а тому виникла заборгованість в розмірі 13 545,00 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 04.12.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

У встановлений строк від відповідача надійшов відзив (а.с.50-55), згідно якого просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що подана до суду копія договору містить лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, що сам по собі не підтверджує факту накладення електронного підпису та не є належним доказом підписання договору. Отже, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 15.01.2025 № 11.01.2025-100002125, що свідчить про відсутність погоджених умов щодо розміру та порядку надання/повернення коштів, сплати процентів і відповідальності сторін. Щодо незаконно нарахованої комісії зазначив, що формулювання п.9 договору жодним чином не розкрито. Кредитор приховав нарахування комісії за перерахування коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу. Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, надання послуг, за які встановлено нарахування комісії. Також незаконно нарахована неустойка в сумі 2 200 грн, оскільки позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану та 30 днів після його завершення. Зауважив, що надані до позовної заяви розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені в рахунок погашення заборгованості, а також застосованої процентної ставки.

Представником позивача надано відповідь на відзив (а.с.68-67), у якій він зазначив, що документи, що складають кредитний договір, підписувались відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний як контактний номер телефону відповідача, який вказаний у відзиві на позовну заяву. Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 15.01.2025. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Денна процентна ставка передбачена кредитним договором у розмірі 1% є законною, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір 11.01.2025- 100002125 був укладений 15.01.2025. ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Зазначив, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», на підставі яких, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідачем подано заперечення (а.с.79-83), відповідно вказує, що за відсутності доказів належності платіжної картки відповідачу та доказів фактичного отримання ним грошових коштів позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Твердження позивача, викладені у відповіді на відзив, про те, що ТОВ «Споживчий центр» не є банком, не має банківського рахунку, не має доступу до інформації щодо руху коштів по власному рахунку або не має права надавати відповідні виписки, є необґрунтованими. Позивач не надав жодного належного доказу фактичного надання будь-якої з перелічених послуг відповідачу. Відсутні докази звернень відповідача, обсягів наданих послуг, їх вартості, а також зв`язку таких послуг із нарахованою комісією. За таких обставин нарахування та стягнення комісії за вказані послуги є незаконним, таким, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відтак не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 14.01.2026 розгляд справи відкладено та запропоновано сторонам надати відповідні докази.

Ухвалою суду від 06.02.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням доказів за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 03.03.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з неотриманням інформації на ухвалу про витребування доказів.

10.03.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с.145-146), відповідно яких просить відмовити у задоволенні позову з недоведеністю факту надання кредиту за спірним договором. Зазначив, що банківська виписка не містить належної ідентифікації підстав платежу. Отже, відсутнє чітке призначення платежу, що дозволяло встановити, що кошти перераховані саме як виконання зобов`язань за договором від 15.01.2025. Запис «iPay» та вказана сума не дозволяють ідентифікувати підставу платежу. Довідка iPay не є первинним бухгалтерським документом. Вона не підтверджує факту списання коштів з рахунку позивача і не є документом банку. iPay виступає лише технічним посередником, що забезпечує переказ коштів. Платіж пройшов через платіжний сервіс iPay і не відображений безпосередньо у банківських документах позивача, тому неможливо встановити, що кошти були перераховані саме як кредит за договором № 11.01.2025-100002125 від 15.01.2025. Вказує, що ним не здійснювались жодні платежі на погашення заборгованості за реквізитами позивача. Оспорюваний кредитний договір № 11.01.2025-100002125 від 15.01.2025 він не підписував та не укладав.

Справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

15.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11.01.2025-100002125, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (Е445), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону (а.с.11-17).

Відповідно до умов кредитного договору №11.01.2025-100002125від 15.01.2025 відповідачу надано кредит в розмірі 4 500 грн, строком на 155 днів з дати його надання (до 18.06.2025). Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

За надання кредиту нараховується комісія у розмірі 9% від суми кредиту та дорівнює 405,00 грн.

Пунктом 9 Договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 405 грн, яка нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановляється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях забезпечення надання можливості роботи платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний на надавати позичальнику безоплатно.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача ставить 11295 грн.

Неустойка: 67,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та через систему оплати «LIQPAY» 15.01.2025 перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4500,00 грн, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.01.2025-100002125(а.с.23).

Відповідно інформації АТ «А-БАНК» від 18.02.2026 та руху коштів, картка № НОМЕР_1 емітована на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на яку 15.01.2025 зараховано кошти в сумі 4500,00 грн (а.с.115-122).

Відповідно довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025 становить 13 545,00 грн, яка складається із основного боргу – 4 500,00 грн, процентів – 5 580,00 грн за період з 15.01.2025 до 18.06.2025, комісії за надання кредиту – 405,00 грн, комісії за обслуговування кредиту – 810,00 грн та неустойки – 2 250,00 грн (а.с.24).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи відповідача про те, що ним не укладався зазначений вище договір є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Кредитний договір був укладений в електронній формі. Для підписання кредитного договору, було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У заявці договору зазначені особисті дані відповідача, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідачем в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Доказів про те, що персональні дані відповідача були використані ТОВ «Споживчий центр» для укладення кредитного договору від його імені до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту та умовами його виконання, а саме: розміром кредиту, строком кредитування та з періодичністю платежів зі сплатою процентів.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025 відповідач не звертався.

Факт перерахування коштів за кредитним договором підтверджується випискою АТ «А-БАНК». Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Пунктами 8, 9 заявки кредитного договору визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9% від суми кредиту та дорівнює 405 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився сплатити комісію за надання кредиту. У кредитному договорі встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту згідно з умовам договору у повному обсязі, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 500,00 грн, комісії за надання кредиту у розмірі 405,00 грн є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо нарахування додаткової комісії, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 9 заявки кредитного договору №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025 визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 405 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит».

Позивач пред`являє вимоги про стягнення 810,00 грн додаткової комісії, однак матеріали справи не містять жодного розрахунку нарахування додаткової комісії, який би надав можливість перевірити правильність і підстави її нарахування.

З огляду на відсутність доказів на підтвердження підстав нарахування додаткової комісії у розмірі 810,00 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку складений позивачем/відповідачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Процентна ставка у розмірі 1 % в день є законною. Розмір процентів розраховано відповідно до умов та строку договору 5 580,00 грн (4500х1%х93дн + 4500х0,5%х62).

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

З огляду на зазначене, позов в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 5 580,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 250,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 17 договору передбачено, що пеня, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язнання становить 67 грн 50 коп (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування неустойки в розмірі 2 250,00 грн за порушення зобов`язання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків, а тому з нього підлягає стягненню 10 485,00 грн заборгованості за кредитним договором №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025, яка складається з суми основного боргу - 4 500,00 грн, процентів - 5 580,00 грн та комісії за надання кредиту - 405,00 грн, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору (а.с.29), які відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 875,15 грн (2422,40х10485/13545).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 10 485 (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №11.01.2025-100002125 від 15.01.2025, що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4 500 грн 00 коп, заборгованості за процентами – 5 580 грн 00 коп, заборгованості за комісією за надання кредиту - 405 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять) грн 15 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н. В. Маслюк