Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №638/25764/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/25764/25

Провадження № 2/638/4501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №01008-04/2025 від 01.04.2025 у розмірі 30030 грн та понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 01008-04/2025 від 01.04.2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 13000 грн строком на 120 днів та зобов`язанням сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості та комісії за видачу кредиту в сумі 1300 грн.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу у користування кредитні кошти.

Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 внаслідок укладення договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 30 030,00 грн, з яких:

- 13 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10 530,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- 6 500,00 грн. – сума заборгованості за штрафом.

Враховуючи, що відповідач добровільно не сплачує заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити судове засідання без його участі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту підписання кредитного договору; не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів за договором; нараховані проценти всупереч законодавчим обмеженням, оскільки Відповідач є військовим; Умова договору про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемною; неправомірно нараховані штрафні санкції під час дії воєнного стану; позивачем не надано доказів понесення витрат пов`язаних з витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Виходячи з викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

01.04.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01008-04/2025, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13000 грн строком на 120 днів та зобов`язанням сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості та комісії за видачу кредиту в сумі 1300 грн (п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).

Договір укладено в електронному вигляді та підписано позичальником із застосування одноразового ідентифікатора Y345.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 12 цього Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 вказаного Закону визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кредитний договір може бути укладений в електронній формі шляхом заповнення його сторонами усіх необхідних електронних документів та накладення електронного підпису.

З матеріалів справи суд вбачає, що 01.04.2025 між сторонами шляхом реєстрації позивача на веб-сайті кредитодавця, виконання всієї послідовності дій та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір, який, по-перше, містить узгодження усіх істотних умов, по-друге, містить усі анкетні дані позичальника – його ПІБ, місце проживання, номер паспорта та РНОКПП.

Виходячи з викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір ним не підписувався.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 30 030,00 грн, з яких:

- 13 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10 530,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- 6 500,00 грн. – сума заборгованості за штрафом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач зобов`язаний довести суду факт надання ним відповідачу кредитних коштів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту позивачем надано лист про перерахування коштів згідно договору, підписаний генеральним директором ТОВ «УПР», та розрахунок заборгованості.

Разом із тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд вважає, що лист про перерахування коштів згідно договору, підписаний генеральним директором ТОВ «УПР», та розрахунок заборгованості самі по собі, без надання належних доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не можуть бути належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру.

Первинних документів, які б підтвердили факт отримання відповідачем кредитних коштів, як то платіжних доручень, меморіальних ордерів, виписок за рахунками тощо, позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що даний факт не доведений та, відповідно, позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц.

Суд зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Омельянової Єлизавети Юріївни про витребування доказів, у зв`язку з пропущенням строку, зазначеного у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України, а також відсутністю обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову належить відмовити.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі судового збору відсутні.

Керуючись ст. 12, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд 30.

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, пов. 4, діє на підставі довіреності у порядку передоручення 11.10.2024.

Представник позивача: Омельянова Єлизавета Юріївна, адреса: м. Бровари, вул. Лісова, 2, пов. 4, діє на підставі довіреності у порядку передоручення 11.10.2024.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру серії АХ № 1318530 від 13.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність №3576 від 15.12.2017.

Суддя О. В. Зінченко