Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №613/1881/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1881/25 Провадження № 2/613/178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1881/25, пров. № 2/613/178/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кіпенко І.С. до виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області, представник відповідача Захаров А.М., про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кіпенко І.С. звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області, про відшкодування шкоди, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: 59 149 грн. 35 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди: 25 000 грн., всього: 84 149 грн. 35 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 391 грн. 36 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 19 000 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 червня 2025 року близько 10.40 год. у м. Богодухів Харківської області на вул. Дмитра Чернієнка 13, в наслідок падіння дерева породи "береза", що розташовано на землі комунальної власності, власником якої є територіальна громада міста, було пошкоджено автомобіль Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачеві ОСОБА_1 на праві власності. На місце події були викликані співробітники поліції, які зафіксували факт падіння дерева на автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 . На момент пошкодження автомобіль був припаркований на узбіччі дороги з дотриманням усіх вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується повідомленням Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області на звернення ОСОБА_1 від 23 червня 2025 року № 5193. За результатами проведеного авто товарознавчого дослідження та оцінки, встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 53 078 грн. 03 коп. Вважає, що між неналежним виконанням відповідачем своїх повноважень (відсутність контролю за станом дерев, не ведення реєстру зелених насаджень, не усунення аварійно-небезпечних дерев) та завданою шкодою (пошкодження автомобіля) існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. При цьому, позивач не допустила жодних порушень, які могли б призвести до настання шкідливих наслідків. Автомобіль був припаркований з дотриманням ПДР України, поблизу дерева не було встановлено жодних попереджувальних знаків, у зв`язку з чим позивач мала законне очікування безпеки на комунальній території.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року за клопотанням сторони відповідача, витребувано з Харківського регіонального центру з гідрометеорології письмові докази.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кіпенко І.С. в судове засідання не з`явились, представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності.

Представник відповідача виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області – Захаров А.М. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Також від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній прохав відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Автомобіль позивача знаходився 23 червня 2025 року на узбіччі вул. Дмитра Чернієнка, 13 м.Богодухів, хоча, відповідно до довідки Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 23 червня 2025 року і без порушень ПДР України, але у непередбаченому для паркування місці біля дерев. Відповідно до вказаної довідки поліції причиною падіння дерева є пориви вітру. 23 червня 2025 року по Харківської області, у тому числі і в м. Богодухів, мали місце надзвичайні погодні умови: гроза, пориви вітру 15-20 м/с, рівень небезпечності – жовтий. Мешканців області просили бути обережними, уникати перебування під деревами, рекламними щитами та електромережами, а водіїв – зважати на погодні умови та дотримуватись безпечної швидкості, що підтверджується відповідною інформацією Харківського регіонального центру з гідрометеорології у засобах масової інформації, зокрема й у інтернеті. Згідно нормативних документів Українського гідрометеорологічного центру, зокрема Настанови по службі прогнозів і попереджень про небезпечні та стихійні явища погоди, затвердженої наказом Держгідромету України № 90 від 31 жовтня 2003 року (чинна на час виникнення спірних правовідносин), гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с є небезпечними гідрометеорологічними явищами. За приписами наведеної Настанови небезпечними гідрометеорологічними явищами є явища погоди, які при досягненні певних значень (чи у випадку їхньої появи) можуть порушити виробничу діяльність деяких галузей національної економіки.

З метою встановлення єдиних вимог до благоустрою території населених пунктів Богодухівської міської територіальної громади, дотримання належного санітарного стану територій громади, регулювання прав та обов`язків учасників правовідносин у сфері благоустрою території населених пунктів Богодухівської міської територіальної громади, визначення комплексу заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у населених пунктах громади, відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 27.11.2017 № 310, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2017 року за № 1529/31397, рішенням XLIII позачергової сесії VIII скликання Богодухівської міської ради Харківської області від 06 липня 2023 року № 6362-VIII «Про правила благоустрою території населених пунктів Богодухівської міської територіальної громади» було вирішено, що у населених пунктах Богодухівської міської територіальної громади керуватись Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.12.2017 за № 1529/31397, та визначити їх обов`язковими для виконання на території населених пунктів Богодухівської міської територіальної громади всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства. Обстеження зелених насаджень та аварійних дерев, що підлягають видаленню на території Богодухівської міської територіальної громади та надання дозволу на їх видалення, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 4, п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» зі змінами, відбувається відповідно до заяв фізичних або юридичних осіб на підставі рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради «Про надання дозволу на видалення зелених насаджень». За таких обставин, виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області вважає, що падіння дерева на автомобіль позивача і його пошкодження сталося внаслідок непереборної сили, а саме небезпечних гiдрометеорологiчних явищ у вигляді сильного вітру, що у свою чергу, згідно ст.617 ЦК України, звільняє виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області від відповідальності. Виконавчий комітет Богодухівської міської ради вважає, що шкода зазначеному автомобілю була заподіяна з власного недбальства гр. ОСОБА_1 , яка припаркувала автомобіль у неналежному місці. 23 червня 2025 року під час події, позивачем та його представником, а також представниками поліції, не був складений відповідний акт – протокол про пошкодження автомобіля та перебування дерева породи «береза» в аварійному стані без залучення представників виконавчого комітету Богодухівської міської ради або Комунального підприємства «Господар» Богодухівської міської ради з фотографіями з місця ДТП, в якому були б відображені конкретні пошкодження автомобіля вказані пізніше в акті огляду транспортного засобу від 27 червня 2025 року складеному експертом – оцінювачем. Тобто під час події 23 червня 2025 року не було офіційно задокументовано місце події та факт пошкодження автомобіля з описом пошкоджень. В повідомленні поліції від 08 липня 2025 року, наданим представником позивача до позовної заяви також не вказано, які саме пошкодження отримав автомобіль Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 під час падіння на нього дерева 23 червня 2025 року. Це дає підстави вважати, що вказані в акті огляду транспортного засобу від 27 червня 2025 року складеному експертом – оцінювачем пошкодження автомобіля Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , міг отримати як до події 23 червня 2025, так і після даної події, тобто протягом 4 (чотирьох) днів до 27 червня 2025 року, до моменту огляду транспортного засобу від 27 червня 2025 року складеному експертом – оцінювачем. Тобто, акт огляду транспортного засобу від 27 червня 2025 року складений експертом – оцінювачем пошкодження автомобіль Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 не відповідає дійсності. У зв`язку з чим витрати позивача на проведення експертного авто товарознавчого дослідження та звіт № 58/2025 від 06.07.2025 р. про оцінку автомобіля Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 про матеріальний збиток та ремонт автомобіля на суму 53 078 грн. 03 коп. підлягає сумніву та не відповідає отриманим ушкодженням під час подій. Виконавчий комітет Богодухівської міської ради не погоджується з зазначеною сумою матеріального збитку. Ні позивачем, ні його представник будь - яких документів з питань страхування автомобіля чи отримання страхового відшкодування до позову не було додано. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Щодо процентів за нібито користування відповідачем чужими коштами на суму 2 084 грн. 89 коп. заявлених позивачем, вказане твердження не відповідає дійсності та не визнається виконавчим комітетом Богодухівської міської ради Харківської області, оскільки, претензія позивача відповідачем не була визнана, сума грошового зобов`язання відповідачем не була визнана, виконавчий комітет Богодухівської міської ради не є боржником, а позивач кредитором. Відсутні договірні відносини між позивачем та відповідачем, про що було зазначено відповідачем у відповіді на претензію та вказано позивачем у своєму позові. Відсутнє рішення суду, що набрало законної сили про визнання виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області боржником, а гр. ОСОБА_1 кредитором.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що вітер 15-20 м/с не є непереборною силою за ст. 617 ЦК України. Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України непереборна сила повинна відповідати трьом обов`язковим критеріям: надзвичайність (виключність, екстраординарність); невідворотність (неможливість запобігти наслідкам);

непередбачуваність (неможливість передбачити подію), вітер 15-20 м/с не відповідає жодному з цих критеріїв. Здорове дерево породи береза має витримувати вітрові навантаження до 25-30 м/с, а органи місцевого самоврядування зобов`язані утримувати зелені насадження у стані безпечному при звичайних погодних умовах регіону, падіння дерева при вітрі 15-20 м/с свідчить про його попередній аварійний стан. Позивач довів факт пошкодження автомобіля: довідкою поліції № 5193 від 23.06.2025 – зафіксовано падіння дерева на автомобіль; актом огляду транспортного засобу від 27 червня 2025 року – детальний опис пошкоджень; висновком експерта-оцінювача № 58/2025 від 06 липня 2025 року – розрахунок вартості відновлювального ремонту; фотографіями з місця події – дерево лежить безпосередньо на автомобілі. При цьому, вважає, що жодна норма законодавства не вимагає обов`язкової участі потенційного відповідача при складанні акта про пошкодження майна або при проведенні оцінки збитків, а відмова відповідача визнати пошкодження добровільно не звільняє його від відповідальності. Також, вважав, що розмір моральної шкоди є співмірним, оскільки, відповідає характеру та інтенсивності страждань: значна психологічна травма від події, тривалості переживань - моральні страждання тривають з 23 червня 2025 року, грубе недбальство, системна бездіяльність. Також зазначив, що претензія від 14 липня 2025 року формалізувала вимогу про добровільне відшкодування, однак, відповідач відмовився від відшкодування листом від 12 серпня 2025 року, у зв`язку з чим виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також,від представника позивача – адвоката Кіпенка І.С. надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача, витрат на правову допомогу в сумі 19 000 грн.

Відповідно до наданого до суду клопотання представника відповідача - Захарова А.М., останній зазначив, що виконавчий комітет Богодухівської міської ради вважає, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що автомобіль марки Chevrolet Aveo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

23 червня 2025 року близько 10.40 год. за адресою: м. Богодухів, на вул. Дмитра Чернієнка 13, Харківської області, відбулося падіння дерева на автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Факт падіння дерева та настання механічних пошкоджень автомобіля позивача було зафіксовано співробітниками Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, що підтверджується копією листа начальника Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області № 96291-2025 від 08 липня 2025 року, відповідно до змісту якого, ОСОБА_1 повідомлено, що Богодухівським РВП ГУНП в Харківській області розглянуто звернення по факту пошкодження автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , яке зареєстроване в журналі ЄО Богодухівського РВП за № 5193 від 23 червня 2025 року. Виїздом на місце події було встановлено, що 23 червня 2025 року вищевказаний автомобіль було залишено на узбіччі вул. Чернієнка, 13, м. Богодухів, без порушень ПДР України та внаслідок пориву вітру нього впало сухе (пошкоджене) дерево породи «береза».

Згідно копії звіту № 58/2025 про оцінку автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 , матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження 23 червня 2025 року, без врахування величини витрат товарної вартості, складає 52 064 грн. 46 коп., в тому числі ПДВ на вартість складових.

Відповідно до відповіді на досудову претензію Богодухівської міської ради Харківської області № 02-23/6342 від 12 серпня 2025 року, виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області вважає, що падіння дерева на автомобіль позивача і його пошкодження сталося внаслідок непереборної сили, а саме небезпечних гiдрометеорологiчних явищ у вигляді сильного вітру, що у свою чергу, згідно ст.617 ЦК України, звільняє виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області від відповідальності.

З відповіді на адвокатський запит Богодухівської міської ради Харківської області № 02-23/6343 від 12 серпня 2025 року, вбачається, що земельна ділянка, на якій відбулася подія, не перебуває у постійному користуванні/оренді/чи на балансі комунального підприємства. КП «ГОСПОДАР» не здійснює обслуговування чи інше користування зазначеною земельною ділянкою, а тому обстеження вказаного дерева у 2025 році не проводилося. Обстеження зелених насаджень та аварійних дерев, що підлягають видаленню на території Богодухівської міської територіальної громади та надання дозволу на їх видалення, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», п.4, п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» зі змінами, відбувається відповідно до заяв фізичних або юридичних осіб на підставі рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради «Про надання дозволу на видалення зелених насаджень».

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 1166 ЦК України).

З змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Частиною першою статті10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі-Закон України №280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України №280/97-ВР визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (далі-Закон України № 2807-IV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до ч.7 ст. 28 Закону України № 280/97-ВР правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10квітня 2006року №105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до п.5.5.Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі.

Підпунктом 7 пункту «а» ч.1 ст.30 Закону України №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно з ч.4 ст.236 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВС від 04 вересня 2019 року у справі №200/22129/16-ц, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку.

Отже, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №522/2891/20.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України № 2807-IV, відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.20 Закону України № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України № 2807-IV визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.17 Закону України № 2807-IV громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Відповідно до п. 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30Закону України№280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

За таких умов, оскільки дерево, яке впало на належний позивачці автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дерево яке впало на автомобіль позивачки відповідно до ст.28 Закону України № 2807-IV перебувало на балансовому обліку будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому суд вважає, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений на виконавчий комітет Богодухівської міської ради.

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю виконавчого комітету Богодухівської міської ради, до обов`язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень встановлено матеріалами справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

У випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №372/1891/17.

Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв`язку із дією об`єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.

Згідно до інформації Харківського регіонального центру з гідрометеорології, 22 червня 2025 року о 12.20 год., черговим синоптиком було складено попередження про небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності (НМЯ I) по Харківській області № 17/3/-: ввечері 22 червня та протягом доби 23 червня по області грози. Вдень 23 червня 2025 року по області пориви вітру, 1 5 - 2 0 м/с. (І рівень небезпечності, жовтий). 22 червня за даними м/с Богодухів з 17.31 год. до 17.37 год. відмічався шквал, максимальна швидкість вітру 16 м/с. 23 червня 2025 року небезпечних метеорологічних явищ не було.

Вищевказана інформація спростовує доводити представника відповідача, щодо падіння дерева на автомобіль позивача 23 червня 2025 року, внаслідок надзвичайних погодних умов.

Таким чином, аналіз наведених вище норм права та обставини справи надають підстави дійти висновку, що виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області, як балансоутримувач об`єктів комунальної власності, є відповідальною особою за стан зелених насаджень на території м.Богодухів, у зв`язку із чим на нього покладений обов`язок приймати рішення про видалення зелених насаджень, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева, в сумі 57 064 грн. 46 коп., відповідно до встановлено розміру матеріального збитку, на підставі звіту № 58/2025 про оцінку автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 .

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що внаслідок даної події позивач отримала конкретні моральні страждання, а саме: психологічний шок від події, раптову загрозу життю та здоров`ю через падіння великого дерева, страх та переживання в момент події, усвідомлення того, що подія могла мати трагічні наслідки. Також остання отримала майнові переживання, такі як: втрата можливості користуватися власним транспортним засобом, необхідність пошуку альтернативного транспорту, фінансові труднощі через несподівані витрати на ремонт, стрес від бюрократичних процедур, необхідність збору численних документів та довідок, витрати часу на взаємодію з органами влади, психологічне навантаження від ведення претензійної роботи. Крім того, ОСОБА_1 отримала додаткові моральні страждання через неправомірну поведінку відповідача: безпідставну відмову у добровільному відшкодуванні збитків, спроби перекласти відповідальність на потерпілого, посилання на неіснуючий "форс-мажор", ігнорування очевидних фактів неналежного утримання комунальних об`єктів, втрату довіри до органів місцевого самоврядування, розчарування в ефективності роботи комунальних служб, усвідомлення небезпеки проживання в громаді, через неналежне утримання зелених насаджень

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень.

Згідно з ч.1, 2 ст. 281 ЦК України, фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Проте, суд критично оцінює посилання представника позивача на обґрунтування моральної шкоди. На думку суду, останнім не доведено факт спричинення їй моральної шкоди, так як доказів фізичного болю чи страждань, як фізичних так і душевних, нанесення непрямих збитків, які зазнала позивач, до суду не представлено та судом не встановлено.

Попри це, є очевидним, що пошкодження майна завдане позивачу, призвело до немайнових трат таких як стрес, втрата свого особистого часу, і пов`язаних з цим наслідків. При цьому, пошкодження майна через падіння дерева є подією, що викликає негативні емоції, а тому суд вбачає причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та немайновими, моральними втратами позивача.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє вимогу про стягнення моральної шкоди та вважає необхідним стягнути на користь позивача 3 000 гривень, що відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивача, який зазнав моральних страждань.

При цьому, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви, в частині стягнення з відповідача на користь позивача, в порядку ст. 625 ЦК України, відсотків в сумі 2 084 грн. 89 коп. за період з 23 червня 2025 року по дату подання позову, задоволенню не підлягають, враховуючи, що стягнення збитків (делікт) не є грошовим зобов`язанням, в розумінні ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 19 000 грн., суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кіпенко І.С. на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідно до змісту якого, з 01 липня 2025 року по 11 лютого 2026 року, враховуючи погодинну ставку в сумі 1 000 грн., адвокатом на виконання робіт, пов`язаних з розглядом справи, витрачено 19 годин, у зв`язку з чим вартість вказаних послуг становить 19 000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Представник відповідача виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області – Захаров А.М. надав до суду заяву , в якій заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу в сумі 19 000 грн., вважав дану суму надмірною та такою, що не відповідає критерію розумності, обсягу фактично наданих послуг та їх складності.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, принципу розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, суд вважає, що до стягнення з виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 належить 5 000 грн. понесених витрат, з урахуванням критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи, що не суперечить правовим висновкам викладеними в постанові ВП ВС № 922/1964/21 від 16 листопада 2022 року.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 71,38 % , відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 71,38 % від сплаченої суми, тобто 2 420 грн. 76 коп.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, суд, розглянувши подані сторонами документи всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15,16,22,386,1166,1173 Цивільногокодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області, про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 , 57 064 ( п`ятдесят сім тисяч шістдесят чотири) гривні 46 копійок – матеріальної шкоди; 3 000 ( три тисячі) гривень - моральної шкоди; судовий збір у розмірі 2 420 ( дві тисячі чотириста двадцять) гривень 76 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 ( п`ять тисяч) гривень, ВСЬОГО: 67 485 ( шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: виконавчий комітет Богодухівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: м. Богодухів, площа Соборності, 2, ЄДРПОУ 43954862.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2026 року .

СУДДЯ