Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №465/456/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/456/25

2/465/2101/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10.02.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Величка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парусова Галина Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, за участі третьої особи, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24.11.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №7037.

ОСОБА_3 був одиноким чоловіком, з вересня 1966 року проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Щоправда, померлий був одружений з ОСОБА_5 , шлюб з якою розірвано 23.08.1983 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане 23.08.1983 року Відділом ЗАГСУ Радянського району м. Львова, актовий запис №428.

Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка являється приміщенням спільного заселення разом з квартирою АДРЕСА_2 .

22.10.1988 року ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_7 та переїхала жити разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_3 .

Зважаючи на тяжку хворобу матері позивача та похилий вік ОСОБА_3 , який залишився без матері, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 в травні 2008 року переїхала до своєї матері в квартиру АДРЕСА_1 , де почала доглядати як за своєю матір`ю, так і за ОСОБА_3 .

Відтак, починаючи з травня 2008 року, у квартирі спільного заселення АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 почали разом проживати ОСОБА_1 , її матір - ОСОБА_8 та ОСОБА_3

З травня 2008 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, вели спільне господарство, несли спільні витрати на квартиру, частину витрат на комунальні послуги співмешканці несли окремо, частину витрат за комунальні послуги несла одна ОСОБА_1 , такі як витрати на водопостачання та водовідведення, оскільки було за спільною згодою встановлено спільний лічильник води у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , в приміщеннях спільного користування, для зручності оплати комунальних послуг. ОСОБА_3 був в поганому фізичному стані, відтак, ОСОБА_1 готувала для нього, прибирала, всіляко допомагала ОСОБА_3 , вела з ним спільний побут. ОСОБА_3 сприймав ОСОБА_1 як рідну сестру. Після смерті ОСОБА_3 саме ОСОБА_1 займалась організацією поховання останнього.

Доказом того, що позивач з померлим проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з травня 2008 року є Акт №53 від 15.04.2024 року, виданий ЛКП «Вулецьке», посвідчений сусідами та складений про те, що в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав однією сім`єю та вів спільне господарство з 2008 року, після смерті матері ОСОБА_4 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кухня, ванна, туалет, коридор є спільні з кв. АДРЕСА_2 .

Крім того, факт проживання оживання однією сім`єю, ведення спільного побуту ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , починаючи з 2008 року, можуть підтвердити також інші свідки.

Як стверджується у позовній заяві, ОСОБА_3 за життя належало приміщення квартири спільного заселення, приватизоване згідно Закону України «Про приватизацію житлового фонду», загальною площею квартири спільного заселення 26,8 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 на приміщення квартири спільного заселення від 13.01.2009 року, виданим Відділом приватизації Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

У відповідності до Технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку, складається з однієї кімнати пл. 20,5 кв.м. та об`єднана спільним коридором пл. 2,7 кв.м., спільною ванною кімнатою пл. 0,8 кв.м., вбиральнею 0,6 кв.м., спільними коридорами 1,3; 0,2 кв.м., коридором 0,6 кв.м. та балконом спільного користування пл. 0,1 кв.м. (технічний паспорт на приватизовану квартиру (будинок), виданий ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», від 06.08.2008 року.

ОСОБА_1 є власником 12/42 квартири АДРЕСА_1 .

09.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стоцка Тараса Львовича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . На підставі даної заяви ОСОБА_1 було видано Витяг зі спадкового реєстру №76539125 від 09.04.2024 року, з якого вбачається, що після смерті ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу №71915986 (номер у нотаріуса 2/2024) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М.

09.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М. із заявою про прийняття спадщини та заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій.

У зв`язку з наявністю іншого спадкоємця після смерті ОСОБА_3 та, як наслідок, існування спору про право, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.10.2024 року у справі №465/33 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Львівська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику, що заявлені нею вимоги можуть бути розглянуті у порядку позовного провадження.

18.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Галини Михайлівни із заявою від 16.10.2024 року про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину в рамках спадкової справи №2/24 (номер у спадковому реєстрі 71915986).

Однак, відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М. від 11.11.2024 року №105/02-14 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що у матеріалах спадкової справи відсутні будь-які документи, що підтверджують відносини ОСОБА_1 із спадкодавцем та, відповідно, право ОСОБА_1 на спадкування за законом, а також відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на майно. Також вказаним листом ОСОБА_1 було роз`яснено, що за відсутності необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів ОСОБА_1 може звернутись до суду для встановлення обставин та фактів, що мають значення для справи, у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1 змушена звернутись до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки даний спір виник виключно між спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парусова Галина Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.04.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Галини Михайлівни належним чином завірену копію спадкової справи № 71915986 (номер у нотаріуса 2/2024), відкритої після смерті ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.10.2025 року підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 10.02.2026 року позивач та її представник - адвокат Бельдій Н.В. не з`явилися, подали заяву, у якій представник позивача просила проводити розгляд справи без участі позивача та її представника.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, хоча неодноразово, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Зокрема, виклики відповідача в судове засідання здійснювалися шляхом направлення повісток на останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_4 . Окрім того, виклики відповідача в судові засідання здійснювалися шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України повісток про виклик відповідача в судове засідання.

Також суд звертає увагу на те, що 24.04.2025 року представником відповідача – адвокатом Головань О.І. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане свідчить про обізнаність сторони відповідача із розглядом справи в суді.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парусова Г.М. в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши всі наявні докази в справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позовної заяви.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24.11.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №7037.

ОСОБА_3 за життя належало приміщення квартири спільного заселення, приватизоване згідно Закону України «Про приватизацію житлового фонду», загальною площею квартири спільного заселення 26,8 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 на приміщення квартири спільного заселення від 13.01.2009 року, виданим Відділом приватизації Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку, складається з однієї кімнати пл. 20,5 кв.м. та об`єднана спільним коридором пл. 2,7 кв.м., спільною ванною кімнатою пл. 0,8 кв.м., вбиральнею 0,6 кв.м., спільними коридорами 1,3; 0,2 кв.м., коридором 0,6 кв.м. та балконом спільного користування пл. 0,1 кв.м. (технічний паспорт на приватизовану квартиру (будинок), виданий ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», від 06.08.2008 року).

ОСОБА_1 являється власником 12/42 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується: свідоцтвом про право на спадщину, серія та номер 2-123, виданим 09.03.2023 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою Львівською області; свідоцтвом про право на спадщину за законом, серія та номер 4-553, виданим 17.11.2022 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області; свідоцтвом про право власності на приміщення спільного заселення № НОМЕР_3 . виданим 10.11.2003 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради. У відповідності до Технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку, складається з однієї кімнати пл. 20,5 кв.м. та об`єднана спільним коридором пл. 2,7 кв.м., спільною ванною кімнатою пл. 0,8 кв.м., вбиральнею 0,6 кв.м., спільними коридорами 1,3; 0,2 кв.м., коридором 0,6 кв.м. та балконом спільного користування пл. 0,1 кв.м. (технічний паспорт на приватизовану квартиру (будинок), виданий ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», від 06.08.2008 року).

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка являється приміщенням спільного заселення разом з квартирою АДРЕСА_2 у цьому ж будинку (одна комунальна квартира).

У відповідності до довідок про склад сім?ї № 189 від 28.07.2008 року та № 641 від 19.09.2007 року, виданих ЛКП «Вулецьке», ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі з 1992 року.

Допитана судом в якості свідка позивач ОСОБА_1 станом на 20.11.2023 року та з 1963 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Як пояснила свідок, у 2008 році померла мама ОСОБА_3 , після чого позивач змушена була постійно проживати за указаною адресою разом із своєю матір?ю похилого віку та з ОСОБА_3 . На той час у квартирі також проживала її рідна сестра, яка згодом померла. ОСОБА_1 проживала в указаній квартирі, адже не могла полишити маму та ОСОБА_3 без догляду. З цього часу вела спільне господарство разом з ОСОБА_3 та зі своєю мамою, а після смерті останньої - тільки з ОСОБА_3 ; була обізнана з розміром пенсії померлого, так як частину такої витрачала на спільні побутові потреби. Квартира, у якій проживала разом із ОСОБА_3 , являється квартирою спільного заселення, тобто комуналкою, та об`єднана однією спільною кухнею і санвузлом. Стверджує, що ще з 1963 року стосунки з померлим у неї були як з братом, а за життя його матері остання виховувала позивачку, коли її батьки були на роботі. Мати померлого привчала її до рукоділля, годувала та доглядала за час відсутності батьків позивачки. Коли довелося доглядати за ОСОБА_9 , виконувала усю домашню роботу, прибирала, готувала. Померлий ніс посильну матеріальну участь в житті родини. Чоловік позивачки допомагав по господарству – привозив продукти. На кухні стояв лише один холодильник та лише один стіл, що не притаманно комунальній квартирі; в холодильнику знаходилися спільні продукти. В останні роки забезпечувала ОСОБА_3 одягом та взуттям. Кімната, в якій проживав ОСОБА_3 , не закривалась, квартира замикалась в цілому на замок у вхідних дверях. Померлий разом із родиною ОСОБА_1 спільно святкував свята та дні народження. Комунальні платежі сплачувала в основному позивачка за відповідача, однак, часом і ОСОБА_3 сплачував комунальні платежі за ОСОБА_1 . І позивачка, і померлий ОСОБА_3 тривалий час обслуговувалися в одного сімейного лікаря, ліки купляла йому позивач. Перед смертю ОСОБА_3 неодноразово ініціював перед Світланою запрошення нотаріуса для посвідчення заповіту в її користь, однак, позивач не сприймала його прохання, так як вважала, що він є достатньо молодою особою та не чекала його смерті. Так як її матір померла у значно старшому віці, а ОСОБА_3 нічим серйозним не хворів, не думала, що такий може померти, тому не виконала його прохання щодо нотаріуса. Однак, після смерті ОСОБА_3 вона знайшла письмовий документ, написаний ОСОБА_3 , у якому висловлена його воля. Такий документ долучено до матеріалів справи. У день, коли помер спадкодавець, його тіло виявила позивач, здійснила усі необхідні процедури для поховання та поховала останнього. Чоловік позивачки допомагав з усіма похоронними процедурами. Про існування іншого спадкоємця, за заявою якого була відкрита спадкова справа, довідалася з матеріалів такої. Від ОСОБА_3 ніколи не чула про існування у нього родичів. Єдині родичі, про яких відомо позивачці, - це колишня дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_10 , яка була заявлена у даній справі як свідок, однак, померла у вересні 2024 року. Дітей померлий не мав.

Допитана судом свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що ОСОБА_2 їй невідомий. Вона ж являється знайомою позивачки. ОСОБА_3 любив вживати алкоголь, хоча п?яним вона його не бачила. ОСОБА_12 проживала в комунальній квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 , в якій була спільна кухня, спільний холодильник, в квартирі завжди були відкриті двері з кімнати ОСОБА_3 . ОСОБА_12 готувала йому їсти, прала, прасувала, супроводжувала до лікаря, так як ОСОБА_3 дуже погано бачив. ОСОБА_3 полюбляв привести друзів додому, яких ОСОБА_12 регулярно виганяла. Пояснила, що ще зі своїх студентських часів сприймала ОСОБА_1 та ОСОБА_13 як членів однієї сім?ї, так як вони дуже дружньо жили, ділили побут та ніколи не скандалили. З 2008 року ОСОБА_12 постійно проживала у вказаній квартирі, так як доглядала за літньою матір`ю та ОСОБА_3 . Поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була як рідних людей.

Будучи допитаною в суді, свідок ОСОБА_14 підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2008 року і до дня смерті ОСОБА_3 проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 ніколи не закривав двері в свою кімнату. Позивачка дбала за ОСОБА_3 , а саме готувала на всю сім?ю, прасувала і прала. Покійний завжди був чистий, напрасований та ситий. Комунальні платежі сплачувала ОСОБА_12 , однак, часом і ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_12 оплачував комунальні платежі, що вона особисто неодноразово бачила на пошті. Позивачка з померлим часом конфліктувала з приводу того, що ОСОБА_3 приводив додому друзів, з якими випивав алкоголь, натомість ОСОБА_12 регулярно їх розганяла. Стосунки ОСОБА_12 з ОСОБА_9 були дружні, сімейні, померлий не був конфліктним. Свідок знайома зі ОСОБА_12 з 1977 року, приходила регулярно до ОСОБА_12 додому та сприймала ОСОБА_3 як члена сім?ї. ОСОБА_3 особисто розповідав ОСОБА_14 , що ОСОБА_12 його поховає, що все належне йому майно повинно належати ОСОБА_1 , і вона знає, що з цього приводу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була розмова з приводу заповіту, ініціатором якої був ОСОБА_3 , однак, ОСОБА_1 не сприйняла таку пропозицію від ОСОБА_3 серйозно. Після смерті своєї мами ОСОБА_12 не виїхала з квартири тому, що повинна була доглядати за ОСОБА_3 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 пояснив, що 1988 році одружився з ОСОБА_1 , яка проживала на той час за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі проживали також батько позивачки, який помер до 2008 року, сестра позивачки, яка була інвалідом та померла, мати позивачки, яка померла до смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка доводилася матір?ю ОСОБА_3 , а також сам ОСОБА_3 . Приблизно з 2008 року ОСОБА_12 змушена була постійно проживати за вказаною адресою через необхідність у постійному догляді за своєю матір?ю, а також за ОСОБА_3 . Після смерті матері залишилась проживати там же для догляду за ОСОБА_3 , який нікого крім ОСОБА_12 не мав. Свідку відомо, що у ОСОБА_3 колись була дружина ОСОБА_10 , з якою він розлучився до 1988 року. Про смерть ОСОБА_3 родина ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_10 . ОСОБА_12 вела спільне господарство з ОСОБА_3 , починаючи з 2008 року, що узгоджується із тим, що свідок спільного бюджету зі своєю дружиною ніколи не вів. Свідкові відомо про наміри померлого скласти заповіт на користь його дружити за життя, які він не реалізував через небажання ОСОБА_12 вчиняти будь-які активні дії з цього приводу. Разом із цим, на прохання ОСОБА_12 він привозив додому продукти, починаючи з 2008 року, за кошт ОСОБА_12 . Йому відомо про те, що у всіх мешканців квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 історично склались дружні відносини, вони були поєднані спільним побутом, ОСОБА_12 купувала продукти, готували їх та годувала ОСОБА_3 , комунальні послуги за усю комунальну квартиру оплачувались її коштом. Історично роками родина, у тому числі ОСОБА_3 та його мама ОСОБА_4 , харчувались «з однієї каструлі», в квартирі був лише один стіл на кухні та один холодильник, ОСОБА_12 прибирала усю квартиру. Після смерті ОСОБА_3 похованням займався свідок на прохання ОСОБА_12 , допомагаючи їй у цій процедурі.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що позивачка доводиться їй мамою, ОСОБА_2 їй невідомий. У 2007 році помер дід, у 2008 році померла тьотя ОСОБА_17 », яка доводилась матір?ю ОСОБА_3 , і мама змушена була переїхати на вул. Героїв Майдану тому, що там залишилась баба, хвора тітка і дядя ОСОБА_9 (тобто ОСОБА_3 ). Взагалі з дитинства вона думала, що ОСОБА_3 є маминим братом, бо вони жили разом, їли разом, пили разом, святкували разом, точно вважала ОСОБА_3 членом сім?ї, адже ОСОБА_1 і навіть вона, ОСОБА_16 , прибирали у всій квартирі, включаючи кімнату ОСОБА_3 . Продукти колись купувала мама, а час від часу купував ОСОБА_3 , який віддавав мамі гроші, іноді мама в нього забирала гроші, як у кожній сім?ї, бо мама готувала на всіх. Комунальні послуги оплачувались також із спільних грошей. ОСОБА_3 мав поганий зір і нічого не бачив, тому він не прибирав, не готував. Мама сварилися з ОСОБА_3 , бо він любив випити, однак, він слухався маму, свідку відомо про останню волю ОСОБА_3 , яка полягала в тому, щоб мама його поховала. Разом із цим, він просив щоб мама привела нотаріуса для складення заповіту, бо він погано бачив і останнім часом не виходив з дому. Був випадок, коли свідок привезла продукти мамі і ОСОБА_3 , він попросив ОСОБА_16 , щоб вона поговорила зі своєю мамою, щоб вона привела нотаріуса. Свідок передала таке прохання матері, на що та сказала, що все встигнеться. Про кровних родичів померлий нічого не розповідав.

Також суд зазначає, що з 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були позивачами у ряді справ, які розглядалися Франківським районним судом м. Львова, та, зокрема, у справах № 465/6549/16-ц та № 465/5177/18, договір про надання правової допомоги адвокатом у цих справах укладений ними спільно.

Поховання ОСОБА_3 здійснила позивач, що підтверджується договором-замовлення на організацію та проведення поховання №000004165 від 24.11.2024 року, укладеним ОСОБА_7 (чоловік позивача ОСОБА_1 ) та ритуальною службою ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг»; договором №000001731 від 24.11.2024 року, укладеним ОСОБА_7 (чоловік позивачки ОСОБА_1 ) та ритуальною службою ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» на доставлення тіла померлого з дому до місця зберігання; довідкою про причину смерті № 1504/2023 та лікарським свідоцтвом про смерть № 1504/2023, а також свідоцтвом про поховання № НОМЕР_4 за реєстраційним номером 4341 від 24.11.2023 року, які видавались позивачу.

У відповідності до Акту № 53 від 15.04.2024 року, виданого ЛКП «Вулецьке» та посвідченого сусідами, в такому зафіксовано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав однією сім?єю та вів спільне господарство з 2008 року після смерті його матері ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кухня, ванна, туалет, коридор є спільні з квартирою АДРЕСА_2 .

09.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стоцка Тараса Львовича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . На підставі даної заяви ОСОБА_1 було видано Витяг зі спадкового реєстру №76539125 від 09.04.2024 року, з якого вбачається, що після смерті ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу №71915986 (номер у нотаріуса 2/2024) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні копій матеріалів спадкової справи № 2/2024, оригінали яких знаходяться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М., ОСОБА_2 10.12.2023 року подав заяву про прийняття ним спадщини за його двоюрідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як наслідок, 29.01.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М. видано інформаційну довідку із Спадкового реєстру № 75603940 у зв?язку із відкриттям спадкової справи.

09.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М. із заявою про прийняття спадщини та заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій. Така заява була надіслана приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Парусовій Г.М. та зареєстрована нотаріусом, у провадженні якої знаходиться спадкова справа, 17.04.2024 року за ідентифікатором № 211052834.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 16.10.2024 року, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Парусовій Г.М., позивач просила повідомити її щодо можливості видачі на її ім?я свідоцтва про право на спадщину в рамках спадкової справи № 2/2024.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М. № 105/02-14 від 11.11.2024 року неможливим є видача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за відсутності документа, що підтверджує відносини зі спадкоємцем та, відповідно, її права на спадкування за законом.

За правилами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Згідно із ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За змістом ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ який посвідчує факт що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно з роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За змістом пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно із ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На момент звернення до суду із позовом ОСОБА_1 спадщину фактично прийняла, звернувшись з відповідною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парусової Г.М. у встановлені законом строки. Оскільки така не являється родичем ОСОБА_18 , то може бути допущена до спадкування стосовно майна померлого, як спадкоємець четвертої черги.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачка довела належними та допустимими доказами юридичний факт проживання нею зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п?ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 14 296 грн. 24 коп.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парусова Галина Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім?єю, починаючи з травня 2008 року і до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 26,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 296 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 24 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парусова Галина Михайлівна, м. Київ, провулок Тбіліський, 1.

Суддя Величко О.В.