Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №686/27839/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27839/25

Провадження № 2/686/2352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

16 березня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі

головуючої-судді Чевилюк З.А.,

секретаря Томашівської А.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.

В шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №2404 від 1.01.2020 року виданої УДМС України в Хмельницькій області ОСОБА_4 проживає разом із мамою ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано.

Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 24.02.2022 року видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 .

Відповідач припинив повністю спілкування з дитиною з 2021 року. Матеріальної допомоги на утримання сина з 2021 року ніякої не надавав і не надає.

ОСОБА_3 не мав тимчасового або постійного заробітку.

Згідно висновку психолога Хмельницького міського центу соціальних служб від 13.06.2025 року відносно дитини ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в родині зображає тільки материнську лінію. Відсутність батька свідчить про його психологічне «виключення» зі світу дитини, що з великою вірогідністю, є наслідком непропрацьованої образи. ОСОБА_5 має найбільш емоційний зв`язок із братом. У ОСОБА_5 відсутня психологічна присутність батька у житті. У Микити внутрішній конфлікт пов`язаний із неприйняттям ситуації з батьком та загальну психоемоційну вразливість.

Через відсутність батьківської підтримки він формує власний світ захисту. В нього через ситуацію з батьком високий рівень внутрішньої напруги. ОСОБА_5 демонструє ознаки емоційної вразливості, образу на батька, який зі слів дитини залишив сім`ю. Дитина не бажає чути альтернативні версії, що вказує на досвід болісного розлучення. Микита прихильний до мами та брата. Психоемоційний стан дитини компенсований, але з наявністю латентної тривожності.

Тобто, своєю поведінкою, відповідач завдав не тільки душевного болю дитині, який є триваючим з 2021 року по сьогоднішній день, а й завдав психоемоційного розладу здоров`я.

Окрім цього, згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 18.03.2022 року у ОСОБА_5 були соціоадаптаційні труднощі легкого ступеню.

Запропоновано інклюзивне навчання за допомогою вчителя асистента. Згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 2024 року. Микиті необхідно працювати з дефектологом та логопедом.

Позивач працює над розвитком дитини та долає соціадаптаційні труднощі. Зокрема, ОСОБА_5 відвідує спортивний гурток, де він поступово за допомогою тренера адаптується, соціалізується, розвивається. Про необхідність відвідування групи з чоловічим наставником було зазначено у Висновку психолога ОСОБА_6 від 13.06.2025 року.

Згідно довідки Ліцею №6 Хмельницької міської ради від 12.03.2025 року ОСОБА_4 є учнем з першого класу 2022 року. За період навчання проявив себе добрим, вихованим учнем, завжди охайний. Мати ОСОБА_1 цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям, підтримує зв`язок з класним керівником у телефонному режимі. Батько, ОСОБА_3 , батьківські збори не відвідує, навчанням дитини не цікавиться, із вчителем не спілкується.

Позивач вважає, що всі вищеперераховані обставини є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та наполягали на його задоволені. Орган опіки та піклування надав висновок щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_3 , оскільки відсутня інформація, що поведінка батька може чинити негативний вплив на дитину. Немає підтвердження, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав змінить життя дитини на краще. Відповідач на судовий розгляд справи не з`явився, повідомлений про час та дату судового засідання у встановленому порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи за відсутності до суду від відповідача не надходили. При відсутності заперечень з боку позивача, суд вважає за можливе заочно розглянути справу та винести заочне рішення.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 підтвердив відсутність спілкування з батьком у його житті, відсутність проявів батьківської турботи та участі в його житті з боку ОСОБА_3 .

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.

В шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №2404 від 1.01.2020 року виданої УДМС України в Хмельницькій області ОСОБА_4 проживає разом із мамою ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано.

Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 24.02.2022 року видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 .

Зі слів позивача,відповідач припинив повністю спілкування з дитиною з 2021 року, матеріальної допомоги на утримання сина з 2021 року ніякої не надавав і не надає.

Згідно висновку психолога Хмельницького міського центу соціальних служб від 13.06.2025 року відносно дитини ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в родині зображає тільки материнську лінію. Відсутність батька свідчить про його психологічне «виключення» зі світу дитини, що з великою вірогідністю, є наслідком непропрацьованої образи. ОСОБА_5 має найбільш емоційний зв`язок із братом. У ОСОБА_5 відсутня психологічна присутність батька у житті. У Микити внутрішній конфлікт пов`язаний із неприйняттям ситуації з батьком та загальну психоемоційну вразливість.

Окрім цього, згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 18.03.2022 року у ОСОБА_5 були соціоадаптаційні труднощі легкого ступеню.

Запропоновано інклюзивне навчання за допомогою вчителя асистента. Згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 2024 року. ОСОБА_5 необхідно працювати з дефектологом та логопедом.

Позивач працює над розвитком дитини та долає соціадаптаційні труднощі. Зокрема, ОСОБА_5 відвідує спортивний гурток, де він поступово за допомогою тренера адаптується, соціалізується, розвивається. Про необхідність відвідування групи з чоловічим наставником було зазначено у Висновку психолога ОСОБА_6 від 13.06.2025 року.

Згідно довідки Ліцею №6 Хмельницької міської ради від 12.03.2025 року ОСОБА_4 є учнем з першого класу 2022 року. За період навчання проявив себе добрим, вихованим учнем, завжди охайний. Мати ОСОБА_1 цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям, підтримує зв`язок з класним керівником у телефонному режимі. Батько, ОСОБА_3 , батьківські збори не відвідує, навчанням дитини не цікавиться, із вчителем не спілкується.

Допитаний малолітній ОСОБА_4 підтвердив відсутність спілкування з батьком у його житті, відсутність проявів батьківської турботи та участі в його житті з боку ОСОБА_3 .

В судовому засіданні не підтверджено наявність психоемоційного зв`язку батька та дитини. Факт здійснення будь-яких перешкод у спілкуванні з сином не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи по суті. Батько жодного разу не прибув до суду та не вчинив дій направлених на налагодження стосунків з дитиною за період розгляду справи.

Висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ,оскільки відсутня інформація, що поведінка батька може чинити негативний вплив на дитину, немає підтвердження, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав змінить життя дитини на краще, суд оцінює як поверхневий та необґрунтований. Орган опіки та піклування не продемонстрував суду глибоке вивчення ситуації, що склалась та активних дій щодо сприяння налагодження стосунків батька з сином. А отже не є обов`язковим для суду, так як не містить глибокого аналізу відносин між батьком та дитиною. За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган опіки та піклування не реалізував функцію покладену на нього державою щодо сприяння захисту прав та інтересів дитини, формально підійшов до підготовки висновку.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ятадесята статті 7 СК України). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов`язань за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «М і М проти Хорватії» від 03 вересня 2015 року, заява № 10161/13, § 179, 182).

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ст.263 ЦПК).

Таким чином, свідоме, тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітньої дитини, інфантильна, пасивна поведінка, відсутність спроб налагодження зв`язку з дитиною, думка дитини, яка підтверджує відсутність психоемоційного зв`язку між батьком та сином, адаптованість дитини до відносин в сім`ї без батька є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав відповідача.

Оскільки аргументи викладені позивачем на обґрунтування заявленого позову не спростовані в суді та не підтверджено дотримання найкращих інтересів дитини без позбавлення батьківських прав при наявності пасивної поведінки відповідача та реального нехтування обов`язками батька, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

А тому, керуючись ст. ст. 19, 81, 82,141, 263,353 ЦПК України , ст. ст.ст.164-166 СК України, суд ,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації, що проживає м.Москва, батьківських прав відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги. Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дати проголошення до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2026 року.

Суддя: З.А.Чевилюк