Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №740/880/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/880/26

Провадження № 2/740/1215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіда О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку, що місячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення нею повноліття.

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у шлюбі та мають спільних неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Діти проживають з матір`ю у Фінляндії.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 12 годину 00 хвилин 19 березня 2026 року.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, до позовної заяви додано клопотання представника позивача – адвоката Мельника О.С. про розгляд справи без їх участі.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив судове засідання проводити без його участі у зв`язку з тим, що перебуває на військовій службі та виконує бойові завдання, пов`язані з захистом українського народу і зберігання цілісності і суверенітету, пояснив, що, ніколи не відмовлявся від допомоги дітям, постійно висилав кошти, оплачує поточні витрати, купує потрібні речі, одяг, оплачує гуртки, курси та інше. Окрім того, купив автомобіль, який зараз у розпорядженні ОСОБА_1 для забезпечення комфортного переміщення дітей до навчальних закладів та відпочинку, має виписки з поточного рахунку на підтвердження слів. Зазначив, що у розмові було досягнуто розуміння і ОСОБА_1 не претендуватиме на аліменти під час розлучення, що стало причиною позовної заяви на аліменти, не розуміє.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Сторони мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідно (а.с. 8-9).

Діти проживають з позивачкою, що підтверджується доказами та не оспорює відповідач.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на те, що відповідач відомості про офіційний дохід не надала, але як мати зобов`язана утримувати своїх дітей, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів.

До того ж, у відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто як відповідач так і позивач повинні утримувати своїх дітей.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір.

Таким чином, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину - однієї чверті; на двох дітей - однієї третини; на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (що також відповідає приписам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідачем після ознайомлення з позовом та доданими документами до нього не надано до суду своїх заперечень щодо стягнення аліментів, не надано і доказів належного виконання в добровільному порядку щодо матеріального забезпечення своїх дітей, але як мати несе відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дітей, тому суд вважає правильним стягнути аліменти з 23.02.2026.

Отже враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані про доходи відповідача, з яких можливо було б встановити, що стягнення 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача не створить для останнього скрутне матеріальне становище. Приймаючи до уваги визначене законодавством безспірне стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти щомісячно на дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Крім того, суд вважає правильним зазначити, що відповідно до змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища боржника може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, аналізуючи викладене вище та те, що відповідачем не було надано суду доказів про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та те, що з відповідача здійснюються будь-які стягнення за виконавчими документами. Беручи до уваги положення статей 182 Сімейного кодексу України, прожитковий мінімум передбачений Законом України «Про Державний бюджет України» та обставини справи, суд дійшов до висновку, що задля забезпечення гармонійного розвитку дітей необхідно задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей починаючи з 23 лютого 2026 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 263 - 265, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/3 однієї третьої заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В. Роздайбіда