Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №479/112/25 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Справа №479/112/25

Провадження №1-кп/479/41/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2026 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025153290000003 від 04 січня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, маючого середню освіту, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовця, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

02 квітня 2022 року на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності військових частин Збройних Сил України та інших формувань, громадянина України ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації та того ж дня направлено для його проходження до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2022 року №38 ОСОБА_3 прийнято на військову службу, зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, та призначено на посаду водія військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, та визнано таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 квітня 2024 року №112 обвинуваченого прийнято на військову службу, зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, та призначено на посаду номер обслуги 12 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення, та визнано таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків. Згідно положень п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, з 02 квітня 2022 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця — особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби. Таким чином, на момент вчинення кримінального проступку, обвинувачений мав статус військовослужбовця по мобілізації.

Так, 31 грудня 2024 року близько 17.00 год. ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 перебували у приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час, між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, обвинувачений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої, руками штовхнув останню у грудну клітину. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 долонею правої руки наніс один удар в область обличчя останньої, після чого потерпіла вибігла із приміщення будинку. Після чого ОСОБА_3 , вийшов із приміщення житлового будинку, де руками штовхнув у грудну клітину ОСОБА_5 , від чого остання упала спиною на землю. У подальшому, перебуваючи в положенні стоячи, обвинувачений притиснув колінами потерпілу, яка лежала на землі, та наніс не менше трьох ударів долонею правою руки по обличчю та тілу. В результаті протиправних дій обвинувачений потерпілій ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді численні подряпини, синці обличчя, тулуба, верхніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні першочергово не визнав, пояснив, що між ним та колишньою дружиною 31 грудня 2024 року близько 17.00 год. у приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 дійсно мав місце конфлікт. Проте, причиною його неналежної поведінки була поведінка ОСОБА_5 , яка в ході конфлікту ображала його словесно, застосовувала фізичну силу. В судовому засіданні 16 лютого 2026 року обвинувачений підтвердив, що 31 грудня 2024 року близько 17.00 год. наніс удари по обличчю обвинуваченої.

Потерпіла в судове засідання не з"явилася, згідно письмової заяви просила слухати справу у її відсутність вказуючи, що перебуває за межами країни, просила притягнути обвинуваченого до відповідальності.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, об`єктивно підтверджується належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_6 , яка в суді підтвердила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є односельцями та знайомими. 31 грудня 2024 року у вечірній час її син ОСОБА_7 привіз до неї додому ОСОБА_5 , з дочкою. Син вказав на необхідність перебути ії знайомих у них, оскільки ОСОБА_3 перебуває в неадекватному становищі, є небезпечним. В свою чергу свідок стверджувала, що ОСОБА_3 мала на обличчі подряпини, брудний одяг зі слідами крові. Від дочки потерпілої стало відомо, що поліцію на місце конфлікут викликала вона, оскільки побоювалася за своє та потерпілої життя.

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в суді підтвердила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є односельцями та знайомими. 31 грудня 2024 року у вечірній час до нього зателефонувала потерпіла, повідомила, що між нею та обвинуваченим стався конфлікт, попросила забрати її з дитиною з будинку, де вона мешкала, бо залишатись там небезпечно. Коли він під"їхав до їх будинку, потерпіла була в шоковому, наляканому стані. На обличчі потерпілої мали місце незнаачні подряпини. Зі слів ОСОБА_5 йому стало відомо, що мала місце бійка між нею та ОСОБА_3

- показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які в суді підтвердили, що 31 грудня 2024 року перебували на добовому чергуванні ВП №3 Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області. Найдійшло повідомлення про виклик в с.Бурилове Кривоозерської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області. При виїзді на місце події було зафіксовано, що виклик здійснила неповнолітня дочка потерпілої ОСОБА_5 .. Також було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 був в неадекватному стані, вчиняв протиправні дії, тому був доставлений до відділку поліції.

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в суді підтвердила, що 31 грудня 2024 року у вечірній час бачив як біля домоволодіння ОСОБА_3 було поліцейське авто. Коли він підійшов ближче, бачив схвильовану ОСОБА_5 , яка голосно кричала. Не звертав уваги чи були на тілі обличчі потерпілої тілесні ушкодження.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в суді підтвердив, що 31 грудня 2024 року був у знайомих в гостях в с.Бурилове Первомайського району Миколаївської області. у вечірню пору до будинку знайомих прибігла ОСОБА_5 , просила про допомогу. Вказувала, що її б"є чоловік. Потім вибігла з будинку, він її більше не бачив.

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025153290000003 від 04 січня 2025 року, щодо реєстрації кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_5 по притягненню до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , який 31 грудня 2024 року близько 17.00 год. в АДРЕСА_2 , спричинив її тілесні ушкодження у вигляді численних подряпин, синці обличчя, тулуба, верхніх кінцівок (а.п.64);

- висновком експерта №4 від 06 січня 2025 року, відповідно до якого: у ОСОБА_5 виявлено: тілесні ушкодження у вигляді численних подряпин, синці обличчя, тулуба, верхніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження могли утворитися 31 грудня 2024 року, при обставинах, на які вказує потерпіла, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як кожне окремо, так і всі в сукупності. Вказані тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могли (а.п.69);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08 квітня 2023 року, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_5 з таблицею зображень. Потерпіла відобразила обставини, при яких нею були отримані легкі тілесні ушкодження, в ході кофлікту з обвинуваченим ОСОБА_3 , який мав місце 31 грудня 2024 року в с.Бурилове Первомайського району Миколаївської області (а.п.70-76);

Суд критично оцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відсутності вини у вчиненні інкримінованого його кримінального правопорушення. Позиція обвинуваченого не може бути прийнята судом для обґрунтування вироку у даному провадженні. Не визнання в судовому засіданні вини обвинуваченого, суд вважає спробою ОСОБА_3 уникнути кримінальної відповідальності за вчинений проступок, в зв`язку з відсутністю у нього критики щодо своїх умисних дій, небажанням визнати неправомірність своєї поведінки, пов`язаної з умисним спричиненням легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 ..

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Показання свідків логічні та узгоджені між собою, тоді як першочергові пояснення ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать іншим показам та фактичним обставинам справи. Показання обвинуваченого про те, що він 31 грудня 2024 року не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_5 спростовуються, показаннями потерпілої, свідків, висновком судово-медичної експертизи, підстав недовіряти якій у суду немає.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку є встановленою згідно з критерієм її доведеності "поза розумним сумнівом".

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за фактом спричинення 31 грудня 2024 року тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризується посередньо, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, має постійне місце проживання, військовослужбовець, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий, є військовослужбовцем.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо подружжя.

ОСОБА_3 скоєно кримінальне правопорушення, яке є кримінальним проступком проти життя і здоров`я особи.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, його наслідки для потерпілої ОСОБА_5 та інші обставини кримінального провадження, при відсутності пом`якшуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до скоєного ним кримінального правопорушення, категоричне заперечення щодо причетності до його вчинення, суд вважає можливим призначити покарання в виді штрафу, в межах, визначених санкцією ч.1 ст.125 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільній позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369 - 376 КПК України, суд ,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850(вісімсот п`ятдесят) грн..

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, шляхом подання апеляції через цей суд до Миколаївського апеляційного суду

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯ:(підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Кривоозерського

районного суду ОСОБА_1

Вирок набрав законної сили "____"________________ року

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах судової справи №479/112/25,

провадження №1-кп/479/41/26.

Керівник апарату Кривоозерського

районного суду ОСОБА_12