Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №607/5726/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2026 Справа №607/5726/26 Провадження №2-о/607/245/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці, адвокатки Шептак А. І.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи, адвокатки Чапаєвої Г. М.,

представника заінтересованої особи Чайковського В. В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В :

Заявниця ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 , на строк 6 місяців, яким встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника:

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях (ДРЦ «Країна мрій») частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях частого відвідування (ДРЦ «Країна мрій») ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

обмежити ОСОБА_2 спілкування з постраждалими малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що вона та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 13 березня 2026 року заявниця звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про розірвання шлюбу. Основною підставою розірвання шлюбу є вчинення домашнього насильства чоловіком щодо неї та дітей.

ОСОБА_2 на постійній основі вчиняє відносно заявниці та їхніх дітей домашнє насильство, яке носить психологічний та фізичний характер, а саме під час вчинення насильства кривдник поводить себе неадекватно, словесно ображає заявницю, залякує, принижує її честь і гідність, переслідує, погрожує фізичною розправою та фактично застосовує фізичну силу відносно неї. Спільні діти являються безпосередніми свідками насильства, яке їхній батько вчиняє щодо заявниці. Дії, які ОСОБА_2 вчиняє щодо ОСОБА_1 , відбуваються в присутності дітей та супроводжуються дитячим плачам, істерикою та сильним емоційним напруженням.

Діти психологічно потерпають від поведінки батька-кривдника, бояться його, висловлюють

побоювання за життя заявниці, постійно перебувають у стані стресу та тривоги.

Такий психологічний стан доньки подружжя не залишився поза увагою школи, в якій вона навчається. Після спілкування з практичним психологом школи, останньою було встановлено факти вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, та з огляду на отриману інформацію, за погодженням із директором школи, прийнято рішення про звернення до Служби у справах дітей з метою забезпечення безпеки дитини, захисту її прав і законних інтересів, а також вжиття відповідних заходів реагування відповідно до чинного законодавства.

Поведінка кривдника ОСОБА_2 носить систематичний характер, внаслідок чого ОСОБА_1 та діти перебувають у стані постійного стресу, страху, психологічного напруження, тривоги.

На неодноразові прохання припинити протиправну поведінку ОСОБА_2 не реагує та продовжує вчиняти психологічний тиск і погрожувати фізичною розправою. ОСОБА_1 побоюється за свою безпеку та безпеку, стан здоров`я своїх дітей, у зв`язку з чим вимушено залишила місце проживання.

06 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася в поліцію з приводу факту домашнього насильства, яке вчиняється її чоловіком щодо неї і як наслідок спільних дітей, так як вони являються свідками такого насильства, яке негативно впливає на їх психологічний стан.

Заявницю разом із дітьми було направлено у Денний центр соціально-психологічної допомоги від домашнього насильства Тернопільської міської ради.

Психологічний стан дітей є дуже складним, вони психологічно травмовані поведінкою батька та бояться його, що додатково стверджується висновками психологічного дослідження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Кривдник і надалі чинить на заявницю психологічний тиск, погрожує фізичною розправою та застосовує щодо неї фізичну силу, будучи впевнений у своїй безкарності. Його агресивна поведінка має тенденцію до ескалації, що свідчить про високий ризик повторного вчинення домашнього насильства та можливість настання тяжких наслідків для життя і здоров`я заявниці та здоров`я дітей.

Враховуючи наявні ризики та реальну загрозу повторного вчинення домашнього насильства, ОСОБА_1 та її малолітні діти потребують негайного та ефективного судового захисту шляхом видачі обмежувального припису.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису; постановлено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник – адвокатка Шептак А. І. підтримали доводи заяви про видачу обмежувального припису, просили задовольнити заяву. Додатково заявниця суду пояснювала, що ОСОБА_2 систематично на протязі 10 років вчиняє стосовно неї домашнє насильство, яке носить психологічний, економічний та фізичний характер. ОСОБА_2 неодноразово намагався накласти на себе руки, бігав з ножем за заявницею та погрожував її зарізати. Всі ці події відбувалися і в присутності дітей, які чули погрози, лайку, приниження, однак попри це все ОСОБА_1 намагалася підтримати чоловіка, щоб зберегти сім`ю. Коли у ОСОБА_2 ставалися вибухи агресії, то діти ховалися під стіл. Зі сторони чоловіка були також спроби удушшя, він неодноразово залишав заявницю з малою дитиною закритою в автомобілі на «трасі» на декілька годин. Протягом останніх півтора року ОСОБА_2 почав додавати фізичної сили, бив, затискав між дверима зі всієї сили, що бачили діти, які кричали, плакали і навіть втрачали свідомість. Донька ОСОБА_5 розповіла про ці обставини класному керівнику, яка звертала увагу на поведінку дитини. Діти бояться батька, про що засвідчують записи, які заявниця могла зберегти, адже попередній мобільний телефон, де було більше інформації, чоловік у заявниці забрав і не повернув. На даний час ОСОБА_1 змінила місце проживання, яке нікому не повідомляє, діти перебувають у безпеці, ОСОБА_6 тільки боїться відкривати штори вдень та виходити на прогулянку, коли світло. Дочка ОСОБА_5 , за погодженням з адміністрацією школи, два тижні проведе вдома, всі домашні завдання дитина виконує та надсилає вчителю.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник – адвокатка Чапаєва Г. М. у судовому засіданні заперечували вимоги заяви про видачу обмежувального припису та обставини, які викладені заявницею, оскільки вважають, що при матеріалах справи відсутні докази систематичного домашнього насильства, на які покликається сторона заявника. ОСОБА_2 також пояснював, що поганих намірів щодо дружини і дітей у нього ніколи не було.

Представник заінтересованої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради підтвердив, що до служби надійшло звернення ОСОБА_1 про можливі факти вчинення домашнього насильства щодо матері і дітей, а відтак було надіслано запити до органів поліції, соціальних служб з метою з`ясування обставин про сім`ю, де відбулося домашнє насильство. На даний час звернення заявниці опрацьовується, за місцем теперішнього проживання ОСОБА_1 та дітей проведено обстеження, діти у безпеці. При прийнятті судом рішення представник заінтересованої особи просить ухвалити його таким, щоб найбільше захищало інтереси дітей.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 21 липня 2015 року зареєстрували шлюб, про що Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції складено актовий запис за № 319 та видано свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 .

Від цього шлюбу у подружжя народилися діти: дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 24 квітня 2017 року Волочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області; син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , виданим 31 березня 2020 року Івано-Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 березня 2026 року до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, поясненнями ОСОБА_1 від 06 березня 2026 року, 13 березня 2026 року, рапортом ПОГ Назара Микитіна, талоном-повідомленням єдиного обліку № 2084 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 березня 2026 року, підтверджується звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства в присутності дітей.

У зв`язку зі складною ситуацією, вчиненням домашнього насильства фізичного, економічного, психологічного характеру 06 березня 2026 року ОСОБА_1 була направлена для отримання соціально-психологічної, правової допомоги шляхом звернення за відповідними послугами до наступних організацій: КЗ ТМР Тернопільський міський центр соціальних служб, ГО «Ла Страда-Україна», Тернопільський обласний центр соціально-психологічної допомоги «Родина», Тернопільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

12 березня 2026 року директор Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов ТМР Р. Петрокушина повідомила за № 02-09/28 начальнику управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Х. Білінській, що практичному психологу навчального закладу Проць Н. Я. стало відомо про можливий факт домашнього насильства щодо мами ОСОБА_1 та доньки, учениці 3-А класу ОСОБА_3 зі сторони батька ОСОБА_2 . Інформація була отримана від матері та дитини під час індивідуальних бесід з практичним психологом 11 березня 2026 року. Просить розглянути дане звернення та вжити відповідних заходів реагування.

За змістом висновку психологічного дослідження ОСОБА_4 від 14 березня 2026 року, складеного ФОП ОСОБА_8 в присутності матері ОСОБА_9 , об`єктом дослідження був психологічний стан дитини, за результатами дослідження якого психолог рекомендує: припинити будь-який примус дитини до відвідування заходів або місць (зокрема храмів), які викликають у неї тривогу або асоціюються з постаттю батька; мінімізувати або повністю виключити контакти з джерелом загрози (батьком), оскільки дитина сприймає його фігуру як джерело насильства, що руйнує базову довіру до світу.

За змістом висновку психологічного дослідження ОСОБА_3 від 14 березня 2026 року, складеного ФОП ОСОБА_8 в присутності матері ОСОБА_9 , об`єктом дослідження був психологічний стан дитини, за результатами дослідження якого психолог рекомендує: першочерговим завданням є повне припинення контактів дитини з джерелом загрози (батьком), оскільки зафіксований стійкий страх та досвід насильства унеможливлюють відновлення в умовах ретравматизації.

Також в судовому засіданні було заслухано інформацію, яка зафіксована на диску, а саме декілька записів на яких прослуховується вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 чоловіком ОСОБА_2 в присутності дітей, вживання останнім образ та погроз в присутності дітей, які кричать, плачуть, просять припинити дії. Один із записів містить розмову батька ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_3 , яка безперервно плаче і розповідає про те, які дії вчиняє її батько та як сильно вона його боїться.

ОСОБА_2 надано позитивну характеристику від 18 березня 2026 року, яка складена ієрм. ОСОБА_10 , ЗНІ ігумен монастиря та настоятель храму Матері Божої Неустанної Помочі, як на парафіянина цього храму.

Також ОСОБА_2 отримано довідку про учать батька у вихованні дитини № 02-12/47 від 18 березня 2026 року, складена директором Тернопільського класичного ліцею О. Бойцун про попереднє навчання ОСОБА_3 у цьому ліцеї, до якої доєднано інформацію вчителя початкових класів ОСОБА_11 , яка засвідчила, що ОСОБА_2 не підтримував контакт із класним керівником, але за словами дружини був хорошим батьком, забезпечував сім`ю. Класний керівник за час навчання дитини у ліцеї, бачила батька два рази; характеристику на ученицю 3-А класу Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов ТМР ОСОБА_3 № 02-09/55 від 18 березня 2026 року, складену класним керівником ОСОБА_12 , практичним психологом ОСОБА_13 , директором ОСОБА_14 , в якій, серед іншого зазначено і про те, що батько учениці ОСОБА_2 неодноразово забирав доньку після уроків, спілкувався з класним керівником, цікавився успіхами доньки у школі, стосунками з однолітками, виявляв готовність до конструктивної співпраці; довідку з Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 33 ТМР № 04 від 18 березня 2026 року, складену директором ОСОБА_15 , де зазначено про те, що батько намагався долучити дитину до гурту однолітків для кращої соціалізації. У стосунках із сином проявляв турботу та відповідальність. Між батьком і дитиною спостерігалися теплі, довірчі стосунки. Скарг на поведінку ОСОБА_2 з боку педагогічного колективу чи інших батьків не надходило.

Згідно паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , ОСОБА_2 з 04 березня 2026 року по 15 березня 2026 року перебував за межами України, що учасниками справи не заперечується.

Відтак, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350–2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником – у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 350–4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350–6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Верховним Судом у постанові № 753/4405/20 від 12 квітня 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь–якому його прояві.

Основним нормативно–правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно–правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Стаття 26 зазначеного Закону визначає, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь–який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Верховний Суд у постанові № 299/3692/19 від 30 червня 2021 року вказав, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно із ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

У справі № 404/5203/19 Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій, зазначив, що доводи заінтересованої особи відносно того, що він не набув статусу "кривдника", оскільки не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства, попри наявні факти звернень до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім`ї, зареєстрованих у ЄРДР, не є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт того, що особа не притягалась до юридичної відповідальності, не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 щодо необхідності оцінки судом пропорційності втручання у права та свободи особи при застосуванні обмежувального припису.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_16 обґрунтовувала підстави для видачі судом обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 нормами статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відтак, суд оцінивши доводи заяви, проаналізувавши надані документи, звукозапис, встановив, що ОСОБА_2 , який заявниці приходиться чоловіком, проживає за адресою АДРЕСА_2 , де також мешкали ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_17 та сином ОСОБА_18 . У вищеописаний судом період ОСОБА_2 перебував за межами України. Відсутність останнього, за словами заявниці, дала їй можливість звернутися до правоохоронних органів, соціальних служб, отримати правничу допомогу, а також висновки психолога школи та психологічного дослідження, звернутися до управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей із заявою про домашнє насильство чоловіка стосовно дружини в присутності дітей, а також змінити місце проживання своє і дітей для того, що почуватися у безпеці та більше не потерпати від постійного домашнього насильства. Попередньо будь-яких звернень до правоохоронних органів, соціальних служб и інших установ з приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства ОСОБА_19 не подавала, що не виключає того, що такі факти мали місце.

Суд звертає увагу на те, що не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства не спростовує обставин його вчинення. Звернення до правоохоронних органів, інших служб та надані заявницею фрагменти звукозапису які суд прослухав у судовому засіданні підтверджують систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_1 , яке відбувалося у присутності дітей, а розмова дочки ОСОБА_20 із батьком беззаперечно свідчить про те, дитина навіть на відстані, панічно боїться ОСОБА_2 , у телефонній розмові з ним вона постійно плаче.

Щодо оцінки цього доказу, то суд звертає увагу учасників процесу на зміст ст. 238 ЦПК України, якою передбачено, що під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень. Відтак, надані суду звукозаписи є належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно заявниці, яке відбувається у присутності дітей (постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року № 753/10840/19).

Отож, ОСОБА_21 , яка діє у власних інтересах та інтересах дітей – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як жертви домашнього насильства, яке суд вважає доведеним, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» шляхом видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 на строк 2 (два) місяці, яким встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях (ДРЦ «Країна мрій») частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях частого відвідування (ДРЦ «Країна мрій») ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

обмежити ОСОБА_2 спілкування з постраждалими малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Важливим для спірних правовідносин є висновок про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23)).

Верховний Суд наголошує (постанова від 08 вересня 2023 року, справа № 752/1390/22), що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані ОСОБА_2 документи, які судом описано вище, не спростовують вчинення ним домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_1 в присутності дітей ОСОБА_20 та ОСОБА_6 , а є характеризуючими особу відомостями про міру участі батька у вихованні дочки та сина через присутність у їх житті в дошкільному навчальному закладі та у школі, де також є і участь матері.

Також суд звертає увагу на те, що ст. 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання, а тому непорозуміння подружжя з приводу віри, не може виправдовувати домашнє насильство.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 , на строк 2 (два) місяці, яким встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника:

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях (ДРЦ «Країна мрій») частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях частого відвідування (ДРЦ «Країна мрій») ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

обмежити ОСОБА_2 спілкування з постраждалими малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа 2: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ:43459222, адреса місця знаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 20 березня 2026 року.

Головуючий суддя О. Герчаківська